Альбом починає з "Everybody Scream", назви, яка звучить як команда під час розпродажу "все має бути продано". Атмосфера — орган, хор, рев, трохи глем-року.
Так, здається, що Florence Welch вирішила: "Сьогодні — Хелловін, давайте всі кричати!" Ідея прекрасна. Результат: трохи більше димових ефектів, ніж чіткої постановки.
Отже, тематика: містика, чаклунство, стародавня релігія, тіло, яке "була поруч із смертю".
Можна сказати: якщо раніше Флоренс просто "співала про серце", то тут вона ще й підмішує "ритуал" + "естетика печери" + "усвідомлення втрати". Гарна комбінація. Але з іншого боку: коли ти ставиш таку драму, очікуєш, що кожна пісня буде як "виплеск емоцій", а інколи вони звучать як "спокійно-таємничо".
Назва "Everybody Scream" обіцяє більше крику, ніж фактично дає. Відчуття: "Окей, я готовий кричати, але може спочатку чай?"
Деякі пісні стають дуже акустичними, що ніби підписка: "Ми кричимо" → "Ми шепочемо в тіні". І це контрастує з іміджем альбому.
Часом саунд настільки епічний та театральний, що можна відчути: "Ми в опері, але ж я просто хотів танцювати".
Ось як це можна узагальнити: "Everybody Scream" — це прекрасно задуманий театральний альбом, в якому Florence Welch грає роль чаклунки-співачки, що закликає емоції, тілесність, жіночність і містицизм.
Чи рекомендую? Так — якщо ти готовий до драматичної подорожі, з очікуванням трохи "опери" замість просто "року". Якщо ж ти думав: "Сьогодні просто хочеться кричати і танцювати без роздумів" — можливо, буде пару перших треків, що тебе підхоплять, і пару, що скажуть "погойдуємо тихо". І це теж частина чарівності.
Florence + The Machine - Sympathy Magic
коментарі (0)
