Любов, що змінює професію, або як колишня швачка знайшла своє справжнє покликання у дитячому садку

Тетяна Міщенко

Кажуть, що професію ми обираємо один раз на все життя. Проте історія героїні матеріалу доводить протилежне: іноді потрібно пройти певний шлях, аби почути покликання власного серця. Тетяна Міщенко за освітою швачка, але вже майже двадцять п’ять років поспіль її другим домом став дитячий садок, де вона працює помічником вихователя.

Свого часу, тримаючи в руках диплом кравчині, вона й гадки не мала, що її головними «інструментами» стануть не голка з ниткою, а щира усмішка, безмежне терпіння та вміння висушити дитячі сльози. Доля привела пані Тетяну ще до тодішнього «Сонечка», у яке вона влаштувалася різноробочою. І вже там жінка зрозуміла, що хоче працювати з дітками.

А вже через рік вона влаштувалася до місцевого садочка №1 і відтоді невтомно працює на посаді помічника вихователя. Ця робота – не просто підтримання чистоти чи допомога під час обідів. Це щоденна турбота про найменших. Це вміння заспокоїти, дати дитині відчуття захищеності, комфорту та найголовніше – відчуття того, що її тут люблять та не скривдять.

– Щодня я приходжу на роботу із задоволенням, - розповідає пані Тетяна. – А хіба це не найголовніше? Робота з дітьми для мене немов зцілення, здатність хоч дещо відволіктися від жахливих новин, стати навіть сильнішою. Адже під час тривоги ти маєш дати дитині відчуття спокою, ти маєш заспокоїти її та захистити. Мені дуже пощастило і з колективом. Обидва вихователі, з якими я працюю у групі – надзвичайно люблять дітей, люблять свою професію. Отож, ми всі гуртом стараємося створити для діток якомога кращі умови, придумуємо цікаві заняття, робимо все для того, аби кожен день для них виявлявся цікавим та незабутнім.

Всю себе жінка вклала і в виховання двох синів. Старший Микола за освітою реабілітолог, нині захищає нашу землю від ворогів. Молодший Дмитро навчається у 9 класі. Вдома Тетяна Олександрівна така ж невтомна трудівниця, як і на роботі. Вона має надзвичайно багато захоплень та хобі. Робила оригамі, букети із стрічок, ляльок, домовиків із тканини.

А яку красу із звичайних пластикових пляшок вона створила у себе у дворі! Гордий орел, милі собачки та котики, зворушлива пара лелек, неймовірно красивий павлін, море різнокольорових квітів – і це ще не повний перелік усього того, що прикрашає та робить обійстя пані Тетяни особливим та цікавим.

А три місяці тому у жінки з’явилося ще одне захоплення – вона створює кашпо з ротангу. Не забула вона і про шиття. Ремонтує одяг і своїм знайомим, і друзям. А в садочку її вміння шити допомагає створювати яскраві костюми для дитячих свят, лагодити улюблені м’які іграшки та створювати затишок у групі. І це їй дійсно вдається, адже чи не кожен куточок у групі створений з її допомогою.

І створений він дійсно з любов’ю та теплом, яке передається і діткам, які в свою чергу поважають та люблять свою Тетяну Олександрівну.

Джерело: газета «Промінь», Тетяна Ковтун

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)