Едуард Усов - геній, що народився і жив не в ту епоху
2013-05-21 14:49:27



Едуард Усов - геній, що народився і жив не в ту епоху
Народила його Корюківська земля, а славу художника принесла земля Молдавська. Та прилучани вважають Едуарда Усова своїм, бо саме у Прилуках він зростав і навчався, тут взяв початок його мистецький талант. Звідси обдарований юнак поїхав здобувати професійну освіту спочатку до Києва, в училище декоративно-прикладного мистецтва, а згодом - до Кишинівського художнього училища імені І. Рєпіна. В Прилуки до матері й повернувся Едуарду 1974 році вже визнаним майстром, членом Спілки художників СРСР - єдиним у місті на той час. У Прилуках жив і працював, втілюючи на полотні та папері все ті ж молдавські краєвиди - бо там, в осяяному сонцем краї, залишилась його душа, його любов, його родина - син Сашко й дружина Клавдія. В рідкісних спогадах з найближчими друзями лагідно називав її Клавунькою. І, може, хотів забути... Та не міг. Чи не в кожному жіночому портреті Едуарда Усова, до самої його смерті, проглядаються її риси.
Типовий «шестидесятник», він був «не таким» в усьому. Не так жив, не з тими спілкувався, не те й не так писав. «Не такими» були навіть плакати, які робив для наглядної агітації місту та району. Усовські пензлі перетворювали їх на справжні картини, колоритні, яскраві...
«Та він там таке малює... не розбереш!» - подібними відгуками найчастіше характеризували творчість Усова чиновники від влади та мистецтва. Нашкодити серйозно художнику вони не могли, бо побоювалися його авторитету й прямолінійності.. Але скрізь, де тільки вдавалося, намагалися завадити. Ставлення Усова до цих людей було аналогічним: він не тільки не любив їх, а й відверто зневажав.
Такий дійовий протест - щирий, сміливий - тоді могли дозволити собі одиниці: той же Володимир Висоцький, люди, котрих поважав Едуард Прокопович. Протест не на словах, а на ділі.
Для молодих же прилуцьких художників Едуард Усов був непорушним авторитетом. Професіонал з власним стилем та неперевершеною майстерністю, він мав ще й надзвичайно просту відкриту душу. Це вабило багатьох. Притягувало і нестандартне мислення, й «вільнодумство», і наявність особистої точки зору, і те, що нікого не боявся і вчив цьому інших. Тож в кімнаті його будинку, облаштованій під майстерню, не вибувала творча молодь, художники-початківці, для яких праця майстра була справжньою школою. І сьогодні багато хто з тих, кому пощастило долучитися до «творчої кухні» митця, пам’ятають, як починаючи писати акварель, Усов наносив на аркуш ледь помітний ескіз олівцем, потім змочував папір водою, а після цього брав різнокольорові порошки і в потрібних місцях притрушував. Цим досягав досить цікавого ефекту «розмитості». Багато художників намагалися випитати в нього секрети цієї техніки, та він ні з ким не ділився. Зізнавався: «Не хочу розповідати, як працюю. Кажу, зробив все це з п’яної голови і не пам’ятаю як. Я потратив на це роки своєї праці, з такими потугами прийшов до цієї техніки! Брати з полички все готове - це не мій метод».

Не те, що він не хотів ділитися. Просто бачив, що справжнє мистецтво було майже нікому не потрібним. Художники того часу задовольнялися виконанням замовлень, виготовленням наглядної агітації - ремеслом, що приносило гроші. Усов же цього робити не хотів, він хотів творити. І творив!
Досі дві його чеканки знаходяться в Прилуцькій музичній школі, ще дві - розкішні, величезні - не так давно прикрашали Дошку пошани біля колишнього райкому партії.
«Єдине, що зробив комуністам», - казав про них Едуард Прокопович.
«Не відповідав» образу радянського громадянина
Розповідають, що людиною він був неординарною, працьовитою надмірно, часто малював ночами. Зачинявся у своїй кімнаті, клав на стіл лист скла або пластику і починав роботу. За годину міг написати кілька довершених акварелей. Творчий доробок Усова нараховує понад дві тисячі картин! За життя його офорти, чеканки, живописні та акварельні роботи експонувалися на 45 всесоюзних і міжнародних виставках. Та в художніх майстернях Прилук, де працював художник, його діяльність усіляко обмежували. Він не вписувався в тогочасне бачення соціалістичного мистецтва місцевим начальством.
Якось на міжнародному конкурсі в Чехословаччині, присвяченому трагічним подіям чилійського військового перевороту, дві роботи Едуарда Усова -«Ніч Чилі» та «Віктор Хара» - були визнані найкращими, й прилуча-нин отримав у нагороду путівку до Голландії. Але «доброзичливці» в Прилуках доклали усіх зусиль, щоб цієї поїздки не відбулося. Заздрість і підлість зробили свою справу: Едуарда Прокоповича не випустили за кордон спецслужби,бо «не відповідав» образу радянського громадянина.

І раніше, за спогадами сучасників, не раз шукаючи натхнення в чарці, після цього випадку Усов остаточно зламався, намагався заглушити алкоголем образу і біль. Восени 1977 року художник захворів на цироз печінки, а 5 січня, не доживши до 40-ліття (28 січня), помер. Ховали Усова напередодні Різдва тихо й скромно. Колеги та друзі згодом встановили на могилі дубового хреста, як він того хотів, і сьогодні той хрест роботи місцевого скульптора Семена Кантура височить на могилі, виділяючись величчю з-поміж сірих кладовищенських пам’ятників.
Багато що втрачено. На жаль...
«Бо пам ’ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!» - писала Ліна Костенко. Саме такою епохальною постаттю в прилуцькому мистецтві був Едуард Усов. За життя місто не оцінило його величі. Мало що змінилося й після смерті. Майже три десятиліття ім’я художника було напівзабуте, спогади про нього жили лише в пам’яті тих, кому довелося перетнутися з ним на життєвих стежках. Уперше про Усова заговорили в голос у 2008, в рік його 70-літнього ювілею. У місті був організований вечір пам’яті та експозиція робіт Едуарда Усова.
Сьогодні у фондах краєзнавчого музею зберігаються сотні його картин, переважно акварелей. Багато ж робіт осіли в приватних колекціях України та за кордоном, бо доки ім’я художника старанно замовчувалося, ділки від мистецтва активно розтягували та збували його кращі акварелі. Тож багато що втрачено, на жаль. Досі немає в місті ані меморіальної дошки на будинку, де жив Едуард Прокопович, ні виставкової зали, де могли б експонуватися його роботи. Втім, є надія, що невдовзі в Прилуках буде створено музей художника, - таку ідею підтримав меценат Юрій Коптєв, коштом якого у місті реалізується багато культурних проектів. Тож, схоже, час розставив усе по місцях: забулися чиновники й партійні діячі, в добу яких (чи всупереч яким) жив і творив Едуард Усов. Його ж неординарна постать вийшла із забуття і постала перед сучасниками у всій величі гігантського самобутнього таланту, в чистоті барвистих акварелей, колоритних і сонячних.
Людмила Смик, газета "Чернігівщина" №20 (400) від 16 травня 2013
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
Залишити коментар
інші новини
"Бумеранг" - найбільший військторг у місті Чернігів, з широким асортим...
2025-08-07 16:49:58
Ідеальна тревел-косметичка: розгорнутий гайд
2025-08-06 15:35:13
Ольга Вовченко неподалік Чернігова, у селі Количівці створила ресурсни...
2025-08-05 16:15:35
102-річна Парасковія Попова - найстарша жінка, яка живе у Чернігові
2025-08-05 14:12:50
Ніжинка відкрила дитячий майданчик у пам'ять про чоловіка-сапера
2025-08-05 14:02:57
Іван Холодняк - єдина дитина шкільного віку з прикордонного Полісся, щ...
2025-08-05 13:16:07
У чернігівських гімназіях №7 та №16 облаштували класи безпеки
2025-08-05 13:03:55
6 гранат з дрона скинули росіяни у двір родини Березовців у Грем’ячі
2025-08-05 12:43:28
58-річна чернігівка втратила 225 тисяч гривень через псевдобанкіра
2025-08-05 12:07:36
На Чернігівщині попрощалися з двома захисниками
2025-08-05 11:37:29
http://www.youtube.com/watch?v=tQwI0PbKRjs
мдя, мрачновато...