Віталій Голець: «Скандали позаду, головне — це родина»

Ім’я депутата Віталія Гольця добре відоме всім чернігівцям. Молодий, енергійний та амбіційний, він у першому ж своєму скликанні став секретарем міської ради і людиною, про яку чи не найбільше писала місцева преса. Позбавившись посади, а невдовзі й партійного квитка, він якось зовсім зник з поля зору ЗМІ. Чим сьогодні займається Віталій Віталійович та який він поза стінами мерії, ми дізнавалися віч—на—віч.

Педагог у четвертому поколінні

— Віталію Віталійовичу, дитинство у вас минуло в селі. Залишилися яскраві враження з тієї пори?
— Найяскравіший спогад у мене пов’язаний із роботою в колгоспі. Після третього класу я працював на зерновому току — підгрібав зерно. І водій брав мене на машині в Чернігів. Я заробив цілих
60 крб. Це були величезні гроші! Потім мені ще першого вересня вручили премію.

— Історичний факультет, аспірантура, кандидатська дисертація, робота викладача… Ніколи не шкодували про вибір професії?
— Історією я захопився ще з п’ятого класу, читав різні історичні художні твори. У мене ціла династія вчителів: прадід, бабуся, мама, сестра. Я працював вчителем у сільській школі деякий час, мені це подобалося. Але, чесно зізнаюся, зарплатня відверто не влаштовувала.

— Зі студентами простіше?
— Так різні ж бувають студенти! Іноді сильніші, іноді слабкіші. Та й сам колись відчуваю, що лекція вдалася, а колись — що і я «не дотягнув». Загалом, я дуже вимогливий викладач. Іноді навіть жорсткий.

«Допомагаю педагогам, громадським організаціям і… гімнасткам»

— Із чого почалася ваша громадська активність?
— Я не сидів на місці ще будучи студентом: був членом Союзу українського студентства, старостою групи. Був одним з організаторів та активним учасником Комітету виборців України. У 1998 році у мене навіть була спроба створити свою власну політичну силу. А потім разом зі своїм викладачем Володимиром Тандурою почав допомагати Олександру Морозу. Далі була виборча кампанія самого Тандури, вступ до партії, обрання до міської ради.

— Ви стали секретарем міської ради у першу свою каденцію та ще й у дуже молодому віці. Чи не складно було на новій посаді?
— Не можу сказати, що я був неготовий до обрання на цю посаду. Мій батько вже 27 років працює сільським головою, тож структура органів місцевого самоврядування мені знайома. Та й у мене на цю тему наукові дослідження, статті, я вивчав досвід інших країн. Хоча, безперечно, довелося багато чому вчитися, складно було створити команду, що хотіла б самовіддано працювати.

— У вашій кар’єрі було два «виключення»: з посади секретаря та з Соціалістичної партії. Чи були вони для вас сильним ударом?
— Не можу сказати, що ці скандали я переживав зовсім спокійно, але й особливо ними не переймався. Мене знімали з посади секретаря практично кожну сесію або через сесію. Чесно кажучи, мене це особливо не турбувало. Мабуть, навіть більше дратувало інших депутатів. Виключення з Соціалістичної партії теж не було несподіванкою. Я був за те, щоб оновлювати обличчя партії, а критика викликала відголоски. Я переживав дещо. Але якщо партія не готова до реформування, у неї нема перспектив. Зараз я безпартійний.

— Перший ваш термін у депутатському кріслі вже добігає кінця. Чи вдалося зробити все, що ви планували?
— Працюючи викладачем, я чудово розумів, що сьогоднішня наука особливо не цікавить державу. Та й педагоги не користуються особливим авторитетом. Коли я йшов у депутати, я розумів, що в суспільстві треба щось змінювати. Щось мені вдалося зробити, я впевнений: був прийнятий Статут, Стратегічний план, збільшилися надходження до бюджету, реалізовуються програми підтримки громадських організацій. Та й взагалі, допоміг людині — і вже добре. Але багато що планую на майбутнє. На жаль, сьогоднішнє законодавство багато в чому не дає можливості місцевому самоврядуванню активніше розвивати місто.

— Якось дуже різко із людини, яка постійно перебувала в полі зору преси, ви пішли у тінь. Чим займалися увесь цей час? Чи не встигли обзавестися новими хобі?
— У 2008 році я вступив до докторантури, зараз продовжую навчатися. Тоді ж я очолив Федерацію художньої гімнастики. Давно вже допомагав їм, і ось вони мене запросили розвивати цей спорт у Чернігові. Намагаюся допомагати й іншим громадським організаціям. Тож для якихось хобі часу просто нема. А в школі й гачком умів в’язати! Але моя головна задача сьогодні — це моя родина і виховання дітей. Тому весь свій вільний час я намагаюся присвячувати саме моїм дівчатам. Вихідні на дачі, свята разом.

«Головного в родині нема, але дружину я слухаюся!»

— До речі, про родину. Вас довго називали одним із найперспективніших женихів міста, приписували найрізноманітніших наречених, а ви так несподівано для всіх одружилися. Як це у вас вийшло так довго приховувати свої стосунки?
— Який же перспективний жених живе в гуртожитку (сміється. — Авт.) Насправді, я вважаю, що виставляти напоказ своє особисте життя зовсім не обов’язково. Для нас весілля не було несподіваним. Ми з дружиною зустрічалися три роки. Познайомилися на весіллі у друзів.

— Ваша публічність впливає на стосунки?
— Я вже звик до уваги за останні роки. Але близькі реагують доволі болісно. Якщо моя дружина щось вичитає в Інтернеті й сприймає це за чисту монету, тоді довго доводиться пояснювати, що неправда.

— Як воно — стати батьком одразу двох дівчат?
— Я не ставив задачі народити сина — кого Бог пошле. А двоє — це подвійне щастя. Враження були неймовірні!

— Який ви тато? Допомагаєте доглядати за малечею?
— Звичайно допомагаю! Моя дружина навчається і працює, а няньок не дуже хоче. Тому й мені доводиться сидіти в няньках. І пелюшки міняю, і годую, і купаю. Вчуся на ходу — це нескладно!

— А по господарству обов’язки у вас є?
— Я можу поприбирати, але не часто, трушу килими. Готує дружина. Хоча щось і я вмію. Але це щось типу яєчні чи що. Я ще дуже люблю гречану кашу, але дружина не любить, тож я і не готую.

— Хто у вас голова родини?
— Не можу сказати, що у нас хтось командує. Ми більше приймаємо колективні рішення. Але дружина, часом, буває головнішою. Мені складно її в чомусь переконати, тому доводиться слухатися.

Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №14 (995)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)