Які пісеньки ви співали малюкам? А вам що співали?

«По улице ходила большая крокодила, она, она зеленая была. Она жевала травку и писала в канавку, она, она, зеленая была», — цю прикольну пісеньку з дитинства багато хто пам’ятає, правда ж? А ще які були? Що ви наспівували малюку перед сном? Що вам співали? «Котику сіренький»? «Прилетіли гулі»? Скоро День захисту дітей, саме час згадати.



«Не ходи по лавці, буду бить по лапці»

Ірина Хоменко, оператор газової котельні, Радомка, Семенівський район:

— «Котику сіренький, котику біленький...» з погрозами котику: «Не ходи по лавці, буду бить по лапці. Не ходи по скрині, буду бить по спині. Не ходи по мосту, буду бить по хвосту». Так співала бабуся Феня, колишучи в підвішеній люльці. Люляла й сама майже засинала. Тоненьке, лагідне «а-а-а» ставало басовитим. Колихала, різко штовхаючи. Я просила (рано говорити почала, у півтора року): «Хочу тоненького «кота», а не товстого, басовитого». Бабуся, прокидаючись, казала: «Внучечко, якби мене так хто торсав (штовхав), я б його прогнала». Я сину Богдану найчастіше співала «Люлі-люлі-люлі, прилетіли гулі, стали гулі щебетать». І свої пісні складала.

«Несе Галя воду»

Андрій Мисливець, директор Остерського краєзнавчого музею, Козелецький район:

— Найбільше з дитинства запам’яталася пісня «Несе Галя воду». Бабуся її часто співала, мама іноді також. На сон грядущий мама Лідія Іванівна, їй нині 61 рік, завжди читала мені казки. Врізалися у пам’ять про Котигорошка, Сірого Вовка, Колобка. Я навчився читати у п’ять років. Однак самому було тоді читати не так захопливо, як це робила мама. Найбезтурботніші роки, з 7 до 15, промайнули швидко.

«По Дону гуляет казак молодой»

Дмитро Селянський, співак, родом з Понорниці, Коропський район, живе у Чернігові:

— «По Дону гуляет казак молодой». Мама співала. Я любив у дитинстві цю пісню. Засинав під неї. Головне, співати з любов’ю. Маленькі діти не знають значення слів, можуть не розуміти мови. Але любов вони відчувають. Зараз малим нерідко вмикають пісні, колискові, казки у запису. Але живого звуку, живого виконання і спілкування ніщо не замінить. Що краще — концерт у реальному часі чи запис? Звичайно, концерт. Більше енергії. Так і тут.

«Ой ходить сон біля вікон»

Наталія Копиця, депутат обласної ради, директор ПП «Копиця», Ніжин:

— Мої бабуся і мама дуже любили співати мені українські пісні. Я продовжую сімейні традиції. Найулюбленіша — «Ой ходить сон біля вікон».

«Ой ходить сон біля вікон,
А дрімота біля плота.
Питається сон дрімоти:
— Де ми будем ночувати?
А-а, люлі, люлі, люлі, люлі.
— Де хатинка тепленькая,
Де дитинка маленькая,
Там ми будем ночувати,
Мале дитя колисати.
А-а, люлі, люлі, люлі, люлі».

Пам’ятаю, не тільки на ніч співали. Було, збиралося багато дітей і слухали дорослих вдень.

«Баю-баюшки-баю, не ложися на краю, прийде сіренький вовчок і укусе за бочок»

Любов Яценко, бібліотекар, Форостовичі, Новгород-Сіверський район:

— Нас у батьків п’ятеро. Коли мені було п’ять років, в аварію потрапив тато, йому перебило хребет. З того часу життя перевернулося. Мамі не до пісень було. А ось мамина мама Параска Будрік нам стільки пісень переспівала! і про котика, і частівки. І оце: «Баю-баюшки-баю, не ложися на краю, прийде сіренький вовчок і укусе за бочок». Оце, буває, корову дою і згадую ті пісні. Мотив наумі вертиться. Дитинство було важке, але воно було.

«У моєї доні оченята сонні»

Світлана Луданик, директор ясел-садочка №4, Городня:

— Діткам, які відвідують наш заклад, я і вихователі співаємо: Котику сіренький, котику біленький, Котку волохатий, не ходи по хаті. Не ходи по хаті, не буди дитяти. Дитя буде спати, котик воркотати. Ой на кота воркота, На дитинку дрімота. Я родом з Сеньківських країв, з Берилівки. Запам’яталося, як мама співала «У моєї доні оченята сонні»:

У моєї доні
Оченята сонні,
Рученьки,
Мов з вати,
Доня
Хоче спати...
Ніч прийшла
Тихенька,
Спи,
Моя маленька.

Тижневик «Вісник Ч» №21 (1672), 24 травня 2018 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)