Типова поїздка вихідного дня (Тростянець - Качанівка).

В моїх блогах мирних часів достатньо матеріалів з тегом "Чернігівщина  нетуристична" - аби не тільки традиційний Седнів/Батурин/дамба на Білоусі.

Але сьогодні  - типовий уікенд "Тростянець - Качанівка".

Може, хтось щось приємне згадає. Чи навпаки, отримає нову інформацію сьогодення.

Історичні  довідки не викладатиму, оскільки, по-перше, цього повно в  інтернеті, по-друге, ми майже все  відразу забуваємо, що там нам гід каже  приблизно за 8 секунд. Інколи за 7))).

Головне - насолоджуватись тим , що бачиш.

Моментом життя.

І, аби це  не було буквально "моментом", раджу  їхати на два  дні.

Бо машиною це приблизно три години. В одну  сторону. Туристичним автобусом (якщо він їде  за ПДД) - усі  чотири години. Тобто півдня - тільки на  дорогу.

Дорога, до речі, гарна. На більшості  шляху краща, аніж в  Чернігові. Лише починаючи з Парафіївки починається "як завжди". Але  й  там їхати непоспішно можна.

Поснідати можна в "Рибацькому хуторі" - аналог нашої "Колиби", тільки значно більше, з веселим пташиним міні-зоопарком, продуманими будиночками і доволі доглянутою територією в цілому. В будиночках є навіть телефони)) і вай-фай. Ціни - як і  в Че.  Поруч  є й невеличкий  готель.

Але ніколи (чуєте, ніколи!!!) не замовляйте там каву! Решту - будь ласка.

Першим на шляху, як правило, Тростянець.

Я б на  нього відвів (чисто "подивитись") дві  години.

Він зовні  трохи покращав - з'явилися  нові  насадження, ландшафтний  дизайн.

На вході майже  Тоскана!

Охайно, приємно - як завжди. Треба  гуляти й  ні  про що не думати.

Здивувало, що на  озері був лише один лебідь (не забудьте взяти харчі  для нього). Де другий-  невідомо, спитати не було у  кого. А друга  пара  лебедів переселена  на сусіднє озеро. Мабуть, не  дуже сім'ї товаришували))).

З мінусів - перестав працювати магазин на вході. Але  то можна  пережити.

Натомість туалети популярної системи системи "дирка" - там, мабуть, надовго... Це  така ж визітівка дендропарку, як  і  лебеді, мабуть.

Вхід до парку (як і в Качанівці) для  дорослих 40 грн.

Прямуємо  до Качанівки.

Зупинки - шедеври. І дешевше, аніж ті, що в  Чернігові, і  невмирущі:

Зазначу, що бував в цих локаціях   з дитинства. В цілому раз 15  точно), бо колись возив  туди студентів неодноразово. Тож можу порівнювати "було - стало".

Плюси:

- відкрили їдальню "Легенди Качанівки". Ну, легенд та  антуражу  там ніяких, звичайний  генделик, але  є свіжа випічка і  можна проводити весілля)). Є ще  один магазинчик, але його важко знайти.

- трава  викошена скрізь, за цим доглядають;

- можна  заночувати. Приємно, що це фактично на  території палацу, у флігелі зі стінами з метр товщиною. У ванній  кімнаті  навіть зберіглася  старовинний кахель та  мрамурні підставки!

Номера   як зі  зручностями на поверсі, так і всередині  номеру. Ціна від 500 грн. (серпень 2023 року). В номерах  холодильник, телевізор, на кухні мікрохвильова піч, чайник, плитка. Але є "велике але": дуже , дуже брудно. І таке  вже  не перший  рік. Пил, поцвілі місця , їржа й  так  далі;

- в залах Палацу за  тобою не  доглядає "сувора  бабка", немає натовпу туристів, можно спокійно собі  гуляти й  насолоджуватися відпочинком, доступним колись лише  панам)))) - меценатам;

- на  озері встановлено білий "причал" (може, він інакше називається);

-  бувають цікаві виставки. Цікавенні картини І. Годунової, з гумором)):

...та  інсталяції В. Балибердіна:

- надзвичайно красиво скрізь! Але  про це краще не писати,  а подивитися  на фото:

.

Церква майже  закинута. На ній вже росте   дерево. Але доступні дзвони, якщо руки чешуться) а за церквою - майже  Стівен Кінг: хрести, надгробки й поле кукурудзи)):

З мінусів:

- гіди працюють за  тією ж методикою, як і  30 років  тому. Суха інформація. Оті альбоми з фото, які  вже  за  десятки років  втратили кольори. Зазначу, що   вже  давно не користуюсь послугами гідів (і цього разу  подивився  зі  сторони - вірно зробив, як  виявилося, все є в інтернеті), але  тенденції такі, що відвідувачам потрібні якісь квести.

Якась, перепрошую, псевдоісторична брехня)), "легенди" - бонусом до перевіреної інфи.

Бо туристи   забудуть майже все, що їм розповідали, а  ось харизму  гіда - ні;

- зрозуміло, що війна. І фінансування урізане. І все  просто сиплеться... Замість ремонту більшає позначок "Ходу немає". Балкон на  другому поверсі (внутрішній) вже поза  доступом. І так далі...

...колись на цей балкон ще  можна  було виходити...

Дуже  давно це  був  міні-басейн, але  з водою  його ніколи не бачив. Більш того - в  ньому  встановлено розетку, тож воду  туди  тепер точно не наллють:

Та сама альтанка Глінки усе  життя розсипалася, розсипалася і  тепер їй  майже  прийшов  край:..

- головний мінус (навіть більше того) - дозвіл адміністрації (чи байдуже ставлення) до того, що ввечері  на  узберіжжя озера з'їжджаються  мешканці  прилеглих сіл. Їздять бусами (!!!) по території заповідника. Ставлять палатки. Дискотека, мангали (до речі, з я  кого дива  ці  мангали встановлено власне адміністрацією?). Просто уявіть собі, що на  наш чернігівський Вал,  тобто на територію  такого ж заповідника приїздять компанії, розпалюють  багаття, виставляють алкоголь, шашлики  і  так  далі?

І який  відпочинок  тепер для  людей  з того ж Київа, які  приїхали хоч  трохи
"головою перепочити" опісля  бомбардувань щоночі? Чим думає директор? На якому  він боці - гоп-компаній, які, до речі, ані копійчини за це не платять, бо таких статей навіть немає у  кошторисі, чи туристів, які хоч  якось наповнюють бюджет і явно не  порушують спокій?

Ось колії від позашляховиків:

Видно, як  прямо піл альтанкою розташовані  намети , автопарк:

Так  ситуація -  поза  законом. До сторожа тут немає нарікань. Він один на всю територію. Недопущення порушення законів - це  комплексна  робота  саме  директора заповідника.

Тому  наразі я  нікому  НЕ РАДЖУ зупинятися  тут на ніч, до усунення цього неподобства.

Повернемося  до позитиву. Швидше за все, до позитиву "на перспективу".

Качанівка - ідеальне для  проведення концертних заходів (якщо благодійні  для  ЗСУ - то хоч зараз). Можна  провести бал (звичайно, опісля Перемоги). А весільні фотосесії і  зараз тут неперевершені.

Другого такого автентичного і великого за  розмірами архітектурного заповідника на Чернігівщині за  межами обласного центру просто немає.

Хай  там все тільки кращає!