У наметовому містечку під Гончарівським умови хороші. Та хлопців косить

З 13 по 27 червня на Гончарівському полігоні (Чернігівський район) вперше в Україні проводять експериментальні тактичні військові навчання «Північна фортеця-2018». Новоствореної 119 бригади територіальної оборони. 3700 резервістів з’їхалися з усієї області. Чекають голів ОДА з усієї Україні. І навіть Президента Петра Порошенко. Кажуть, 25 червня повинен прилетіти на полігон вертольотом.

Живуть резервісти у наметовому містечку, що за декілька кілометрів від Гончарівського. Табір розбитий на зони. Умови приємно вражають. Нові намети, спальні мішки, матраци, літні душі. Пересувні, стаціонарні бані. Намети-їдальні. їдять хлопці з одноразового посуду.

На території окремо будуть приміщення для приготування та зберігання їжі, їдальня на 250 чоловік. Десятки три в ряд польових кухонь. Є свердловина. В окремих бочках гріється питна вода. Майданчик для футболу, волейболу, декілька телевізорів, курилки, і навіть пральні машини.



Добровольцем на навчання пішов 41-річний Микола Завальний, голова Михайло-Коцюбинської об’єднаної територіальної громади. Він старшина роти.

— Як же громада без голови?

— Нормально. Стараються по дрібницях мене не турбувати. Та якщо є якісь робочі питання, вирішую їх ввечері. Я і минулого року теж був на зборах, як доброволець, — виходить з намету Микола Васильович.

— 23 випускні вечори у громаді, не зможете привітати.

— А для чого мені потрібні заступники? — сміється Завальний. — Вдень телефон у мене вимкнений, економлю батарею. З заступниками, родиною спілкуюся після дев’ятої вечора. На всіх розеток не вистачає. Та у багатьох хлопців є «павербанки» (переносна невеличка батарея). Відверто скажу, організація цьогоріч на рівні. І більшість хлопців прийшли сюди цілеспрямовано. Хоча у мене є своя, але форму, нижню білизну видали нову. Після зборів її треба повернути. Але по закінченні можна підписати контракт, бути в резерві. Форма залишиться на зберіганні. Зброю, звичайно, доведеться повернути.


Микола Завальний у наметовому містечку

— Деякі військові жартують: за два тижні хлопці по району розбредуться, доведеться з собаками шукати.

— Коли буде стояти в військовому квитку печатка, тоді і розійдуться.

— Скільки вам, як голові ОТГ, заплатять* за збори?

— Чесно кажучи, мене це питання не дуже цікавить. Якесь грошове утримання є, але я не знаю точної суми. Не за грошима сюди пішов.

* * *

— Збори розраховані на 15 діб. Аби зрозуміти, наскільки ми можемо підготовити особовий склад і за першою командою виконати поставлені завдання. Бригада формується. Військовозобов’язані після зборів можуть підписати контракт. Бути в. оперативному резерві, — розповідає 38-річний Олексій Висоцький, підполковник, командир новоствореної 119 бригади територіальної оборони. — До цього служив у Першій танковій бригаді. Був в АТО: у Пісках, Кримському, Мар’їнці, в районі Донецького аеропорту. Така бригада буде створюватися у кожній області. А ми, як кажуть, першопрохідці.

— Багато грошей витратили, аби облаштувати містечко?

— Не готовий сказати, — каже Вадим Лільчицький, заступник обласного військового комісара. — За все платила держава. У наметах живуть по 18-20 чоловік. На кожного виділена розкладачка, матрац, спальний мішок, — заводить в один з наметів. Підлога вимощена з дощок. Щільно один біля одного у два ряди стоять розкладачки. Хлопці обживаються. На проході стіл, стоїть вода. До кожного намету проведена електрика. 6 світло. Кондиціонерів, як за стандартом НАТО, немає, трохи спекотно.

— Вночі 14 червня був дощ, не підтопило?

— Ні. Периметр наметів підкопали, вся вода стікала туди, — в один голос кажуть чоловіки.

— Окремо стоять намети, в яких хлопці їдять. Як на традиційному сільському весіллі, — жартує керівництво. — Лишилося калиною прикрасити.

— Сьогодні на обід гороховий суп з тушонкою, гречана каша з засмажкою, півогірка, компот, — продовжує Лільчицький. — Деякі хлопці ще тільки прибули, а деякі вже два дні на навчанні, на полігоні. Аби не возити їх туди-сюди, їжу повезуть у термосах «КрАЗом».


Дарина Дашко, кухар з Гончарівської військової частини, накладає в термоси обід

— Кажуть, за чотири дні близько 30 чоловік скосила епілепсія. Та п’яних поки не побачила. Спиртне хлопці везли з собою?

— З практики минулих років, зараз в рази спокійніше. Але в перші дні деяких відвезли в госпіталь, — каже. Сергій Нагорний, начальник відділу пропаганди. — У кого епілепсія, у кого панкреатит. Комусь зле від спеки. Медики у нас також є.

— Епілепсія через горілку?

— Так. На жаль. Тут не даємо випити, а організм звик, вимагає. От і епілептичні приступи.

— При в’їзді до містечка військова служба правопорядку всіх перевіряє, — додає Вадим Лільчицький. — Спиртне відбирали.

— У Гончарівському заборона. У магазинах чоловікам у військовій формі будь-яке спиртне продавати заборонено, — пояснює Андрій Кириченко, підполковник, заступник начальника відділу штабу Оперативного командування «Північ».

— А «точки» для чого?

— Кожна людина як «чорний ящик». Не можна вгадати, що у неї в голові. Але поки з цим проблем не було.

Перед обідом більшість хлопців на перекурі.

— Повістку принесли на роботу. Працюю на маслозаводі в Куликівці — розповідає 30-річний Андрій Казнадій. — Мабуть, я військовозобов’язаний, — сміється. — Хоча і в армії не служив.

— І мене забрали так само, за повісткою, — сміється 21-річний Роман Корж з Дроздівки Куликівського району. — Працюю не офіційно, а знайшли. Та керівництво пообіцяло заплатити зарплату. І за два тижні навчання будуть щось платити.

— І мені староста повістку додому приніс, а сам не пішов, — сміється 45-річний Олександр Сидоренко з Хибалівки Куликівського району. — Бо треба ж селом комусь командувать. І ми тут самих молодших по цигарки відправляємо.


Роман Русу

— Киць-киць, - іде між наметами за сірим котиком 31-річний Роман Русу з Мени. — Це наш місцевий житель. Як звать, хто знає. Ми його підгодовуємо, — бере на руки сірого і несе до консервної банки з ковбасою. — Я був в АТО по мобілізації, служив у Першій танковій бригаді. У 2014 році підписав контракт на військову службу.


*3а проходження навчань хлопцям ще й заплатять. Сума залежить від звання, найменше — 200 гривень. Найбільше — близько трьох тисяч. Усім працюючим буде виплачена середня заробітна плата, яку компенсує держава.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №25 (1676), 21 червня 2018 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (21)