Ольга Грабовець: «Моє кредо – радіти життю в усіх його проявах, допомагати молоді бачити світ у яскравих фарбах»

Близько двадцяти років працює психологом-методистом у Чернігівській школі №29 Ольга Грабовець. За цей час Ольга Віталіївна стала одним із кращих практичних психологів міста. Напередодні Дня знань із нею зустрівся наш кореспондент.

Пишаюся династією вчителів

- Професія шкільного психолога в Україні ще молода і маловідома. Чому обрали саме цю дорогу до духовності?
- Моя мати, Таїсія Павлівна, протягом 42-х років викладала психологію в Чернігівському педуніверситеті, а бабуся не одне десятиліття свого життя присвятила вчительській ниві. Тож я після закінчення Чернігівської школи №3, не вагаючись, продовжила їхню справу, і горджуся тим, що у нас справжня династія вчителів. А ще пишаюся своєю родиною, донькою, професійною репутацією й тим, що навчилася пробачати, приймати людей, події, життя такими, якими вони є.

- Зрозуміло, все це прийшло не відразу...
- Згадуючи свої перші кроки, коли після вузу прийшла до школи №29, хочу зізнатися, що тоді ніхто з керівництва, вчителів достоту не знали, що таке психолог і з чим його їдять. Дивилися на мене, мало не з півроку, як на якесь диво, чарівницю, що за лічені хвилини може змінити поведінку учня. Батьки, діти називали мене психіатром, психотерапевтом. Тож довелося неодноразово пояснювати, що я не лікар і працюю з клінічно здоровими людьми, а психологія як наука - це пошук закономірностей і особливостей виникнення, формування і розвитку психічних процесів і психологічних станів людини, властивостей її психіки та поведінкових характерів. Тепер ситуація зовсім інша: всі знають, що таке психолог у школі.

- Кілька років Ви поєднували роботу в школі з викладанням психології в педуніверситеті. Чому віддали перевагу юні, адже з нею, мабуть, важче?
- Мені з підлітками, дівчатами, старшокласниками спілкуватися цікавіше. Відчуваю, що це моє. А ось у садочку не змогла б працювати, не та аура, не те задоволення.

- А з якими запитаннями чи проблемами найчастіше звертаються учні?
- З проблемами спілкування, конфліктів із товаришами, відсутності друзів, заниженої самооцінки. Дитину непокоїть певна проблема, а ось вислухати чи допомогти її вирішити - нікому, і вона відчуває себе самотньою, нещасливою. На жаль, таких учнів чимало. Вони звертаються до мене, бо знають: наша розмова не вийде за стіни мого кабінету. Але більшість негативу зароджується у сім'ї, у родинних конфліктах. Батьки, які не змогли реалізувати свої можливості, хочуть втілити їх у дітях. Але у них характер, темперамент, інтереси інші. Тож я раджу батькам не робити дитину схожою на себе. Це нікому не принесе радості, а лише підштовне до негативу. Ось приходила до мене учениця, яка заявляла про самогубство... Це вже був крик душі. Чому? Обережно, потихесеньку з'ясовувала причини. А їй бракувало уваги. Батько залишив сім'ю, мати мало приділяла уваги доньці, в класі також на неї дивилися, як на дикувату. Майже рік ми з нею формували довірливі стосунки, але кризу подолали і успішно дійшли до випускного балу.
Ось тут і постає основна мета діяльності психолога: супроводжувати учня на всіх вікових етапах, допомагати йому закінчити школу психологічно здоровим.

- А що вкладаєте у поняття «психологічне здоров'я»?
- У кожного з нас є кілька частинок «я»: фізична, інтелектуальна, емоційна, комунікабельна. І якщо вони в гармонії, то людина стресостійка, має внутрішній стрижень і володіє технікою позитивного мислення.

- Сучасне життя має багато негативу - на вулицях, базарах, у транспорті, крамниці, побуті. Що ж робити?
- Над цим у школі також працюємо і наголошуємо: треба вміти не звертати на негатив уваги, усміхатися і йти далі, адже надмірним збудженням ми руйнуємо себе. Для чого ми прийшли у цей світ? Щоб змінювати його на краще, а не жити ностальгією. Як стверджував наш український філософ Григорій Сковорода, психологія - це дорога до щастя. У мене є розробки, реферати, коли ми разом зі старшокласниками, вчителями, батьками дискутуємо про проблеми різноманітності щастя. У кожного своє розуміння. Один шукає його в сім'ї і дітях, другий - у кар'єрі і грошах, інші - в друзях і розвагах.

- Цікаво, а чи у Вас є власна формула успіху?
- За роки педагогічної діяльності я прийшла до розуміння, що неуспіх чи поразка сьогодні може стати успіхом, перемогою завтра. І навпаки. Тому замість оцінювання подій в категорії «успіх-неуспіх» краще розвивати позитивний потенціал ситуації, що склалася, і подивитися на проблему з висоти пташиного польоту. До речі, за кордоном вчені визначили формулу щастя: 50% успіху залежить від самої людини, її світогляду, характеру та темпераменту, 40% - від оточення, родини, друзів, роботи і лише 10% - від зовнішніх обставин.

- А з чого складається робочий день шкільного психолога?
- Сучасний випускник має володіти психологічною культурою, щодня пізнаючи себе. Цей творчий процес триває все життя. Якщо ми пізнаємо себе, то можемо розуміти інших людей, їхні вчинки, мотивацію, а це запорука продуктивного спілкування. Ось на що й спрямовую свої зусилля. А наша школа чималенька - майже чотири десятки класів. Є планова діагностика, консультаційні та індивідуальні зустрічі, просвітницькі заходи: диспути, «круглі столи», батьківські збори. В середньому щодня чотири години активного спілкування і чотири години кабінетного, підчас якого ведемо документацію, аналізуємо матеріали. Невипадково за підсумками міського огляду-конкурсу наш консультаційний кабінет визнано кращим, а навчальний заклад є школою духовності.

- Спілкуючись зі своїми онуками, я зробив висновок, що варто у них повчитися радіти життю, вміти швидко витерти сльозу, проковтнути негаразди і усміхнутися.
- Абсолютно згодна. Кожна зустріч із вихованцями - це незвіданий світ, який дивує і надихає. Я не тільки даю дітям певні знання, але й сама вчуся у них і збагачуюся. І додам із досвіду, що батьки мають навчати не тільки словом і ділом, створенням позитивної атмосфери, але й приємними фізичними контактами - вони мають обіймати дитину, гладити, приголублювати, цілувати, хвалити її. І протягом дня робити це неодноразово.



Кожна людина приходить у цей світ, аби бути щасливою

- Ось дивлюся на Вас і бачу усміхнене, радісне обличчя, блиск в очах і бажання творити...
- Я щаслива людина і живу в гармонії та правді з навколишнім середовищем. Мені подобається бачити радісні обличчя навколо, отримувати задоволення від кожної миті життя. Подобаються щирість і відвертість у стосунках, а тому і читачам «Деснянки вільної» бажаю бути щасливими, адже життя людині дається для того, щоб вона навчилася бути щасливою. І рецепти тут прості:

1. Не забувати, що щастя - це риса характеру. Один постійно про нього мріє і чекає, другий постійно шукає, а третій - всюди знаходить. Хочеш бути щасливим - будь ним.
2. Ніхто, крім мене, не несе відповідальності за моє щастя, тому досягти його - мій обов'язок. Кожна людина приходить у цей світ, аби бути щасливою.
3. Будь-яка людина, яку я впущу у своє життя, може зробити його тільки кращим. Зробити його гіршим я не дозволю.

Моє кредо - радіти життю в усіх його проявах, допомагати молоді бачити світ у яскравих фарбах.

Сергій Гайдук, тижневик «Деснянка вільна» + «Деснянская неделя» №56 (459)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)