Як ви будете розговлятися?

Вночі ми йдемо до церкви, а рано-вранці розговляємось: пробуємо паску, крашанки, м'ясо. Навіть якщо не постувати, а тільки прогулятися від дому до церкви, пару кілометрів по вранішньому повітрю, нести свічки, дивитися, щоб не погасли, і настрій, і апетит буде. Тому, хто зріс відділеним від церкви, українських традицій, це здається трохи диким, неправильним — вночі вставати... снідати, коли ще темно... потім лягати спати... Але насправді це цікаво і весело: прийти з церкви, поставити свічку всередину паски, згуляти крашанками навбитки, скуштувати, що на столі найсмачніше. Якщо ви ніколи не ходили на всеношну, а потім не розговлялися, спробуйте, це ніколи не пізно. Та більшість наших читачів традиції знають і дотримуються. Отож і запитання, якраз перед Пасхою: коли ви розговляєтесь? Як? Рано чи пізно?

Ніна Михієнок, село Тур'я Щорського району, сторож Єлінського лісництва:
— Як завжди — після церкви, о сьомій ранку, з батьками і дітьми. В церкву їжджу за сім кілометрів, разом з сусідами. Домовляємося з вечора, заводимо машину і рушаємо на дванадцяту ночі. Посту не притримуюся. Але розговлятися все одно треба — традиція. Спочатку скуштую кусочок святої паски та одне яєчко. Після обіду, як розгуляємося, з'їм і більше.

Віра Шевцова, село Машеве Семенівського району, лаборант, за раз працює на тимчасових роботах:
— Я людина віруюча, відвідую церкву. Та посту не завжди виходить дотримуватися. У цьому році під час посту в гості запрошують, пригощають, не відмовити.
У неділю, о п'ятій чи шостій ранку, коли з церкви в райцентрі повернемося, скуштую святу паску і одразу візьмуся за хазяйство. А випивати на Пасху взагалі не буду — таким не займаюся.

Юрій Полонець, головний лікар Варвинської центральної районної лікарні:
— Як настрій буде. Зазвичай о восьмій-дев'ятій ранку, коли всі прокинуться, приведуть себе в порядок. Я постую, але в церкву, не ходжу. Ходить дочка Галина з подружками. Йде десь о п'ятій, коли повертається, всіх будить. Розговляємось паскою, яйцями, м'ясом. Можна трохи вина, але не горілки, горілка зранку — кощунство.

Костянтин Бережняк, бакаївський сільський голова, Ічнянський район:
— Паску ходжу святити щороку. Зазвичай з дочкою Оксаною та сином Валерієм. Батюшка освячує десь о 5-6 годині. В церкву із собою беру паску, яйця, сіль, обов'язково м'ясо, купую свічки. Десь о 6-7 годині ми приходимо додому і будимо решту родини.

Сергій Бондар, начальник Чернігівського райвідділу міліції:
— Щороку свячу паску у церквах сіл Рудка або Довжик Чернігівського району. У всеношну цивільні відпочивають, а міліція працює. Я, як відповідальний від райвідділу, суміщаю корисне з приємним. Перевіряю, як охороняють громадський порядок, а заразом освячую паску і крашанки. Розговляюся десь о 10-ій ранку, після того як підлеглі поздають зброю, відзвітують, як минуло нічне чергування. Приходжу додому, сідаємо з сім'єю за стіл. Починаю з крашанок, граємо з синочком навбитки. Гру навбитки я ще з дитинства люблю.

Едуард Самойленко, чернігівець, менеджер видавничого дому «Сівер-прес»:
— Я не розговляюся, бо не пощуся. Поститися для мене дуже дорого. Пісні продукти для повноцінного харчування дорожчі, ніж скоромні.

Аліна Сіренко, Олена Гобанова, Марина Забіян, Валентина Тимошко, тижневик «Вісник Ч» №16 (1302)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (3)