20 студентів біля церкви вирили глибоку яму

За півтора місяця 20 студентів та 4 науковці вирили глибоку яму поблизу Іллінської церкви в Чернігові.
— Археологи копають тільки вручну, — запевнив Володимир Коваленко, завідувач кафедри історії та археології України Інституту історії, етнології та правознавства ім. О.М.Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка. — І яму напроти Іллінської церкви викопали теж вручну, не екскаватором. Апендикс же не вирізають бензопилою!

«Яму» копають науковий співробітник заповідника Тетяна Новик, реставратор Павло Солобай, лаборант Денис Дем'яненко та понад двадцять студентів-археологів. Експедицією керує Володимир Руденок, завідувач відділу наукових досліджень печер та пам'яток архітектури Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
— Копаємо вже півтора місяця, — розповідає Володимир Якович. — Копають звичайними садовими лопатами. Зачищають лопатами квадратної форми. Користуються також совочками, щіточками, пензлями.

Уже «відкопали» яр і опору мосту, який був перекинутий через нього. Міст спорудили у добу Козаччини, тобто у XVII - XVIII століттях.
— У гирлі яру простиралася долина із джерелом, — описує Володимир Руденок.— Обабіч джерела розташовувалися хати, господарчі будівлі. У XVII - XVIII століттях поблизу джерела мешкали не монахи, а світські люди. Про це свідчать військові та господарські знахідки: наконечник списа, кінські вудила та чесальниця, ножиці, керамічний та скляний посуд, плінфа (цегла), польські монети сімнадцятого століття — боратинки.

— Копають біля церкви тому, що раніше там не копали, — додає Сергій Черняков, вчений секретар заповідника. — Заповідник копає у нових місцях майже щороку. Розкопки здійснюються за кошти заповідника. Є думка міст через яр відновити. Цю ідею вже «намалював» художник Юрій Сидоров.

Коли востаннє ви копали яму? Коли востаннє взагалі копали? Чи копали яму іншому? Чи копали яму вам?

Володимир Дуплик, історик — за фахом, журналіст — за досвідом роботи:
— Не копай яму іншому, сам до неї потрапиш. Я особисто не копаю ями, а ставлю капкани. А під мене постійно копають. Це пов'язано з роботою, з діловим і особистим життям.

Герард Кузнецов, почесний громадянин Чернігова, почесний член Українського товариства охорони пам'яток історії та культури:
— Минулого року у селі Грабів Ріпкинського району ми з членами клубу «Патріот» розкопали останки чотирьох воїнів, загиблих під час Великої Вітчизняної війни. Чи копав яму іншому? Ні. А під мене копали.

Любов Кукуруза, село Іваниця Ічнянського району, контролер електронагляду ВАТ ЕК «Чернігіврбленерго»:
— У землі. Три роки тому: у хату, де зараз живу, проводили воду. Зробили ванну кімнату, поставили бойлер. Людям ям ніколи не робила. А от мені копають — така у мене робота, що є кому.

Володимир Кузьменко, місто Прилуки, голова ветеранської організації «Південні високовольтні електромережі»:
— Останній раз копав яму, коли садив дерева на 65-річчя Великої Перемоги. У центрі Прилук біля універмагу. Дітки, ветерани та місцева влада висадили близько сорока модрин. Коли я служив в авіації у Білорусії, мене залучили робити могили для загиблих — розбився екіпаж з нашими солдатами. То був єдиний раз, коли я копав ями людям. Довелося.

Олександр Бондар, село Ярославка, Бобровицький район, коваль:
— Вчора робив яму для стовпчика — майструю на городі огорожу. Два роки тому копав могилу для сусіда. Мені копали сусіди і родичі — допомагали рити колодязь, робити ями під сміття.


На місці розкопок Павло Солобай та Денис Дем'яненко

Тамара Кравченко, Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №30 (1264)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)