«Механіка» екскурсій Володимира Пилипенка

Екскурсія лише однією вуличкою Чернігова. Давно забуті кургани у житлових кварталах, улюблені крамнички наших дідусів та легенди старих будинків. Саме цим екскурсоводу, викладачу й історику Володимирові Пилипенку вдалося закохати в історію міста з половину чернігівців!



- Проводити безкоштовні екскурсії для містян, як роблять у всьому світі, - моя давня ідея, -каже професійний екскурсовод, кандидат історичних наук і доцент кафедри археології, етнології та краєзнавчо-туристичної роботи Національного університету «Чернігівський колегіум» Володимир Пилипенко. - Але, якщо чесно, такої уваги не очікував! На кожну зустріч готував для своїх слухачів щось особливе, а інколи - й вони для мене...

Бета-версія

Володимир - фаховий екскурсовод зі стажем. Але це для нього не просто робота, а улюблена справа.

Він проводить тури в усіх куточках Чернігівщини, до того ж, чотирма мовами -українською, російською, англійською та польською. Проте, інколи хоче попрацювати для душі. Пізнати щось нове і поділитися з тими, кому також не байдуже минуле й теперішнє рідного міста.

- Ідея запровадити некомерційні екскурсії зародилася давно. І перша спроба Free Tours, я називаю її «альфа-версія», була років п’ять тому. Пам’ятаю цей грандіозний провал! - зізнається. - Довго думав, чому не склалося. Цьогоріч вирішив спробувати знову, але зробити ставку не на туристів, а на місцевих. Бо більшість із них також не знають своєї історії... І як гадаєте? Спрацювало!

Першими ідею Володимира підтримали учасники й організатори Зеленої сцени. Разом із ними щоп’ятниці ввечері біля Красної площі й збирали групи бажаючих.

- Це ідеальний час для чернігівців! Відпочити після роботи та всіх буденних турбот... Звісно, чекав, що люди прийдуть. Але щоб стільки! - з посмішкою додає. -Траплялося, що збиралося на двох понад 120 чоловік!

«Другим» був однодумець мого співрозмовника Юрій Король, з яким Володимир проводить тури з перших днів. А вже під кінець літнього сезону до них приєднався ще один відомий екскурсовод - Олег Герасименко.

Півкілометра історії

- Якось Олег проводив екскурсію на тему фактів, які «випадають» з офіційної історії. Тобто, вони є, але їх ігнорують, -продовжує Володимир Пилипенко. - Наприклад, чому на Спасо-Преображенському соборі, що на Валу, є свастика? А кладка? Це не прикраса! Що означають подібні дрібниці та чому про них усі мовчать, мій колега розказав дуже цікаво.

В арсеналі Володимира є як оглядові екскурсії, так і тематичні. Зокрема, про єврейську общину міста, що колись становила третину мешканців Чернігова, про навчальні заклади всіх рівнів. Була екскурсія і до курганів, що розкидані по всьому місту: на Болдиній горі (раніше нараховували 1,5 тис.), на П’яти кутах, біля Холодних ярів, у центрі - на перехресті вулиць Шевченка і Кирпоноса, а також під самісінькою Зеленою сценою!

Одного разу історик захопився ще вужчою темою і провів екскурсію лишень на півкілометровій вуличці - від міської прокуратури до Єлецького монастиря!

- Це чарівне тихе місце є частиною чернігівського Подолу, - продовжує. - Такий давній район! Мало хто знає, як він забудовувався, як змінювався, хто там жив і що коїться нині. А під час оглядових екскурсій говорять тільки про Чорну могилу і Єлець-кий монастир. Історія - це не лише те, що було, а й те, що є.

Пан Володимир запевняє: тем вистачає, було б трохи більше часу, аби їх підготувати. Бо за кожною, навіть годинною, екскурсією стільки кропіткої роботи!

Гра в пазли

На перший погляд, це так нудно! Порпатися в довідниках, наукових статтях, архівах, у мемуарній літературі, а потім збирати все, як пазли, в одне ціле, щоб вийшла гідна історія. Та Володимир Пи-липенко переконує: такі моменти нагадують справжню детективну пригоду! Спершу «чіпляєш» один сюжет, потім інший, ще один... І що більше дізнаєшся, то більше запитань залишається!

Так, якісь екскурсії спираються на факти, якісь - на міфи чи легенди. Та особливо історику подобаються неоднозначні джерела. Спогади й нотатки, нариси. Ще ліпше - люди, котрі можуть розказати про ту чи іншу подію або час, бо пережили їх! Але таких ще треба пошукати.

- Це той випадок, коли слухачі можуть розказати мені більше, ніж я їм, - сміється співрозмовник. - Ось на одній із екскурсій у центрі міста підійшов до мене чоловік: «Ви знаєте, чому ми називаємо цю частину дороги Соткою? Бо в 50-х роках це була єдина вулиця з освітленням і двома крамницями. Заходив ввечері до одної, потім до іншої. Там 50 грам випили, там 50, от сотка й виходила!» Подібні історії так збагачують екскурсію!

Серйозні речі

Втім, знайти цікаву достовірну інформацію й осмислити її - це лише початок. Треба зуміти правильно її подати, відчути, де треба зупинитися, на чому наголосити, що запитати.

- Це така-собі «механіка» екскурсії, яку поки не спробуєш - не зрозумієш, - переконує. - Теорію скільки не «шліфуй», а без практики вона ніщо. Приміром, вам десять разів пояснюватимуть на картинках, як робити операцію. Та поки ви не прийдете в операційну, не візьмете у руки скальпель, не втратите свідомість і не заляпаєтеся кров’ю - байдуже!

Всьому треба вчитися, й екскурсійна робота - не виняток. Поширена думка, що язиком патякати - не мішки носити. Та коли мова йде про серйозні речі...

- Буває, іду повз Вал, а краєм вуха такий маразм від екскурсоводів-любителів слухаю! На голову не налазить. А люди що? Вони того не знають, вірять екскурсоводу...

Раніше питання ліцензування екскурсоводів регулювалося на державному рівні. Тобто, екскурсовод мав підтвердити свої знання й отримати спеціальний дозвіл на відповідну роботу в певній адміністративній одиниці. Зараз це відмінили.

- Хоч я тоді вже й проводив екскурсії, хотів офіційного дозволу. Пройшов курс «Основи екскурсознавства», познайомився з колегами та науковцями і зрозумів, що... самонавчання і практика дали мені набагато більше, - зізнається чернігівський історик.



Пан Володимир не терпить одноманітних, сухих монологів. Говорить, на таку екскурсію раз потрапиш - на іншу й силою не затягнуть! Треба вміти спілкуватися з людьми, помічати їхні настрої та вгадувати бажання. Запитувати, дискутувати, сперечатися, що завгодно! Аби тільки передати публіці свій інтерес і любов до історії.

Маленька таємниця

- Пам’ятаю, ще на початку літа мене часто запитували: «Нащо ти за ці екскурсії взявся, коли не платять?» Не вірили, що мені це просто подобається, - ділиться співрозмовник. - От є робота заради грошей, а є для душі. То це саме останній варіант.

Таку ініціативу містяни оцінили, як належить. Хтось ходив на кожну екскурсію, а хтось спеціально приїздив до Чернігова на всі вихідні. Після прогулянок завжди групою поверталися на Зелену сцену і залишалися на концерті. Так душевно!

- Колись пощастило зустріти таку ентузіастку з російського музею... Сім годин водив її Черніговом! Такий-собі персональний тур, - посміхається. - А одного разу, вже на комерційній екскурсії, зустрівся із професором, по чиїх книжках я вчився! Уявляєте?

Восени безкоштовних екскурсій було мало. У вересні та жовтні всі сили віддавав викладацькій роботі, у листопаді їздив у Варшаву на стажування. Втім, на зимові свята тури містом Володимир обіцяє відновити.

- В голові стільки ідей на прийдешній рік! Одну з них хочу втілити вже найближчим часом, у грудні. Але тему не скажу! Приходьте, буде цікаво! - жартує.

Порятунок від рутини

Для пана Володимира кожна екскурсія особлива. Навіть якщо повторюється сотню разів! Емоції, спілкування та люди - ось що справді цінне. Та все ж, зізнається, час від часу втомлюється від шаленого ритму.

- Буває, прокидаюся вдосвіта, збираюся, бо о 5-ій черговий виїзд. От тільки, куди?.. Вчора Качанівка і Тростянець, два дні тому - Прилуки, Ніжин, недавно

- Новгород-Сіверський... А що ж сьогодні? - каже професійний екскурсовод. - В «гарячий» сезон з ранку й до пізньої ночі на ногах!

Але саме таке насичене життя Володимиру і подобається. Зі шкільних років зачитувався історичними книжками, а вже коли вчився в аспірантурі - всерйоз задумався про професію екскурсовода.

Нині він успішно поєднує дві улюблені справи: викладацьку роботу в університеті та екскурсії. От тільки, як усе встигає?

- Одне одному не заважає. Навпаки -доповнює! Студентам можна чимало пояснити на практиці, а не в теорії. Та й мені вони нерідко в екскурсіях допомагають,
- додає Володимир. - А взагалі... Ми недооцінюємо гніт щоденної рутини. Треба частіше дозволяти собі те, що приносить задоволення. А екскурсії - це особистий порятунок для мене!

Валерія Шеремет, "Деснянка" №49 (682) від 7 грудня 2017

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (3)