Альбом "Death X Destiny" групи The Defect - це якби трагікомедія зустрілася з жорстким металом у рваній футболці. Слухати його — це як читати філософський трактат про смерть, але написаний за допомогою розірваних гітарних рифів і з вокалом, що кричить так, ніби хтось випадково замкнув кота в шафі і не може його знайти.
Вже в першому треку ви відчуєте, що смерть і доля не просто концепти, а головні герої альбому, які надсилають вам свої візитки з грифом "анти-розрада". Група, здається, взяла на себе місію нагадати всім, що ми всі зрештою опинимося в одному місці — і це не зловісна зірка, а скоріше уламки гітари та перевантажені барабани.
Звучання альбому — це як картина, на якій всі кольори перемішані, але хтось так сильно тягне чорну фарбу, що решта починає виглядати блідою і ледь помітною. Вокал же, з його низькими ревами і криками, не так лякає, як викликає жалість, ніби ти чуєш страждання музичних інструментів, які пережили вже надто багато.
Рифи. Рифи в "Death X Destiny" звучать так, ніби гурт намагався змішати найтемніші куточки своїх душ з ідеєю "давайте зробимо щось справді потужне". І вийшло... щось, але не зовсім те, на що ти очікував. Вони ніби прокинулися після кошмару і вирішили, що тепер і музика також звучатиме — з якимись зловісними привидами та напівдоказаними смислами.
Загалом The Defect пропонують вам подорож у світ, де смерть і доля не обіцяють нічого доброго, і де кожен трек нагадує тобі, що всесвіт втомився від оптимізму. Можливо, якби цей альбом мав обличчя, він би позіхав у темному куточку, насміхаючись з твоїх очікувань.
The Defect - Lost In The Shadows
The Defect - Eternal(what do you see?)
комментарии (0)
