Юр’єва божниця в Острі стане туристичним осередком... Росії?

Найстаршою пам'яткою міста Остер, а то й усієї Чернігівщини е Михайлівська церква, яку в народі називають «Юр'єва божниця». Безперечної за своє майже тисячолітнє минуле храм побачив і війни, і пожежі. А в останні чотири століття ця унікальна пам'ятка стоїть значною мірою... зруйнована.

«Юр'єва Божниця» збудована «за підтримки» (як нині кажуть) князя Володимира Мономаха у далекому 1098 році. В літописі є запис: «заложил князь Владимир городок на Ветре и церковь при нем Михайловскую». Це одна з двох десятків пам'яток княжої доби, які дожили до нашого часу. Кажуть, що її ранта старіша за ранту Софії Київської. Зараз бажаючі можуть бачити лише одну з прибудов (апсиди) церкви - це все, що залишилося від величної колись споруди.

Улюблене місце князя Юрія Долгорукого

Церква зведена з давньоруських плінф (про це свідчить тавро) і брил пісковику. Храм стоїть на високому пагорбі, звідки можна милуватися мальовничими краєвидами заплав Остра та Десни. Пагорб - теж пам'ятка. Археологічна.
Чому ж за цим місцем закріпилася така назва? Після смерті Володимира Мономаха Остер відійшов спочатку його зятю, а потім - його молодшому сину, князю Суздальської землі Юрію Долгорукому. Саме за його велінням у XII столітті церква була прикрашена унікальним фресковим розписом. 6 переказ, що це було улюблене місто князя Долгорукого, де він проводив свій вільний час.
Пізніше церква тривалий час не функціонувала. Вважається, що через так звану татаро-монгольську навалу.
У XVII столітті церкву відновили й почали використовувати як діючий храм. Та в 1753 році пожежа від блискавки зруйнувала дерев'яні конструкції храму. Однак це було лише півбіди, і.
Справжня біда почалася, коли став зсуватися пагорб, на якому стоїть споруда. Масштабні роботи щодо його зміцнення провести тоді не могли. Тому на початку XIX століття храм... розібрали. Залишилася лише апсида, яка стоїть і до сьогодні.

Унікальні розписи божниці

Нині божниця знаходиться в доволі занедбаному стані. І змін на краще не передбачається. Востаннє будівлю реставрували у 1980 році. Добре, що хоч дах є та ґрати на вікнах.
Вік споруди можна визначити безпомилково, адже ще з дороги добре видно стару кладку із плінфи і каміння. Всередині все ще збереглися явні фрески і орнаменти. Ось тільки про їх реставрацію мова поки що не йде. Настінний живопис XII століття потихеньку вкривається пилом.
Ще на початку XX століття ці розписи привернули увагу дослідників. Незважаючи на значне пошкодження фресок часом і людьми, тоді дослідникам все ж таки вдалося розгледіти пошкоджені малюнки, виконані художником у класичному стилі. Вгорі вівтарної півсфери він зобразив Оранту-Богоматір, яка молиться за гріхи людей. Обабіч неї - архангели Гаврило і Михайло. Нижче Оранти - сцени причастя хлібом і вином апостолів. Ще нижче змальовані земні пророки та святителі. Цікаво те, що розпис Михайлівської церкви в Острі майже аналогічний розпису Софійського собору в Києві. Можливо, роботи були виконані одними й тими ж майстрами?



Розкопки за російські гроші

«З Юр'євою божницею пов'язана історія нашого краю та й усієї України, - говорить міський голова Василь Западня.
- Звичайно, зараз вона знаходиться у жахливому стані. Але що ми можемо вдіяти - кошів на реставраційні роботи ніхто не виділяє. Щоправда, минулого року нашою пам'яткою зацікавилися дослідники з Росії. Був підписаний договір між Києвом та Москвою про співпрацю. Російську сторону зацікавив той факт, що довгий час божниця належала Юрію Долгорукому. І вже другий рік поспіль археологи з Москви й Санкт-Петербурга проводять біля божниці розкопки. Вони шукають докази того, що князь Долгорукий дійсно тут проживав. Розкопки фінансуються з фонду Юрія Долгорукого. Торік російські археологи розкопали ювелірну майстерню, де, за їх здогадами, Юрій Долгорукий відливав монети. Знайшли залишки цегли з золотом на стінках. Тут же, на горі, знаходився й княжий будинок. Після завершення всіх археологічних робіт планується на цьому місті створити історичне містечко, де будуть відтворені храм і фортеця. Хочуть зробити щось на кшталт Батурина. І приваблювати сюди туристів. Кажуть, що жоден росіянин не проїде повз, не відвідавши місце, де жив Юрій Долгорукий».
Звичайно, добре, що експедиції досліджують історію, заховану в товщі землі остерського пагорба. А чи добре, що на те не знайшлося дещиці грошей в України?

Марія Савіна, тижневик «Чернігівщина» №33 (413)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)