Уявіть собі: сім років тиші, шкіра втратила звичку до гітарного акценту, фронтвумен одружена, дитина підростає — і раптом: бум! — "подарунок-поцілунок від матері" на горизонті. Так, саме так повертаються Marmozets, і одразу з гучним гітарним ривком, немов кажуть: "Так, ми ще тут… і ми не тільки про м’яке чаювання".
Трек починається з звучання, яке можна охарактеризувати як "гаражне": гітара реве, барабани гримлять і все це в тоні "ми багато що пропустили, але тепер — увага".
Великий "мама-поцілунок" у назві: чи це м’який жест ласки? Не схоже — Marmozets не для вальсів. Це радше удар любові-мачете по серцю слухача: "Я люблю тебе, але я тебе потрясу".
Відчуття повернення: вони кажуть, ніби знов випромінюють ту саму енергію, тільки з "поліпшеною версією себе".
Тобто: "Ми були, ми пройшли життєві турбуленції — шлюб, діти, рефлексія — але зараз ми знову в строю". І це трек-оголошення про майбутній альбом.
Звучання: гітара не просто "струну доторкнула" — вона викрикує. Голос не просто співає — він ричить і обіцяє. Все це в пакеті "я тут, щоб змусити тебе рухатись".
Назва — "поцілунок від матері" — але музика звучить так, ніби ця мати вдарила по стіні і вимагала уваги: "Слухай мене!". Так що цей поцілунок — з емоціями.
У сумі: це сильний початок повернення, який змушує запитати: "Як ви витримували без нас ті сім років?" Трек не для спокійного вечора з чаєм. Він для моменту, коли треба прокинутись, вставити навушники глибоко і дати волю на максимум.
Оцінка іронічно-серйозна: якщо ви думали, що рок повернення буде ніжним і акустичним — забудьте. Цей поцілунок від матері залишає легкий синяк… але в хорошому сенсі.
Marmozets - A Kiss From A Mother
коментарі (1)
ні про шо