А який анекдот ваш улюбленний?

Коли смішно, то вже не страшно. Отож відразу після Нового року і напередодні Різдва наше запитання: а який анекдот ваш улюблений?

Василь Сурков, керівник клубу інтелектуальних ігор Ніжинського ліцею міської ради при НДУ ім. М. Гоголя:
— Ще класі в п'ятому-шостому почув анекдот від батьків і запам'ятав на все життя. Тепер при нагоді його розповідаю. Сидять у камері чотири директори, яких посадили з політичних міркувань. Розповідають по черзі, хто за що сидить: «Я директор шоколадної фабрики. До дня народження Леніна випустили Леніна в шоколаді». «А я директор парфумерної фабрики. Ми випустили духи «Запах Ілліча». «А я директор психлікарні. Разом зі своїми підопічними вийшли на демонстрацію з транспарантом: «Ленін разом з нами». «А я директор фабрики годинників. Випустили годинник, де замість зозулі виїжджає на броньовику Ленін і говорить: «Ку-ку, товариші, ку-ку!».

Олена Кравченко, студентка ЧНПУ ім. Т. Шевченка:
— «Тату, а хто такі п'яниці?» — «Синку, бачиш, чотири берези стоять? Так от, п'яниці бачать вісім». — «Зрозуміло, тату. Але там тільки дві берези». Цей анекдот мені розказав тато після моєї дуже бурної гулянки. Тепер, як тільки чуємо від когось запах перегару, перше, що крутиться на язику: «Скільки беріз?».

Микола Шимко, виконуючий обов'язки головного лікаря Бахмацької міжрайонної протитуберкульозної лікарні, депутат обласної ради:
— Без гумору жити неможливо. Вірніше, можна з глузду з'їхати. Аби цього не сталося, допомагає сміх. Анекдоти є на будь-які теми. Майже завжди за смішним ховається серйозне. У житті буває, як, наприклад, у цьому анекдоті:
— Купа проблем. Не знаю, як вирішити.
— А горілка є?
— Та я не п'ю.
— Тому в тебе і проблеми.

Євген Кріп, член Національної спілки художників України, Чернігів:
Надаю перевагу анекдотам з перцем. Наприклад:
— Сусіде, як ви ставитеся до сексу втрьох?
— Нормально.
— Тоді повертайтеся додому, мо', ще встигнете.
Подобаються не так анекдоти, як афоризми. Приміром, краще з мудрим загубити, ніж з дурним знайти.

Валентина Пономарчук, бухгалтер TOB «Полісся», учасниця народного аматорського хору «Льонок», смт Куликівка:
Зібралися в лісі звірі, Вирішили ввести податок на хутро. Тікає з лісу лисиця. її зупиняє мавпа: «Ти чого з лісу тікаєш?». «Податок на хутро ввели. Рятуюся», — відповідає руда. Біжить лисиця далі. Тут її обганяє та сама мавпа. «А ти навіщо тікаєш?» — дивується лисиця. «Та знаю я ваші закони, — відповідає мавпа. — Почнуть же з голожопих!»

Наталія Ермоленко, пенсіонерка, у минулому вчителька зарубіжної літератури, Смолянка, Куликівський район:
— Прибігає Вовчик до мами: «Мамо, ялинка горить!». «Не горить, синку, а сяє!» — зауважує хлопцю мати. Через хвилину прибігає знову: «Мамо, мамо, штори сяють!»

Марина Назаренко, реалізатор на ринку, Ніжин:
Дружина повертається додому п'яна: «Любий, я прийшла».
— От і йди туди, де пила. Вона дістає телефон, набирає:
— Алло, дівчата, зараз приїду. Я відпросилася!
* * *
Дід з бабою застукали онука за переглядом порно. Додивилися до кінця. Дід бабу трісь по спині. Вона:
— Старий, за що?
— Я ж тобі, дурепо, казав, що так можна, а ти: «Здохну, здохну».
* * *
У вірменського радіо запитали: «Чому свекрухи ніколи не потрапляють до раю?» Відповідь: «Тому що дракони вище ста метрів не піднімаються».

Надія Семічева, пенсіонерка, колишній бібліотекар, Варва:
Підходить п'яний чоловік до метро. Хоче зайти всередину. Та його не пускають.
— П'яному не можна.
— А правда, що там поїзди ходять? — запитує тоді він.
— Правда.
— А правда, що там усе мармурове, гарне?
— Правда. А ви, мабуть, із села, що ні разу у метро не були?
— Та ні. Я киянин.
— І ні разу не були?
— Так не пускають.
* * *
Телефонує чоловік до «швидкої»:
— Швидше приїздіть. З моєю дружиною щось негаразд. Чорти по хаті скачуть, а вона їх не бачить.

Віра Трипольська, пенсіонерка, Варва:
— Лікарю, а я ходитиму?
— Можливо... Під себе.
* * *
Заходить чоловік до магазину:
— У вас мило є?
— Тільки яєчне.
— Ні. Мені для всього тіла потрібне.

Катерина Бойко, пенсіонерка, Гнідинці Варвинський район:
Як коханець приходив, то всі чули, а як квартиру грабували, то всі міцно спали.
* * *
Лікарю-окулісту найважче змусити пацієнта роздягтися.

Тижневик «Вісник Ч» №2 (1496)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (3)