Хоч і не Дурні, але бідні
2014-12-19 16:13:18


Село Миколаївка Менського району виникло наприкінці XVII століття та, згідно з універсалом гетьмана Івана Мазепи, належало Домницькому монастирю Різдва Пресвятої Богородиці. До 1921 року село носило назву... Дурні.

Одна з версій походження історичної назви села говорить, що колись тут жило багато людей на прізвище Дудко, а тому поселення називали Дудні. Проте знаходилися жартівники, що «виправляли» одну літеру. Так і прижилося: «Дурні».
Таку версію утаємниченим голосом розповів дід Василь. Котрий і сам, мабуть, чогось «надуднився». Бо під час другої зустрічі вже лежачи відпочивав на тій лаві, де ми сиділи й балакали.
Не дурні, а освічені
- Зараз дурних у нас немає - усі жонаті, - сміється секретар Миколаївської сільради Людмила Павлівна Середа. - Якби наші люди були дурними, то не вижили б. А так беруть кредити, купляють техніку, величезні земельні ділянки обробляють хто трактором, а у кого немає - конем. Корів, свиней тримають. Хто має машину - молоко та м’ясо у Чернігів продати возять.
На підтвердження своїх слів щодо освіченості миколаївців, працівники сільради повідомляють, що кожного року випускники Миколаївської школи вступають до університетів. Серед тих, які працівники сільради відразу згадали -Національний університет харчових технологій у Києві. Українська військово-медична академія. Харківський університет військово-повітряних сил тощо.
У Миколаївській школі навчаються 45 школярів, зокрема мешканці сусідніх сіл Гребля та Мощне. На початок року було 47, але двоє біженців з Маріуполя навчалися всього кілька днів, а потім вирішили повернутися на малу батьківщину.
- Ми докладемо усіх зусиль задля збереження нашої школи у разі, якщо постане питання про її закриття, - обіцяє Людмила Середа. - Чому? Немає школи - немає села, немає села - немає міста.
Учнів старших класів раз на тиждень возять на навчання у міжшкільний учбово-виробничий комбінат, що в селі Степанівка Менського району. По закінченню школярі вже отримають фах - тракториста, оператора ПК, секретаря-друкарки, водія тощо.
Серед викладачів місцевої школи Миколаївський сільський голова Андрій Баклажко. До обрання на посаду на позачергових виборах 2001 року (попередник Микола Карлов пішов на пенсію через проблеми із зором) він викладав у школі німецьку та фізику. Продовжив вчителювати і після працевлаштування у сільраді, бо вчителів у Миколаївці не вистачає, а тому й голова у часи обідньої перерви (з 13 до 14 години) навчає фізиці підростаюче покоління.
- Нашого голову поки що не чіпали, -реагує головний бухгалтер сільради на інформацію про мобілізацію до війська Жеведського сільського голови, який є ровесником свого миколаївського колеги. -Цього року йому виповниться 50 саме на день місцевого самоврядування.
... але не багаті
Миколаївці, за словами працівників сільради, моляться, щоб картопля хоча б по 1,75 гривні за кг була. Кажуть, що її собівартість близько 3 гривень, а продати чи не вдвічі дешевше змушує необхідність мати хоч якусь готівку.
- Чому б зовсім не садити, а купувати у односельців? - запитую.
- А худобу чим годувати? - відповідає запитанням пані Середа. - У нас тільки 87 чоловік працює. Іншим де гроші брати?
Деякі миколаївці вже не перший десяток років їздять на роботу в Чернігівський тубдиспансер. Ще з тих часів, як лікувальний заклад з Домниці до Чернігова перенесли.
- Працюють кожну четверту-п’яту добу, - говорить секретар сільради. - Дорога на Чернігів - 18 гривень, звідти - 22. Хай вони гривень 300 на дорогу витратять, але ж хоч гривень 800 залишиться. Добре й те, аніж нічого.
Гендерна нерівність
Миколаївська сільська рада включає до свого складу села Миколаівка (на 1 січня - 324 двори та 654 особи наявного населення), Гребля (43 двори. 72 людини), Мощне (26 дворів, 33 особи), Мурівка (5, 5), Подин (14, 14) та Домниця (1, 6). Колись сільрада підпорядковувала (доки було кого!) ще й хутори Бобрушков, Канни, Бурий, Булавчин.
Серед 12 депутатів Миколаївської сільської ради - тільки жінки. Нема дурних і серед них: 3 мають вищу освіту, 8 - середню спеціальну і тільки одна за плечима має тільки школу.
- Як так сталося? Може, люди до слів голови дослухалися, який на сході села говорив, щоб у депутати висували тих, хто буде ходити на сесії і відстоювати інтереси виборців. Жінки більш активні, - пояснює статевий склад сільради її секретар пані Середа. - Вони і сесії не пропускають. А деяких чоловіків, депутатів попередньої каденції, доводилося ледь не силою затягувати. Жінки й більш чуйні: самі збирали по селу гроші на допомогу воїнам АТО, погорільцям тощо.
За словами Людмили Павлівни, не виникало жодних проблем і зі скликанням позачергових сесій, коли необхідно було швидко приймати рішення задля допомоги селянам приватизувати землю.
- Сільський депутат нічого не має - тільки час власний витрачає, - говорить депутат сільради Людмила Шульга стосовно різниці між народними депутатами та сільськими.
Опитування
Повернення старих назв населеним пунктам в наші часи - не дивина, а вулиці перейменовувати - то й зовсім буденна справа. А як ставляться жителі Миколаївки до повернення селу історичної назви? Про це ми їх і запитали.
Щоправда, переважно відповіді селян були одноманітні. Мабуть, вони надто серйозно сприймали запитання і відповідали, як ось продавщиця у сільській крамниці: «Ні, не хочемо! Бо некрасиво».
Дівчина, що поспішала головною вулицею, швиденько кинула: «Стара назва? Не знаю такої». Мабуть, соромиться тієї назви. Бо не знати її навіть для приїжджих - це дивно.
Баба Тоня, пенсіонер, відповіла: «Всі й так пам’ятають, що ми - Дурні. Квиток у Мені купуєш до Миколаївки, а люди сміються і перепитують: «Це до тієї, що Дурнями була?».
Головбух сільради: «Не треба нам історичної назви, бо вона некрасива. Хтось, буває, сміючись говорить, що він з Дурнів, а я завжди говорю, що я не з Дурнів, а з Миколаївки».
Людмила Середа, секретар сільради: «Навіщо нам порушувати питання щодо повернення історичної назви села? У нас дуже гарна назва - Миколаївка. Ми вже не дурні: нема дурних - усі жонаті».
Людмила Шульга, депутат сільради: «Нам і Миколаївка добре, навіщо щось міняти? Щоб вирізняти серед інших Миколаївок? Хай краще нас плутають, аніж Дурнями називають».
Стоїть Кіров і стоятиме
Як і повернення історичної назви села, не розглядають миколаївці й можливість перейменування своїх вулиць. Хоча серед них є й такі, як Леніна, Кірова, Карла Маркса тощо.

- Хіба від перейменування щось у житті зміниться? - кажуть у сільській раді. - До того ж людям доведеться різні документи переробляти. Навіщо завдавати такого клопоту?
Слід зауважити, що перший колгосп у Миколаївці носив ім’я Сергія Мироновича Кірова, пам’ятник якого й досі стоїть у центрі села. Незважаючи на наявність ідола, як колись президент Ющенко назвав чернігівського Леніна, життя у Миколаївці не гірше, аніж у селах, де пам’ятники радянським вождям повалені.
Колгосп, до речі, передусім спеціалізувався на виготовленні м’яса птиці. За відчайдушну працю деякі селяни була нагороджені різними радянськими орденами та медалями, а двоє з них навіть орденом Жовтневої революції - другим за значимістю орденом СРСР після ордена Леніна.
Темні реали
- У разі, якщо почнуть постійно вимикати світло, нам буде тяжко, - припускає пані Середа, - оскільки багато засобів для роботи на селі тепер електрифіковані. Та й дитині після школи кілька годин слід розвіятися, а доведеться одразу після школи уроки робити, бо ввечері світла не буде.
Без газу, говорять у Миколаївці, теж буде непереливки. Але не так тяжко, як без електрики. Проте, на думку співробітників сільради, жителі села до відключення пристосуються швидше, аніж міські жителі.
- Зараз я за газ плачу 1,09 гривень за кубометр, що зимою виливається у 300-400 гривень на місяць, - каже 60-річна мешканка Миколаївки баба Тоня. - Але ж говорять, що газ може до 4 гривень за куб подорожчати і тоді моєї пенсії не вистачить, щоб за один тільки газ розплатитися. Де брати гроші? Зараз не радянські часи, коли я продавцем у магазині робила. Тоді кредит давали під 3%. А тепер такі кредити, що як візьмеш, то слід одразу брати мотузку і йти до лісу...

Ігор Стах, фото: Іван Ковтун, «Чернігівщина» №51 (503) від 18 грудня 2014

Одна з версій походження історичної назви села говорить, що колись тут жило багато людей на прізвище Дудко, а тому поселення називали Дудні. Проте знаходилися жартівники, що «виправляли» одну літеру. Так і прижилося: «Дурні».
Таку версію утаємниченим голосом розповів дід Василь. Котрий і сам, мабуть, чогось «надуднився». Бо під час другої зустрічі вже лежачи відпочивав на тій лаві, де ми сиділи й балакали.
Не дурні, а освічені
- Зараз дурних у нас немає - усі жонаті, - сміється секретар Миколаївської сільради Людмила Павлівна Середа. - Якби наші люди були дурними, то не вижили б. А так беруть кредити, купляють техніку, величезні земельні ділянки обробляють хто трактором, а у кого немає - конем. Корів, свиней тримають. Хто має машину - молоко та м’ясо у Чернігів продати возять.
На підтвердження своїх слів щодо освіченості миколаївців, працівники сільради повідомляють, що кожного року випускники Миколаївської школи вступають до університетів. Серед тих, які працівники сільради відразу згадали -Національний університет харчових технологій у Києві. Українська військово-медична академія. Харківський університет військово-повітряних сил тощо.
У Миколаївській школі навчаються 45 школярів, зокрема мешканці сусідніх сіл Гребля та Мощне. На початок року було 47, але двоє біженців з Маріуполя навчалися всього кілька днів, а потім вирішили повернутися на малу батьківщину.
- Ми докладемо усіх зусиль задля збереження нашої школи у разі, якщо постане питання про її закриття, - обіцяє Людмила Середа. - Чому? Немає школи - немає села, немає села - немає міста.
Учнів старших класів раз на тиждень возять на навчання у міжшкільний учбово-виробничий комбінат, що в селі Степанівка Менського району. По закінченню школярі вже отримають фах - тракториста, оператора ПК, секретаря-друкарки, водія тощо.
Серед викладачів місцевої школи Миколаївський сільський голова Андрій Баклажко. До обрання на посаду на позачергових виборах 2001 року (попередник Микола Карлов пішов на пенсію через проблеми із зором) він викладав у школі німецьку та фізику. Продовжив вчителювати і після працевлаштування у сільраді, бо вчителів у Миколаївці не вистачає, а тому й голова у часи обідньої перерви (з 13 до 14 години) навчає фізиці підростаюче покоління.
- Нашого голову поки що не чіпали, -реагує головний бухгалтер сільради на інформацію про мобілізацію до війська Жеведського сільського голови, який є ровесником свого миколаївського колеги. -Цього року йому виповниться 50 саме на день місцевого самоврядування.
... але не багаті
Миколаївці, за словами працівників сільради, моляться, щоб картопля хоча б по 1,75 гривні за кг була. Кажуть, що її собівартість близько 3 гривень, а продати чи не вдвічі дешевше змушує необхідність мати хоч якусь готівку.
- Чому б зовсім не садити, а купувати у односельців? - запитую.
- А худобу чим годувати? - відповідає запитанням пані Середа. - У нас тільки 87 чоловік працює. Іншим де гроші брати?
Деякі миколаївці вже не перший десяток років їздять на роботу в Чернігівський тубдиспансер. Ще з тих часів, як лікувальний заклад з Домниці до Чернігова перенесли.
- Працюють кожну четверту-п’яту добу, - говорить секретар сільради. - Дорога на Чернігів - 18 гривень, звідти - 22. Хай вони гривень 300 на дорогу витратять, але ж хоч гривень 800 залишиться. Добре й те, аніж нічого.
Гендерна нерівність
Миколаївська сільська рада включає до свого складу села Миколаівка (на 1 січня - 324 двори та 654 особи наявного населення), Гребля (43 двори. 72 людини), Мощне (26 дворів, 33 особи), Мурівка (5, 5), Подин (14, 14) та Домниця (1, 6). Колись сільрада підпорядковувала (доки було кого!) ще й хутори Бобрушков, Канни, Бурий, Булавчин.
Серед 12 депутатів Миколаївської сільської ради - тільки жінки. Нема дурних і серед них: 3 мають вищу освіту, 8 - середню спеціальну і тільки одна за плечима має тільки школу.
- Як так сталося? Може, люди до слів голови дослухалися, який на сході села говорив, щоб у депутати висували тих, хто буде ходити на сесії і відстоювати інтереси виборців. Жінки більш активні, - пояснює статевий склад сільради її секретар пані Середа. - Вони і сесії не пропускають. А деяких чоловіків, депутатів попередньої каденції, доводилося ледь не силою затягувати. Жінки й більш чуйні: самі збирали по селу гроші на допомогу воїнам АТО, погорільцям тощо.
За словами Людмили Павлівни, не виникало жодних проблем і зі скликанням позачергових сесій, коли необхідно було швидко приймати рішення задля допомоги селянам приватизувати землю.
- Сільський депутат нічого не має - тільки час власний витрачає, - говорить депутат сільради Людмила Шульга стосовно різниці між народними депутатами та сільськими.
Опитування
Повернення старих назв населеним пунктам в наші часи - не дивина, а вулиці перейменовувати - то й зовсім буденна справа. А як ставляться жителі Миколаївки до повернення селу історичної назви? Про це ми їх і запитали.
Щоправда, переважно відповіді селян були одноманітні. Мабуть, вони надто серйозно сприймали запитання і відповідали, як ось продавщиця у сільській крамниці: «Ні, не хочемо! Бо некрасиво».
Дівчина, що поспішала головною вулицею, швиденько кинула: «Стара назва? Не знаю такої». Мабуть, соромиться тієї назви. Бо не знати її навіть для приїжджих - це дивно.
Баба Тоня, пенсіонер, відповіла: «Всі й так пам’ятають, що ми - Дурні. Квиток у Мені купуєш до Миколаївки, а люди сміються і перепитують: «Це до тієї, що Дурнями була?».
Головбух сільради: «Не треба нам історичної назви, бо вона некрасива. Хтось, буває, сміючись говорить, що він з Дурнів, а я завжди говорю, що я не з Дурнів, а з Миколаївки».
Людмила Середа, секретар сільради: «Навіщо нам порушувати питання щодо повернення історичної назви села? У нас дуже гарна назва - Миколаївка. Ми вже не дурні: нема дурних - усі жонаті».
Людмила Шульга, депутат сільради: «Нам і Миколаївка добре, навіщо щось міняти? Щоб вирізняти серед інших Миколаївок? Хай краще нас плутають, аніж Дурнями називають».
Стоїть Кіров і стоятиме
Як і повернення історичної назви села, не розглядають миколаївці й можливість перейменування своїх вулиць. Хоча серед них є й такі, як Леніна, Кірова, Карла Маркса тощо.

- Хіба від перейменування щось у житті зміниться? - кажуть у сільській раді. - До того ж людям доведеться різні документи переробляти. Навіщо завдавати такого клопоту?
Слід зауважити, що перший колгосп у Миколаївці носив ім’я Сергія Мироновича Кірова, пам’ятник якого й досі стоїть у центрі села. Незважаючи на наявність ідола, як колись президент Ющенко назвав чернігівського Леніна, життя у Миколаївці не гірше, аніж у селах, де пам’ятники радянським вождям повалені.
Колгосп, до речі, передусім спеціалізувався на виготовленні м’яса птиці. За відчайдушну працю деякі селяни була нагороджені різними радянськими орденами та медалями, а двоє з них навіть орденом Жовтневої революції - другим за значимістю орденом СРСР після ордена Леніна.
Темні реали
- У разі, якщо почнуть постійно вимикати світло, нам буде тяжко, - припускає пані Середа, - оскільки багато засобів для роботи на селі тепер електрифіковані. Та й дитині після школи кілька годин слід розвіятися, а доведеться одразу після школи уроки робити, бо ввечері світла не буде.
Без газу, говорять у Миколаївці, теж буде непереливки. Але не так тяжко, як без електрики. Проте, на думку співробітників сільради, жителі села до відключення пристосуються швидше, аніж міські жителі.
- Зараз я за газ плачу 1,09 гривень за кубометр, що зимою виливається у 300-400 гривень на місяць, - каже 60-річна мешканка Миколаївки баба Тоня. - Але ж говорять, що газ може до 4 гривень за куб подорожчати і тоді моєї пенсії не вистачить, щоб за один тільки газ розплатитися. Де брати гроші? Зараз не радянські часи, коли я продавцем у магазині робила. Тоді кредит давали під 3%. А тепер такі кредити, що як візьмеш, то слід одразу брати мотузку і йти до лісу...

Ігор Стах, фото: Іван Ковтун, «Чернігівщина» №51 (503) від 18 грудня 2014
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
Залишити коментар
інші новини
Прилуки 2025. Вручили “Жіноча сила” відзнаки жінкам, що змінюють світ ...
2025-05-27 14:56:07
Світові хіти з українськими текстами: драмтеатр запрошує на прем'єру в...
2025-05-27 13:20:19
Таємничі коди кольорової палітри Лілії Квач
2025-05-27 12:08:07
Стало відомо про ще п’ятьох військових з Чернігівщини, які повернулися...
2025-05-27 11:09:55
У Чернігові ветеринарно-стерилізаційний центр «Крок до тварин» провів ...
2025-05-27 10:47:22
У Городні втопився 14-річний хлопець
2025-05-27 10:37:53
Відомий чернігівський спортсмен Сергій Петрикей попросив мотоциклістів...
2025-05-26 20:55:05
За матеріалами СБУ 15 років тюрми отримав російський агент, який шпигу...
2025-05-26 20:47:32
25.05.2025 в Чернігівській області розписалось 19 пар
2025-05-26 20:44:12
У Чернігові полція на гарячому затримала 22-річну «закладчицю»
2025-05-26 15:11:47