Моя жінка на город не виходить!

Ольга Скребець з села Курінь Бахмацького району не стоїть, зігнувшись дугою, на городі. Картоплі не вклоняється.
— Моя жінка на городі не працює, — з гордістю говорить 64-річний Іван Скребець.


Іван та Ольга Скребці

Усе робить техніка

Аж не віриться.
— Дружина на городі буває, але руками там нічого не робить. Давно вже, як техніка появилась. Ну, років 10 нехай. Хоча ні, техніка в мене раніше, з 1989 року. Списане все брав, негодне, восстановлював. Щас покажу вам.

Іван Федорович веде у господарчий двір, де повно всілякого технічного приладдя.
— Оремо город, звісно, трактором. Зараз у хазяйстві чотири трактори. Два Т-40 старі, по 40-50 років уже їх. Два МТЗ-82, теж купляв списані. Тепер — як нові.

Садимо давно вже не під лопату, картоплесаджалкою. Водночас добриво закладається.

Як чуть вилізе картопля, просаповуємо і заодно підсипаємо картопляним підгортальником. Потім обприскуємо гербіцидом од бур'янів і отрутою од жука. Можна обприскати і другий раз, якщо бур'ян або жук сильно лізе. Усі ці насадки чіпляються до трактора. Сапують город культиватори міжрядного проорювання.

Залишаємо город у спокої до осені. Десь у кінці серпня скошуємо гичку. Є в мене такий пристрій власного виробництва. Зрізує бадилля, як косарка, потім подрібнює. Бачив подібне, мені розказали, як зробити, — я трохи вдосконалив. Зілля між рядками розлітається і засихає. Потім з тиждень зачекати, доки висохне в пух і прах. І коли копаєш — нема нічого.

Викопує картоплю картоплекопалка. Захватує два рядки, підкопує, перетрушує. А збирати вручну треба. Наймаємо людей, які збирають її в сітки.

Але, взагалі-то, можна і це автоматизувати. Є комбайн картопляний, «Анна», картоплю у бункер збирає (як зернові). Бере рядок і перетрушує, земля опадає, а картопля по транспортерах іде в бункер. Задумка купить була, але він у нас не годиться. Тут чорнозем, грудка. Покупляли у нас у Курені такі комбайни, тільки не застосовують. Не виходить, між картоплею залишається багато грунту. Все одно треба потім людей наймати, щоб вони перебирали картоплю від грудок. Невигідно.

А як піщана земля, то воно все перетрушується, висипається, і картошка в бункер чиста йде.

Тракторист широкого профілю

— Я вивчився у 1966 годі у Дігтярях Срібнянського району на тракториста широкого профілю, — розповідає Іван Скребець. — Але трактористом ніколи не працював. А проробив 40 год у Бахмацькій сільгосптехніці, був і водієм, і автомеханіком, і інженером-технологом, завідував майстернею. Перший трактор придбав ще при Горбачові. Уже 25 год було тому трактору. Потім машини вантажні, два ЗіЛи-самоскиди. Зерно ними і зараз возимо. Комбайн німецький, «Форш Рід». Зернові молотимо комбайном. Саджалки, сівалки, копалки — усе є. Диски БДТ землю розпушують, дискують. Два культиватори. Прес-підбрирач — тюкує сіно і солому. Косарка, гребка для сіна.

Хіба я лежень якийсь?»

— Городу поряд з двором 30 соток. Півсотки під грядки. Морква, цибуля, огірки... — перераховує хазяїн.
З хати вийшла дружина. І спочатку зніяковіла.
— Я не виходжу на город? Це ж люди подумають, що я зовсім білоручка. Ви думаєте, що я лежень якийсь?

Грядки вручну обробляю. Туди ні комбайном, ні трактором, ні навіть мотоблоком не заїдеш. На грядках сама, з сапочкою. Люблю це.

І на город виходжу. Подивитись, скоординувати процес.

Уже мені 65. На пенсії 10 років, пішла в 55. Працювала в Бахмацькому автопарку кондуктором. І на городі в той час працювала, як усі. Ми і будувались тоді, все робили своїми руками. Трудно було. Двох синів виростили, вже 41-й год старшому. Меншому, Валерію, 31-й рік. У Києві, у Державній службі охорони працює.

Хто краще оре?

Люди в селі знають: якщо город зорати треба чи з урожаєм впоратись, чи сіно в тюки скласти, — звертатись до Скребців. Хоч до старшого, хоч до молодшого. Живуть в одному будинку.
— З нами старший син Руслан живе. І невістка, і внук. На полі в нас землі трошки є. Небагато, по два гектари на кожного. Усього —10,

Крім картоплі, вирощуємо пшеницю, ячмінь, овес.
— Кажуть, у вас і невістка на тракторі їздить. А хто краще оре?
— Орють син і батько, а в минулому році уже і Вадимчик помагав. їх усі хвалять, та Руслана — особливо. Він молодший, більше крутиться, а у батька вже роки. Вадим ще в 10 класі, тільки починає, — каже Ольга Скребець. — Невістка Оксана (35 років) їздить на ЗіЛі, на легковій машині. Але на тракторі ще не орала.

У цьому році оранка була по 30 або 25 гривень, як великий город.

Хліб сама пече

— Дружина більше по господарству зайнята, — говорить Іван Федорович. — Корова є, три свині. Це зараз. А влітку у хазяйстві курей штук сто, качки, гуси. Індострауси були. Отакенні, за п'ять місяців по 28-30 кілограмів живої ваги набирають.
Ще моя жінка добре кулінарить, їсти готує. Адже ми, чоловіки, фізично працюємо. А не поїси добре — робити не будеш. Знаєте, який це тяжкий труд, на полі.

Моя Оля хліб випікає в печі. Смачний. Спеціально вручну готує. Хлібопічка у нас десь є, але в ній не те. Мелемо своє зерно, з нашого поля. І домашній хліб своїми руками печемо. І чорний, і білий — і житній, і пшеничний. Я їм чорний, жінка, Руслан і невістка —- білий більше люблять. А внук усякий їсть.

Ще купив їй швейну машинку років п'ять тому. Шиють і Оля, і невістка. Плаття собі, наволочки, підодіяльники, мені штани зашиває.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №20 (1514)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)