«Рабів до раю не пускають», — написав на своїй сторінці в Інтернеті 33-річний Василь Прохорський, який загинув від снайперської кулі
2014-02-27 12:04:49



Василь Прохорський
Дітей у загиблого не було. Всього ж проводжати героя з Небесної сотні прийшло близько 400 чоловік: родичі, однокласники, односельці, колеги з Києва, колишні колеги з міліції. Організувати похорон допомагали і селищна, і міська, і районна ради.
Василь працював у столиці електриком на підприємстві з ремонту торговельного обладнання. А до цього — у міліції, у приватній фірмі охоронцем.
Після роботи він завжди йшов на Майдан. Хоч на кілька годин. Купував ліки для майданівських медпунктів, передавав гроші. Але ночувати завжди йшов додому.
У січні, коли «Беркут» почав наступати, Василь вирішив бути на барикадах постійно. Але мамі Світлані Діденко вдалося відмовити сина.
— Він був віруючою людиною, — говорить Світлана Миколаївна. Наступного дня після похорону її забрали до лікарні. Зовсім погано із серцем. — Останнім часом, вітаючись, говорив: «Слава Україні!». Ще й мене навчив, як правильно відповідати: «Героям слава!».
— Він зателефонував мені: «Я на Майдані. Все в порядку», — згадує його молодший брат 24-річний Сергій. — Говорили, що він допомагав лікарям вантажити поранених до «швидких». Надвечір зв'язок з ним обірвався.
Востаннє Василь заходив на свою сторінку «ВКонтакті» 18 лютого о 17.16.
— Наступного дня я знову дзвонив йому. Гудки йшли, але слухавки ніхто не брав, — продовжує Сергій. — Тільки о десятій трубку взяла якась дівчина. Вона сказала, що знайшли куртку брата. Там документи, мобілка. Де сам Василь, вона не знає.
— Я ще подумала тоді, — додає Світлана Миколаївна. — Він зараз десь у буцегарні, без куртки, йому холодно. А він тоді уже захолов.
Родичі і друзі почали пошук: лікарні, міліція. Написали заяву про зникнення. До моргу звернулися в останню чергу. Вірити в таке не хотілося. Але саме там і знайшли Василя за чотири дні після зникнення. У синьому, з вибитими зубами тілі родичі впізнали сина і брата.
— Я була на Майдані, щоб зрозуміти Василя, зрозуміти, за що він боровся і загинув, — говорить Світлана Миколаївна. — Якийсь чоловік, вуличний музикант, дістав 102 гривні. Дві залишив собі, а сотню віддав мені. Зі словами вдячності за сина.
Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №9 (1451)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Оставить комментарий
другие новости
Данці будуватимуть житло на Масанах для тих, у кого пошкоджене житло ч...
2023-09-22 20:25:51
Віктор Бистров став першим заступником Брижинського
2023-09-22 19:57:59
Директор школи на Чернігівщині вже другий рік воює добровольцем
2023-09-22 19:49:57
81 мільйон гривень та перший житловий сертифікат отримали жителі Черні...
2023-09-22 18:34:38
Гвинтівка «Чернігів» битиме ворога на фронті
2023-09-22 18:21:51
На Чернігівщині пішли гриби (фото)
2023-09-22 18:04:52
Городнянські залізничники розповіли, як «насолили» росіянам і як ті їх...
2023-09-22 17:33:08
У Чернігові презентували книгу журналіста Павла Солодовника «Боротьба ...
2023-09-22 17:14:05
В Острі через розбиту вулицю пищать будинки і руйнується сантехніка
2023-09-22 16:53:03
На Чернігівщині у пенсіонерки шахраї виманили 84 тисячі гривень
2023-09-22 15:53:57
небесная сотня? а чего не миллиард?
Голова и 2 уха, что тут еще сказать...
идиот
Вечная память Небесной сотне.
Вечная Память!!! И Слава Героям!!!
Только майданутые верят в то, что тяжелораненый хватается не за аптечку, а за компьютер и начинает писаит в "социалках" что-то по типу: я умираю! Бред сумашедшего!!!!!!!!!
кто-то понял что сморозил этот наркоман?
!!