Їх розшукує міліція

На початку жовтня своє професійне свято відзначили не лише вчителі, а й працівники карного розшуку. Вже 80 років ці мужні люди в міліцейських погонах першими стають у двобій зі злочинцями — недарма «оперів» так любить кінематограф і глядач! Але, як з’ясувалося, це ще не все, адже розшук зниклих безвісти громадян — також їх обов’язок. Про особливості розшуку на цих двох фронтах розповів Андрій Задьор — начальник сектора відділення карного розшуку ЧМВ УМВС України в Чернігівській області.

— Андрію, скільки на сьогодні осіб, яких розшукує чернігівська міліція, які ухиляються від слідства та суду, виконання покарань, пов’язаних із позбавленням волі?
— На сьогодні на розшуку в міліції по Чернігівській області перебувають 105 чоловік. Якщо говорити про осіб, які скоїли особливо тяжкий злочин — вбивство, у м. Чернігові розшукуються три особи.

— Особливість Чернігівщини — близькість кордонів, чи не ускладнює це роботу правоохоронців? Як далеко втікають ваші «клієнти» за межі України?
— Не можна сказати, що перетин кордонів впливає на їх розшук. У нас існує тісна співпраця як із правоохоронцями підрозділів карного розшуку держав, на які покладені тотожні функції, так і з підрозділами в Україні: секторами по розшуку злочинців, безвісти зниклих, встановлення осіб невпізнаних трупів. Як правило, більшість «клієнтів» залишаються тут, але вибір тих, хто все-таки виїздить за кордон, припадає на Росію. На сьогоднішній день в інших державах перебувають 15—20% з числа розшукуваних. Наприклад, за розбій та грабіж чекає покарання двох осіб, які перебували в розшуку: наразі чоловіків екстрадують із Німеччини та Італії (процес видачі злочинців займає щонайменше 6 місяців).

— Якщо розшукувана особа скоїла злочин на території іншої країни, за чиїми законами вона понесе покарання? Як загалом злочинці поводять себе за кордоном: чинять так, ніби «втрачати нічого», чи все-таки надовго залягають на дно?
— Особа, яка скоїла злочин, несе покарання за законом держави, на території якої скоїла злочин. Якщо, наприклад, громадянин Росії чи Білорусі скоїв злочин на території нашої держави, він відповідатиме перед законом України. Стосовно поведінки злочинців, то повторні злочини вони скоюють рідко — такі випадки поодинокі. Здебільшого особи, які перебувають у розшуку, себе ніяк не проявляють.

— Чи існує у правоохоронців таке поняття як термін давності розшуку? Наприклад, збігає 20 років — людина і далі є в списках та її продовжують шукати, хоча б формально, чи все-таки звинувачення знімається?
— Все залежить від тяжкості злочину. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, наприклад, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, п’ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Якщо це був особливо тяжкий злочин, потрібно 15 років. Питання про застосування терміну давності в цьому випадку, за умови передбаченого законом вироку у вигляді довічного позбавлення волі, вирішується судом (ст. 49 КК). Є і винятки, наприклад, у разі вчинення злочинів «проти миру та безпеки людства», передбачених у статтях 437—439 і частині першій статті 442 цього кодексу. Таких, на щастя, у регіоні на сьогодні немає.

— Напевно, у літописі місцевого карного розшуку значилися «легендарні» особистості. Сьогодні можна сказати, що всі «хрещені батьки» залишилися в 90-х? Хто ваш контингент сьогодні?
— Не називаючи прізвищ, можна сказати, що там вони і залишилися. На щастя, Чернігів не є характерним містом розбірок та присутності в ньому «кримінальних авторитетів». Це відносно спокійне місто. Сьогодні наш контингент — це особи різного віку, статі, статку, але яких об’єднують злочини, скоєні з корисливих мотивів: пограбування, крадіжки, шахрайства, незаконне заволодіння автотранспортом. Бувають і злочинці, які розшукуються за скоєння злочинів з необережності. Приклад тому — гучна справа у 2010 році: чоловік на пішохідному переході збив вагітну жінку, яка отримала чисельні травми і втратила дитину. Він переховувався в Росії до жовтня 2011 року, коли було встановлено його місце знаходження. І працівники карного розшуку ЧМВ УМВС виїхали до Росії, де спільно з працівниками карного розшуку Москви («муровцями») дана особа була затримана та на теперішній час вирішується питання щодо її екстрадиції.

— Дивлячись серіали, скажімо «Таємниці слідства» чи «Каменська», складається враження, що успіх прямо-таки «переслідує» оперів чи слідчих, а тому вони легко знаходять злочинця з-під землі та розкривають будь-яку справу. Як воно відбувається насправді?
— Практично і в реальності всіх злочинців затримують. Але є питання часу й особистості злочинця. Когось затримують досить швидко, а когось розшукують тривалий час. Мали місце випадки, коли минуло більше десятка років, і всі факти говорять про те, що злочинця немає в живих, але документально довести ми ще не можемо. Популярні серіали добре дивитися, але їм важко повірити, особливо якщо ти опер і знаєш усі нюанси розшуку. Для нас це просто «кладезь» гумористичних епізодів… Питаєте, чи романтична наша професія? Якщо відверто, навіть згадуючи всі складнощі (і неприємні моменти: засідки в зливу, спеку чи сніг, коли опери вичікують на об’єкт. — Авт.), розумію: так, романтики у нас достатньо…

— Є ще одна категорія — громадяни, зниклі безвісти. За статистикою, в Україні щороку зникає понад 5 тис. осіб, це кількість мешканців невеликого райцентру…
— Більшість зниклих безвісти вдається розшукати силами міліції. За рік до міського відділу УМВС надійшло 350 заяв та повідомлень про безвісти зниклих громадян, але на сьогоднішній день залишаються незнайденими всього лише 5 осіб, а решту було встановлено в найкоротший термін — від години до 10 діб. Скажу одразу, що розшук безвісти зниклих не має терміну давності. «Пропажу» шукатимуть, доки не знайдуть, хай навіть 15 років.

— Кількість повідомлень збільшується чи навпаки? Хто ці люди?
— Заяв та повідомлень збільшилося, але фактично кількість реальних зниклих зменшилася. Справа в тому, що в основному це випадки, коли особа не ночує вдома. Родичі, хвилюючись, звертаються із заявами про їх зникнення. У більшості своїй зниклі на ранок (а це часто — після свят та вихідних) повертаються чи телефонують родичам. Хочу уточнити, що будь-яка заява чи повідомлення про зникнення особи, незалежно від причини її відсутності, вже є підставою вважати особу безвісти зниклою та автоматично заноситься до статистичної бази. У відсотковому відношенні з числа зниклих 10% — діти до 18 років, стільки ж — пенсіонери з амнезією, психічно хворі — 1-2%, решта — скажімо, жінки, чоловіки. Підлітковий контингент — це діти з неблагонадійних сімей та вихованці інтернатів для дітей, які самовільно залишають заклади. Протягом поточного року до нас надійшло 7 заяв про зникнення однієї й тієї ж особи — пенсіонера, який страждає втратою пам’яті. Вже звичні до його розшуку, співробітники міліції, зустрічаючи дідуся в різних районах міста, «ловлять» його та везуть додому. Дорослі зникають з різних причин: через спиртне, кредити, сварки з родичами. Нерідко після надходження заяви людину знаходять без ознак життя внаслідок суїциду, інколи досить далеко від місця проживання.

— Серед зниклих завжди є люди, котрих рідні вже не побачать ніколи. Сухою протокольною мовою правоохоронних зведень причина звучить так: «У зв’язку з установленням безвісно зниклих осіб серед невпізнаних трупів громадян».
— Такі випадки непоодинокі, і часто родичі, які сподіваються знайти зниклого живим, отримують сумну звістку про його смерть.

— Якщо у якомусь черговому відділі міліції не приймають заяву по зникнення знайомого чи родича і пропонують оформлювати після 3 днів з моменту зникнення, що є порушенням закону, до кого, куди тоді звертатися людині?
— Згідно з відомчими нормативними актами МВС, строки подачі заяви щодо безвісти зниклої особи не передбачені. Тобто із заявою можна звернутися до найближчого відділу міліції в будь-який час після зникнення особи на розсуд заявника. Жодних випадків неприйняття заяви про безвісти зниклу особу в Чернігівському міському відділі УМВС не було. Якщо ж така ситуація виникає, то скаржитися можна або керівнику підрозділу, або у вищий орган МВС чи в прокуратуру.

Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» №44, 31 жовтня 2012 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)