Про Івана.

Йде війна. Гинуть тисячі  кращих людей – українців.

Але все  одно неможливо звикнути до смерті, особливо якщо йде у засвіти ті, кого знав  особисто.

Цей  пост лише краплина  в  морі  теплих згадок, які  наповнили мережу  опісля  того, як  від нас пішов  Іван Матвєєв.

Якщо хтось щось зможе  додати до цього матеріалу – буде  добре. А я  лише  поділюся  своїми спогадами.

З Іваном (ніколи не називав  його Ваня) познайомився, коли викладав  в  педагогічному  університеті. А він був  моїм студентом. Невелика різниця у віці. Майже однакове розуміння  гумору  й  підходу  до організації різних заходів завжди об’єднували нас.

Ми ніколи  не були друзями, хоча  Іван і  вдома в  мене бував, і  проводив  мій ювілейний)) концерт до 40-а  річчя, де жодного разу не прозвучала на моє прохання «тема  про ювілей» - бо ми розуміли шаблонність .

Просто добрі  знайомі.

В 90-і роки ніхто не вмів робити «сучасні ТВ – передачі» в Чернігові, які  були б розраховані  на  розважальну тематику.  Але всі  знали, як  це робити))) й інколи критикували Івана.

І тепер я капслоком (вибачаюсь) напишу  ледь не головну думку  цього посту:

НІХТО В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ МОЛОДІЖНОМУ МЕДІА-ПРОСТОРІ  НЕ ЗРОБИВ  БІЛЬШЕ  ЗА ІВАНА МАТВЄЄВА.

І вже не зробить.

Поки всі  давали поради «як  треба», Іван брав – і  робив.

В Чернігові , мабуть, не існувало тоді (а  це приблизно  два  десятиліття) жодного творчого колективу (хореографія, музика, графіті, арт-ініциативи і  так далі), які  б не були «занотовані  в ефірі» Іваном.  Всі вони вдячні йому  за  те, що з’явилися  на  місцевому  телебаченні і залишилися в історії на VHS, а згодом й в цифрі.

Пам’ятаю, як на  ТБ не вистачало камер. А в мене була), бо я  три місяці  виступав в  Італії в якості  музиканта і  заробив гроші на відеокамеру. Це  тоді  було дійсно надбання.

Іван інколи брав  її і  перший репортаж з Вакарчуком  в Чернігові було зроблено саме  на  мою відеокамеру Panasonic, про що й  зазначено в  титрах)) репортажу. Зберіг це як артефакт).

При тому  що Іван  спілкувався  ледь не з усіма зірками української й  навіть закордонної естради, які  були з візитом в Чернігові, він залишався неймовірно скромною людиною.

Ніколи не чув, аби І. Матвєєв про когось дав поганий відгук. Чи «почав  гнути кирпу». Чи навіть підвищив  голос. Та я  навіть злим ніколи не бачив!

Це дійсно буда  світла, творча і спокійна людина. А ці  три риси вкрай  рідко поєднуються.

Уявити собі що Івана нема, що він помер – не можу.

Не можу ніяк…

Опісля нього залишилася  просто неймовірна  кількість відеоматеріалів. В нього є канал на  Ютубі – там багато хто себе  знайде. Або для себе.

В нього і на цьому  сайті залишився  блог. І це також  частина  ІСТОРІІ нашого міста .

Не здивуюся, якщо хтось колись буде досліджувати та систематизує його надбання. Може, навіть , у  вигляді дисертації. А  чом би  й  ні? Це пласт молодіжної культури Чернігова. І не тільки молодіжної . Бо виходили й  серйозні фільми  для всіх вікових верств, створені  Іваном.

Світла  пам’ять світлій  людині.