У Десні викликали дощ. І він пройшов — аж двічі

Спека дістала. Люди, котрі посадили городи, з жалем дивляться на рослини, які поопускали вуха. Яким буде урожай, коли сонце пече так, що на пісок удень босої ноги не поставиш? Біля будинку можна городину поливати. А на поля хіба води наносишся чи навозишся?
У селищі міського типу Десна Козелецького району вирішили викликати дощ.

Розповідає Лідія Миронова, завуч Деснянської школи, депутат Козелецької райради:
— Усе почалося з ініціативи отця Ярослава, нашого батюшки. Був похорон шанованої у селищі людини, шкільного завгоспа Цибаровського. Священик відправив і запросив людей приходити до церкви на молебень за дощ. Люди покивали головами, та в призначений час прийшли усього троє — 59-річна псаломщиця Анна Лівак та дві півчі.

— Анно Іванівно, зазвичай для масового молебня треба хресний хід, багато людей. А вас усього четверо було.
— Господь сказав: «Де двоє-троє зберуться в ім'я моє, там і я поміж них». Ми читали спеціальну молитву «Во время бездождия», а також «Господи, помилуй» і щиро молилися. Наступного дня пішов дощ, такий рясний, що доранку калюжі стояли. Ніде по Козелецькому району такого сильного дощу не було. Так тільки, побризкав, пил прибив. Ми і торік у спеку молебень про дощ читали. І він ішов. І урожай, як для жаркого літа, моркви, буряків, картоплі непоганий отримали. Батюшка наш правив ще у сусідньому Виповзові, коли ще не було храму у Десні. Ми молилися за урожай у Виповзові, як цвіло жито, виходили і читали молитви.

— Як часто можна просити у Бога дощу?
— Не знаю. Ми чекаємо, коли спека стоїть місяць-півтора. Головне, щоб люди з вірою і щирістю просили. Сказано у Святому писанні: «Просіть, і дано вам буде».
Наш батюшка отець Ярослав — прекрасна людина. Він не тільки молитви за дощ і урожай читає, а й акафіст перед іконою «Неупиваемая чаша», щоб врозумилися алкоголіки. Возить бажаючих по святих місцях, у монастирі, у Києво-Печерську лавру. А ще організував і провів хресний хід від Десни до перехрестя у селі Карпилівка. На цій дорозі часто траплялися аварії, гинули люди. (Було, що відразу і п'ять чоловік, неподалік села Лутава. — Авт.) На той хід зібралося чимало людей. Найменшому було років п'ять, найстаршому — під 80. Мабуть, Бог почув нас. І вже більше двох років на тій дорозі нічого не траплялося. Про все у батюшки питайте, він більше знає.

Отця Ярослава Малетича довелося почекати. Батюшка якраз їздив за художником у Куликівський район. Роботи по оздобленню і розпису храму ще тривають. Чекала його біля храму Архістратига Гавриїла, побудованого на честь покровителя воїнів. Поряд 169-ий навчальний центр Сухопутних військ «Десна». Любувалася церквою: красива, розписана, прикрашена різьбою. Дзвіниця поряд незвичайна. Три дзвони — болванки з артилерійських снарядів. Дзвенять чисто і звучно, наче справжні.

Приїхав батюшка.
— Отче Ярославе, розкажіть, як ви вчотирьох дощ викликали.
— Краще розповім, як на весняного Миколу це було. Спека стояла немилостива. Запросив людей на молебень. Кажу, давайте помолимося, щоб Господь милостивий послав дощу. А на небі — ні хмаринки. Якраз у храмі кількох дітей хрестили. Народу зібралося... Взяли ми хоругви і пішли хресним ходом навколо храму. Обійшли кілька разів. Молилися. Над головами ясно-ясно, і раптом десь загриміло, а потім блискавка. Миттю хмарки нагнало, і хлинув дощ. Та такий, що на асфальті калюжі по кісточки поналивав. Люди, дивлячись на таке, від радості плакали. А поза межами селища — і краплі не впало. Ну, хіба це не диво Господнє?

— Батюшко, а у вас город є?
— Десь соток дванадцять і вівці, кури, індики, кролі.
— Отче, а могли б ви помолитися про дощ без людей?
— Сказано: «По вірі вашій вам дано буде». Народ має хотіти. Господь же показує, що все в його силах. А наші люди здебільшого звикли лежати на печі і сподіватися на батюшку. Один батюшка нічого не вдіє.

Чому трапляються різні природні катаклізми, зливи, посухи? Є пояснення фізиків, але є й церковне пояснення. За гріхи людські. Цілий тиждень сидять, насіння лускають (роботи у багатьох нема). У четвер і суботу плітки на лавочках обговорюють. А прийде свята неділя, замість того, щоб іти до храму, біжать на городи, наче їм дня більше не буде. Господь же показує: за гріхи свої страждаєте. Та він милостивий. Треба шанувати святу неділю і релігійні свята.

Іди, дощику

1. У вересні 2007 року четверо мешканців села Вишполь Тальнівського району Черкаської області, троє з яких були півчими у церковному хорі, вирішили врятувати село від посухи за допомогою старовинного ритуалу на могилі самогубця, котрий повісився півроку тому. Чоловіки викопали біля узголів'я яму 10x15 см, пошептали замовляння, налили туди води.
Як пояснили свої дії в міліції новоявлені чарівники, в полях і на городах урожай майже вигорів. Розчарувались у молитвах до Бога, тому хотіли викликати дощ з допомогою древнього язичницького обряду.
У селах поблизу Козельця і Остра вважають

2. Ворон віщунами негоди. Якщо зруйнувати вороняче гніздо, піде дощ.
3. Могилу потопельника рясно поливати водою, і задощить.
4. Взяти велику палицю і нею довго-довго розмішувати воду в колодязі, примовляючи: «Макарію, синочок, вийди з води, розлий сльози на святій землі». Макарка — міфічний утопленик.
5. Біля колодязя зібратися і поливати одне одного водою з ніг до голови, примовляючи: «Як на тебе ллється вода, так щоб дощ облив землю з відра».

Підготувала Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №23 (1309)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)