Увімкніть підсилювачі на "11" і приготуйтеся до музично-екологічної катастрофи — "Earthkeeper" приходить, аби врятувати світ, але найперше — потрясти гітарним дисторшном і навалити трохи емоцій. Pinkshift у своїй другій студійній роботі зробили все, аби слухач не забув: природа — не просто фон для Instagram, а справжній персонаж з рифами та скрі́мінгами.
Що тут є
Тема: від природи, горя, екологічної тривоги — до надії, сили в собі і заклику «давай щось міняти».
Саунд: Pinkshift кидає виклик жанровим ярликам — поп-панк, грандж, ню-метал, скрім, мелодика — все це змішується. Іноді суміш пахне як «я б хотіла бути важкою, але ж хочу бути зрозумілою».
Пісні, що «стріляють»: «Evil Eye» — коли уряди і несправедливість — тема, «Vacant» — коли шукаєш, з ким потанцювати у своєму серці після всіх бур.
Зміна "шкіри". Якшо їхній перший альбом = це як студент, який тільки починає ходити на лекції: дуже енергійно, іноді надто наївно. "Earthkeeper" — це цей же студент, що виріс, знайшов свої шнурки, але все ще іноді спотикається на сходах. Важкість зайшла, але комфорт у м’якому кутку мелодії теж є.
Жанровий карнавал. Тут тобі і скрім, і гранджове шурхотіння, і синтезаторні віддихи. Моменти, коли альбом змінює стиль, — це як несподіваний поворот у фільмі жахів, коли замість монстра з’являється клоун. Це може лякати… або змушувати сміятися від нерозуміння.
Природа vs агресія. Pinkshift підходять до тем трагічно-святково: дерева, стихії, гнів проти системи — усе це переплітається. Іноді здається, що альбом читає лекцію з екології. Але хіба ж це погано? Можливо, нам потрібні лекції, які можна підспівувати.
Стилістична коливання іноді дратують — коли після грізної «Evil Eye» чи холодного агресивного рифа раптом приходить майже баладна «Patience» чи синтезаторний «Suspended». Це ніби перейти зі спартанців на чаювання у салоні: класно, але контраст шалений.
Жодного разу Pinkshift не бояться бути мелодійними, але іноді ця мелодійність як м’яка підкладка під громовицю: потрібно бути готовим, що іноді тебе огорнуть… або розчавлять.
Вердикт
Якщо ти очікуєш, що "Earthkeeper" — це просто ще один альбом про «я сумний», «я кричу», «я злюсь», — забудь. Це альбом, який намагається бути багато чим — терапією, криком, молитвою до природи, закликом до дії, і все це через звук, який іноді хочеться вимкнути, але не можу.
Оцінка? Якщо б я ставив оцінку за бажання змінити світ, — 10/10. Якщо ж за узгодженість жанрів і відчуття, що альбом тримає баланс — десь 7/10. Але й це — прогрес: Pinkshift не просто ростуть, вони спалахують.
Pinkshift - Anita Ride
коментарі (0)
