А ви відкривали двері колядникам? А щедрувальникам будете відкривати?

Ще трохи, і задзвенять дитячі голоси: «Добрий вечір тобі, пане господарю...» Будете відчиняти чи закриєте міцно-преміцно двepi, ще й світло вимкнете? Може, прогоните дітей: «Ідіть звідси, чого прийшли?» Та якщо ви шануєте Різдво і народні традиції, такого, звісно, не станеться. Тут над іншим треба голову ламати — скільки чого давати?



Катерина Многоліт, пенсіонерка, Данівка, Козелецький район:
— Відчиняю кожного року і у цьому році буду. На такому економити не можна. Куплю спеціально шоколадні цукерки, наготую гроші. Відчиняю двері всім, до останнього. Ні разу ще не було, щоб цукерок не вистачило. Грошей даю по-різному — залежно від ступеня спорідненості, знайомства.

Ходять до нас багато, двері у такі дні не зачиняються. З відчиненими дверми сидіти нестрашно — я ж чую, що то діти, а не злодії.

Колядувати у нас ходять зазвичай дітки до десяти років, щедрувати — старші. Моя онучка Віка, їй тринадцять, для колядок уже завелика. Тож ходить співати перед Старим новим роком. Цукерок приносить — кілограмів з два. А грошей скільки — не знаю. Не випитую її. Відомо лише, що вона їх потім не тринькає, а відкладає, додає до інших і купує щось путнє.

Світлана Захаріна, не працює, Пролетарське, Коропський район:
— Колядники у нас не ходять. Чомусь не прийнято. А от щедрувальники так. Малих десь 13 ходить. Село ж невелике. Вже й грошей заготовила. Кожному по 10 гривень. Родичам — трохи більше. У минулому році наші всі студенти з'їхалися в село, додому. Вирішили, підуть теж по хатах щедрувати. Щедрівку гарну вивчили. Хвіртку відчиняють, першу козу заводять. Один хлопець на сопілці її супроводжує, решта за ними з піснею йдуть. Сина мого так під жінку замаскували, що односельці й не впізнали. У цьому році питаю: «Підете?» — «Ще не знаємо». А люди вже допитуються, чи чекати їх.

Ганна Клюй, пенсіонерка, Холми, Корюківський район:
— Зараз уже колядники та щедрівники не дуже хочуть цукерок, їм краще гроші подавай. Дальшим сусідам даю по дві чи чотири гривні, ближчим — і по десятці можу. Цукерки, вафельні і смоктушки, мандарини. Яблука не даємо — вони майже у кожного є свої. Колядують дітки 5-12 років. Частіше — з одного кутка. Здалеку рідко хто приходить. До хати заходять по декілька: по троє, по четверо.

Щедрують у нас і діти, і дорослі. Старші просять пляшку горілки чи вина. Як знаю їх, що не п’яниці, даю. Вони в хаті не п’ють, просять із собою, щоб потім десь зібратися, погуляти і випити. Козу в Холмах не водять. Носять зірку. Дівчата вбираються у великі квітчасті хустки.

Я, була, вже трохи закупила солодощів на Різдво та Старий новий рік. Так свої ж онуки є. їм на Новий рік ласощі і роздала. Треба скуплятися заново. Та нічого, у нас магазин поряд, і там усе не так і дорого.

Віра Іванько, фельдшер ФАПу, Петьків, Талалаївський район:
— Як приходять, то пускаємо. Пригощаємо домашньою ковбасою, пироги і коржики печемо. Колядує до десятка людей. У нас село мале, 80 чоловік. Колядувати ходять ті, хто старші, по 18-20 років. Щедрують — малі діти. Тому для колядників треба і чарку приготувати — можуть випити і ковбасою закусить. Для щедрівників потрібно готувати більше ласощі. Гроші не даю ні тим, ні тим.

Михайло Залозний, начальник відділення банку «Аваль» у Коропі, Лукнів, Коропський район:
— І щедрувальників, і колядників, і засівальників зустрічати буду. Пригощатиму солодощами, мандаринами, яблуками. І, звичайно, в торбу буду класти гроші. Кому як. Родичам по-першому коліну — трохи більше дам, по-п’ятому — менше. У мене двоє синів. Старшому 11 років, щедрує з друзями. Обов’язково засіває. Молодшому три з хвостиком. Ще рано у таких заходах брати участь. Хай підросте. Як компанія велика, когось перевдягають у козу, справжню не водять. Звичайно, дорослим треба давати пляшку і до неї. Але чомусь таких щедрувальників з кожним роком стає все менше. Ця традиція в нашому селі відходить. А раніше сім’ями один до одного ходили. Весело було.

Ніна Даценко, бухгалтер ПП «ТехСервіс», смт Варва:
— Останні два роки дітей стало ходити менше. В основному до нас стукають колядувати-щедрувати ті дітки, що близько від нас живуть. Батьки бояться відпускати їх далеко. Та й нам буває страшнувато, незнайомцям не відчиняємо. Час знаєте, який. Та зазвичай на колядки-щедрівки ходять свої, не було ще поганих гостей.

За вечір приходить чоловік десять-дванадцять. Так приємно, коли дівчатка гарно співають! Хоч якась радість у житті!

Даємо гостинці і гроші. Знайомим, сусідам — по двадцять гривень кожному. Незнайомим — по 10 на двох-трьох. І, звісно, — цукерки. Племінничка моя каже, з кіло цукерок додому приносить. Грошей — 100-150 гривень.

Тижневик «Вісник Ч» №1 (1548)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)