Колорад 3 роки може прожити без води і їжі

Зріст 7-12 міліметрів. Очі чорні. Носить вуса. Особливі прикмети: на жовтих надкрилках десять чорних смужок. Добре літає. За добу може пролетіти кілометр. Відомий випадок, коли він присів відпочити на палубу корабля, що був у відкритому морі, за 110 кілометрів від берега. У воді тоне не відразу. Навіть якщо потонув, не здихає хвилин десять. Виллєш воду, він лізе собі, проявляє здоровий апетит і розмножується. Дуже плодовитий. Самка відкладає 500-700 яєць, іноді, на наше щастя, 130-200. Зафіксовано рекордсменку, яка відклала 3382 яйця! Живе, в середньому, рік. Але як живе! Ні в чому собі не відмовляє. Це всім відомий гад — колорадський жук.

— Він дуже витривалий. Без води і їжі, у стані сну (по науці — діапауза), колорадський жук може пробути три роки, — говорить Ніна Машко, провідний мікробіолог лабораторії мікробіометоду Інституту сільськогосподарської мікробіології НААНУ. Ніна Олексіївна займається проблемою колорадського жука з 1997 року. Спільно з завідувачем лабораторії Станіславом Надкерничним розробила проти жука біопрепарат бацило-турінг. — Ці три роки жук сидить під землею. Зазвичай на глибині 10-30 сантиметрів. Але може залазити і глибше — на 50 сантиметрів, і навіть на метр. Запах пасльонових (картоплі, помідорів, баклажанів, тютюну) жуки чують за півтора метра.

— Чи відомо, що примушує їх прокидатись і вилазити?
— Думаю, голод їх штовхає! Почують, що смачно пахне, і вибираються на поверхню. Якщо по дорозі до картоплі трапиться пирій, грицики, ріпак, жук, і їх з'їсть. Голодний колорад їсть усе, що бачить.
Колорадський жук заводиться всюди, де росте картопля. З Америки перелетів до Європи, у 1949 році добрався до Львівської області. Потім і до Чернігівщини. Старі люди пам'ятають, як у колгоспі обіцяли винагороду тому, хто знайде жука першим. Шукали, старалися, а знайти не могли. Тепер інше на думці — як його знищити?
На батьківщині жука, у Північній Америці, його поїдають два хижих клопи: периллюс і подизус.

— Чи пробували їх завозити на Чернігівщину?
— Ні, — відповіла Ніна Олексіївна. — Ці клопи теплолюбиві, у нас вони б вимерзли. У них є шанс прижитися тільки в Криму. Під час досліду я бачила, як звичайні чорні мурахи з'їли яйця колорадських жуків. Але мурахи також жували і листя картоплі. Колорадських жуків — їх яйця і личинок їдять також коники, оси, сонечка, богомоли, жужелиці. Звичайно, марно сподіватися на те, що вони прийдуть і з'їдять жуків. Треба пирскати.
Так, найефективніший на сьогодні засіб проти колорадського жука — отрутохімікати. Але вони шкідливі, на жаль, і для людей. Можуть викликати сильне отруєння, а у великих дозах — смерть. Крім того, жуки до найсильніших отрут через два-три роки... звикають. Виходить замкнуте коло: людина вигадує отруту, жуки їдять її і кріпшають, люди вигадують нову отруту, жуки знов кріпшають, плодяться і множаться. А в людей так не виходить. Кількість населення на Чернігівщині щороку скорочується.
Ніна Машко найефективнішим методом боротьби з жуком вважає гриби і бактерії. Вона отримала державний патент на препарат бацилотурінг, зроблений на основі природних бактерій, виділених з колорадського жука.

— 3 50 жуків для відбору бактерії підходить один-два, — розповідає Ніна Олексіївна. — Жуків збираю, де побачу: на дослідних ділянках інституту, на дачі. Жука поміщаю у спирт. Потім, тримаючи пінцетом, обпалюю його над вогнем. Мені цей момент дуже подобається! Радує, що я його знищую. Після спирту і вогню жук ще живий. Проколюю його стерильною голкою. Голку вношу в оточення, і бактерії в оточенні розмножуються. Потім збільшуємо їх кількість. Виходить рідкий розчин. Бактерії, що в його складі, виробляють токсини, вбивчі для жука. Це біологічний метод боротьби. До біопрепаратів колоради не можуть пристосуватися 15 років.

— Може, за цей час і передохли б?
— Важко сказати. 10 років ми працювали над препаратом, зробили його, і нічого. На реєстрацію препарату інститут не має грошей, а держава не зацікавлена. У Ладижині Вінницької області, на заводі «Ензим» ми виготовити певну кількість препарату, використали— і все на тому. Собівартість за кілограм — 100 гривень. Отож не просіть у мене ні порошку, ні розчину — їх немає.

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №22 (1308)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)