"Щоб твою гать...", або Легенди й будні Березової Гаті

Мешканці чи не кожного села, де кореспонденти запитують про походження назви населеного пункту, згадують про імператрицю Катерину II, котра колись нібито проїжджала повз село і з якихось міркувань дала йому назву.

Якщо вірити таким легендам, то виходить, що цариця просто-таки намотувала кола Чернігівщиною, потерпаючи в кареті від дорожнього пилу та вибоїн. І на тлі цього, певно, з нудьги, вигадувала й роздавала назви досі безіменним (?) поселенням.


І ось, на прикладі появи назви села Березова Гать, що у Новгород-Сіверському районі, «Чернігівщина» пропонує припущення щодо появи самої легенди про імператрицю-мандрівницю. - їхала якось нашим селом Катерина II..., - так почав пояснювати назву села Березова Гать його уродженець, котрий вже давно живе у Чернігові, а осиротілу батьківську садибу використовує як дачу.

Розгадка легенди?

Насправді ж усе було далеко не так «офіційно». Через місцевість, де нині розташоване село Березова Гать, у другій половині XVІІІ століття їздили гостювати один до одного княгиня Головіна, що мала резиденцію у нинішньому селі Фаївка, та нащадок гетьмана Полуботка, котрий проживав у маєтку в селі Орлівка.

Шлях пролягав через заболочену місцевість, відвід річки Убідь, що ускладнювало проїзд, подейкують, доходило до того, що пани без сумніву лаялись по-му-жицьки. Задля більш зручної подорожі багатії вирішили дорогу модернізувати і почали у тому місці гатити (будувати) переїзд. Оскільки найбільш поширеним деревом в тій місцевості була береза (та й нині берези зустрічають гостей Березової Гаті), найчастіше гатили саме нею.

Отож виходить, що пращури нинішніх селян з Березової Гаті, чиї згадки вони переповідають, прийняли княгиню Головіну за Катерину II, як мешканці багатьох інших сіл Чернігівщини напевне вважали за імператрицю чи не будь-яку заможну жінку, котра проїздила поблизу їхньої місцевості.

Савченкий головачі

Гатити доводилося щороку, а тому, щоб уникнути різного роду непорозумінь, княгиня вирішила поселити на болоті кількох людей, щоб утримували переїзд у належному стані. Одних з них на прізвище був буцімто Савченко, а інший-Головач. Місцину, де вони оселилися, стали називати Березова Гать.

Мабуть, з часів появи на території березової гаті перших Савченка та Головача, ці прізвища проходять крізь усю історію села.

Першим організатором радянської влади на селі був Павло Го-ловач. Першим головою колгоспу

- Василь Савченко. А серед перших п’яти колгоспників - два Головачі та два Савченки.

Щоправда першим головою Березовогатської сільської ради не був ані Савченко, ні Головач, а Іван Наумович Мещанинець. Однак першим повоєнним головою колгоспу став Юхим Григо-рович Савченко.

Навіть сьогодні двома найстарішими мешканками Березової Гаті є 89-річна Марія Опанасівна Головач та Ганна Миколаївна Савченко, якій за місяць має виповнитися 90 років.

Розійшлися по світах і селах

Своя сільська рада з’явилася у Березовій Гаті у 1930 році, а до того село спочатку підпорядковувалося Орлівській сільраді, а потім - Фаївській.

Щодо кількості населення, то відомо, що на війну було призвано 283 чоловіки. На початок 1950 року в Березовій Гаті проживали 922 людині. Це пояснюється приєднанням до села кількох сусідніх хуторів та колгоспів.

А вже у 1988 році в Гаті було лише 282 людини, що також має своє обґрунтування. Річ у тім, що в 1976 році березовогатський колгосп імені XXII з’їзду КПРС був приєднаний до сусіднього колгоспу імені Щорса, розташованому за 7 км від Березової Гаті - у селі Блистова. Слідом було переведено більшість техніки, а молоді родини почали виїжджати з села. В свою чергу, це призвело до закриття у 1986 році березовогатської восьмирічної школи.

Економічніше нікуди

На сьогодні у Березовій Гаті проживає 58 чоловік, з яких лише один шкільного віку. Хлопець навчається у 10 класі Блистовської загальноосвітньої школи, а на уроки їздить власним транспортом - велосипедом. Коли в Березовій Гаті було шість учнів, їх возили шкільним автобусом. Коли ж залишився лише один, для економії його возили автомобілем.

І, зрештою, зекономили «по повній», сказавши: або власним ходом, або - вибач.

Упродовж чотирьох років Березова Гать не мала автобусного сполучення з жодним населеним пунктом. Новгород-Сіверське АТП, яке до того виконувало рейси, теж послалося на економічну недоцільність і автобуси відмінило. Півтора року тому на допомогу селянам прийшов народний депутат, одесит Рибаков, який організував для них автобус «Березова Гать - Новгород-Сіверський». Хай і всього лише щочетверга, однак вранці і в обід, до того ж безкоштовно.


За землю - задоволення

Завдяки старанням Володимира Івановича Снитка, який очолив блистовський колгосп у 1976 році і беззмінно керував ним упродовж 36 років, колгосп існує і понині. Тобто вже не колгосп, а Сільськогосподарський виробничий кооператив «Блистівський». Він і забезпечує мешканців Березової Гаті і роботою, і послугами за соціальними розцінками.

Скажімо, кожен селянин може абсолютно безкоштовно взяти в короткочасну оренду колгоспного коня або наїстись досхочу колгоспною бараниною, якою всіх годують на день колгоспника. Овець, до речі, на розташованій у Березовій Гаті колгоспній вівчарні понад 250. Було близько 400, але нещодавно півтораста голів купив «на шашлик» якійсь підприємець.

Також у Березовій Гаті відгодовують 150 биків, які з розпростертими обіймами чекають на людських корів. Вартість спарювання складає ЗО гривень, а розрахуватися можна й «безготівково». А саме - зменшити частину зерна, яким колгосп, у свою чергу, розраховується за оренду селянських- земель. Виходить, частину плати за оренду землі можна отримати, кхм, задоволенням. Не для себе, так хоч для своєї корови.

Корів у власному господарстві жителів Березової Гаті залишилося всього сім з 11. Тримати корів селяни не хочуть. Говорять, потрібно цілий рік на корову працювати. Більш схиляються до кіз, за якими догляд фізично легший.

Медициною ситий не будеш

11 з 21 працюючого мешканця Березової Гаті заробляють на життя у колгоспі. З десяти інших троє працюють у сільській раді (голова, секретар, бухгалтер) та по одному - соціальним робітником, продавцем, приймачем молока, завідувачем клубом, бібліотекарем, вчителькою та санітаркою.

У Березовій Гаті є фельдшерсько-акушерській пункт, за яким закріплені санітарка та медсестра. Посада останньої зараз вакантна, бо Олена Материнка, випускниця Чернігівського медичного училища з відзнакою, що працювала у ФАП протягом квітня-серпня, звільнилася і вступила до вищого навчального закладу, їй і так було не легко: вона з Новгород-Сіверського і, заробляючи близько 1300 гривень, вимушена були жити у Березовій Гаті на квартирі.

Її попередник, Олександр Диденок з Блистови, виїхав на заробітки. Оскільки, за його словами, зарплати фельдшера ледь вистачало на пальне для автомобіля, яким він добирався на роботу.

Сигарети - «контрабасом» від Путіна

Хоч село невеличке, та гроші є де витрачати - у магазині місцевої «роздрібної мережі», до якого справно постачають ковбаси, кондитерські вибори тощо. Оновлення товарів відбувається щотижня, а хліб, ціною від 3,90 гривні, привозять через день.



Одне тільки лихо для селян: у магазині вже понад 10 років не продають сигарети. За словами продавця, причина у законодавчій неможливості таких сільпо встановити надбавку на тютюнові вироби понад 4%: Нижче - невигідно. Проте таких проблем не має одна з місцевих бабусь, яка з-під поли торгує... російськими сигаретами, що привозять їй родичі з Шостки.

* * *

Станом на кінець минулого тижня всю картоплю в селі вже викопали. І чекають на міняйл та скупників, які чомусь і досі до Березової Гаті не завітали. Селяни говорять, що продати картоплю вигідніше, аніж міняти. Але багато хто покупців не дочекався і спокушається цукром, олією, крупою, кавунами тощо - тим, що пропонують міняйли.

Молоко у мешканців Березової Гаті приймає ПрАТ «Новго-род-Сіверський сирзавод». Біля сільради стоять кілька бідонів і працівник заповнює їх прийнятим під запис у настелення молоком. Платять, як і всюди, по 2,1 - 2,2 грн. за літр. І, як звичайно, таку ціну пояснюють низькою якістю молока.

«Якщо наше молоко неякісне, - обурюється одна з селянок, - то як же вони з нього виготовляють сир та масло найвищої якості?»

Федір Соколов, "Чернігівщина" №37(489) від 11 вересня 2014 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)