Я почав слухати "Violent Nature", очікуючи знайоме поєднання металкору + отих сентиментальних приспівів, які змушують тебе або співати в душі, або просто закривати вуха. І ось що вийшло:
Що в них класного:
Голос Еріка без Браяна
Так, Браян Беркхейзер пішов, і тепер Ерік — сам на сцені. І він виконує як кричалівку, так і “чисті” вокали. Майже як мультиінструменталіст, але для голосу. І тут є своя магія: коли він переходить від ніжного звучання до “я зараз порву підлогу своїм гроулом” — захоплює.
Інтенсивність + емоційність
У альбомі багато темної енергії, агресії, але одночасно — втрати, біль, внутрішня боротьба. Наприклад, “Rain” — не просто “приспів, який клеєш у випадку душевної бурі”, а щось, що дає подих перед наступним руйнуванням.
Моменти “я ненавиджу це все, але воно звучить епічно”
Моменти, коли гітари ріжуть, барабани нав’язують ритм, і ти розумієш, що це не просто “ще один металкор”, а щось, що може вистрілити на живому концерті і змусити людей носами дихати. Наприклад, “NWO”, “God”, “Stay Away” — такі треки, які не дають спати спокійно.
Що навпаки — або хоча б “трохи гірше”
Ліричні кліше
Так, вони намагаються бути емоційно глибокими, але місцями це звучить так, ніби весь текст писав алгоритм “як зробити болюче, але без вагомих деталей”. Іноді хочеться: “Було б прикольно, якби ти насправді описав, що в тебе в голові, а не просто ‘волаю, плачу, але все одно борюсь’”.
Баланс енергії й тиші часом хиткий
Мелодійні вставки — це чудово. Але інколи вони різко зламують напруження, створене важкими треками. Тобто: замість того, щоб бути ковтком повітря — іноді вони просто відчуваються як “тут мала бути пауза перед ще однією кульмінацією, але ні, вставка”.
Не завжди свіжо
Якщо ти давно слухаєш металкор та суміжні жанри, то багато речей можуть здатися знайомими — breakdown тут, scream там, мелодія, яка нагадує щось із альбому, який ти слухав 5 років тому. Деколи виникає відчуття, що I Prevail вирішили: “Якщо щось працювало до цього — використаємо це ще раз, але важче”.
Загальний вердикт
Якщо "Violent Nature" був би людиною, то це був би твій друг, який півроку ходив в спортзал, зловив внутрішню кризу, потім вирішив, що з нього буде гучна рок-зірка, і все ще фіксує, чи не забагато кричить під час співу в караоке. Він часом зворушливий, іноді доводить до головного болю, але в більшості моментів — справді вартий уваги.
Для фанів жанру — це “да, треба вмикати на максимум”. Для не дуже фанів — варто мати навушники з хорошою шумоізоляцією.
I Prevail - Rain
коментарі (0)
