На Чернігівщині попрощалися із чотирма захисниками

На Чернігівщині 4 листопада поховали чотирьох військових: Івана Білобловського, Михайла Горбика, Олега Кучинського та Сергія Назаренка.

Про це повідомляють Носівська міська рада, Малодівицька та Борзнянська територіальні громади. Також інформацію надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.



Іван Білобловський

Іван Білобловський народився 29 червня 2000 року в місті Носівка. Він був найстаршим із чотирьох дітей у родині.

Навчався у Носівській школі № 3, згодом закінчив Мринське училище, де здобув фах тракториста. Працював у місцевій агрофірмі.

Близько дев'яти років тому родина переїхала до Лісових Хуторів. Там Іван проживав разом із мамою Наталією та вітчимом Анатолієм.

У 2020 році Іван був призваний на строкову військову службу у Збройних Силах України — на Харківщині та Сумщині.

«Повернувшись, почав облаштовувати своє життя, та вже зовсім скоро його долю змінила війна. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Іванові було 22 роки. З перших днів повномасштабного вторгнення Іван став на захист України», — повідомляють у Носівській міській раді.

Іван служив артилеристом у десантно-штурмовій бригаді.

«Бойовий шлях проходив на Донеччині: Краматорськ, Часів Яр, Дружківка, Соледар… Там, де точилися запеклі бої, він мужньо виконував свій військовий обов'язок, боронячи Україну від ворога. Він віддав своє життя за Україну, за свободу і незалежність, за право жити на своїй землі. За можливість для кожного з нас прокидатися у власному домі, обіймати своїх дітей, будувати плани на завтра».

Іван Білобловський загинув 22 жовтня 2026 року внаслідок керованого авіаційного удару.

Поховали військового в місті Носівка на кладовищі, яке розташоване на вулиці Полівка.



Михайло Горбик

Михайло Горбик народився 4 жовтня 1989 року.

Він проходив військову службу на посаді командира відділення взводу протитанкових ракетних комплексів, мав військове звання молодшого сержанта.

«Його життєвий шлях став прикладом мужності, відповідальності та вірності військовій присязі. Йому було лише 37… Попереду мало бути ціле життя, сповнене мрій, планів і щасливих митей. Та жорстока війна обірвала його молодий шлях», — повідомляють у Малодівицькій громаді.

Михайло загинув 28 жовтня 2026 року.



Олег Кучинський

Олег Кучинський народився 10 червня 1993 року у Прачах, що у Ніжинському районі.

Навчався у Прачівській школі. Після її закінчення здобув фах електрогазозварювальника в Сосницькому професійному ліцеї.

«У мирному житті Олег був вправним, відповідальним і надійним чоловіком. Вирізнявся товариськістю, щирістю та готовністю завжди підставити плече тим, хто потребував допомоги. Для односельців він був людиною, на яку можна було покластися, справжнім майстром на всі руки, незамінним помічником у будь-якій справі. Не звик відмовляти, коли хтось звертався до нього за підтримкою», — повідомляє Борзнянська громада.

6 липня 2022 року Олега призвали на військову службу під час мобілізації.

«Проходив службу на прикордонні Чернігівщини та в інших гарячих точках. Замість звичного мирного життя — військова форма, небезпека, важкі випробування, постійна готовність боронити свою країну».

25 квітня 2025 року Олег зник безвісти під час бойових дій.

У Олега Кучинського залишилися батько та сестра.



Сергій Назаренко 

Сергій Назаренко народився 10 листопада 1984 року, повідомив Сергій Лаєвський.

Загинув військовий 19 жовтня 2026 року. Поховали Сергія Назаренка у Чернігові на кладовищі «Яцево».

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)