Півлітра для «Rotexa»

У Срібнянському сільгосптоваристві з обмеженою відповідальністю «Обрій» четвертий рік поля від шкідників обробляють мотодельтапланерист київської авіакомпанії «Авіоніка». За один гектар беруть 28 гривень. У цю суму входить і плата за пальне. Мотодельтаплан моделі Т2М-СХ (сільгоспваріант) розроблений конструкторським бюрЬ імені Антонова й обладнаний австрійським двоциліндровим двотактним двигуном «ROTEX» з водяним охолодженням потужністю 68 кінських сил. Для обробітку одного гектара двигун спалює всього-на-всього півлітра бензину А-95. Об’єм паливного бака — ЗО літрів, ємність для хімікатів вміщує 120 літрів. Цього вистачає, щоб за один підйом і обробити 35-40 гектарів посівів. І Цього року в «Обрій» приїхали досвідчені пілот Олександр Кокорін (на знімку), його напарник Олександр Безручко та техніки Антон Русєв і Андрій Малахов.



До речі, Чернігів у розвитку дельтапланеризму не відстає від столиці. В області діє авіаційно-спортивний клубі „Дельта”, активним членом якого є чернігівець Валерій Полторацький:

— Дельтапланеризм — небезпечне заняття, але він захоплює і прив ’язує до себе на все життя. У 1996 році поблизу чернігівської фабрики „ Сіверянка” розбився заслужений майстер спорту, відомий парашутист Борис Рум ’янцев. У його планері згорнулося крило. Падіння З великої висоти уникнути не вдалося. І До того ж дельтаплан Рум’яйцева не був обладнаний системою безпеки, яка коштує дві тисячі доларів.

ТОВ „Обрій" з'явилося сім років тому. Очолює йоте Володимир Мостовий

— Сьогодні товариство обробляє 5200 гектарів землі. Основна спеціалізація господарства

рослинництво. Маємо 1400 гектарів пшениці, 1100 гектарів ячменю, 500 гектарів соняшнику, 300 вівса, 200 зернової кукурудзи тощо Утримуємо 550 голів великої рогатої худ оби. Одна у нас біда — немає збуту продукції через невигідно низькі ціни. Так, ще й досі не вдалося реалізувати минулорічного врожаю цукрових буряків. Довелося цьогоріч зменшити площі під цю культуру.

— Володимире Миколайовичу, як у вас з’явилися дельтапланеристи?

— Вийшов на них через оголошення в журналі. Наше господарство перше і єдине у Срібнянському районі, де використовується альтернативна сільгоспавіаційна техніка. На сьогодні хлопці обробили близько 2 тисяч гектарів. Усього ж треба обприскати майже 3 тисячі гектарів посівів. Зараз вносяться гербіциди на ярову пшеницю. Раніше обробляли поля від шкідників літаком Ан-2, потім — вертольотом. Але це дорого (вартість наполовину вища за послуги дельтапланеристів . — Авт.) і неефективно, оскільки хімікати розкидалися нерівномірно. До того ж на полі мав постійно перебувати сигнальник, який вказував пілоту, де треба обприскувати, а дельтаплани обладнані навігаційною системою. Окрім цього, хімікати вносяться з висоти 2-3 метрів. Ані літак, ані вертоліт цього зробити не можуть. Дельтаплани у разі потреби можуть пролетіти під електродро-тами. Але у них є й недоліки. Ці апарати не можуть літати за несприятливих погодних умов. Через сильний вітер пілоти із 28 квітня літали лише п 'ять днів. Ще дельтаплани не можуть брати на борт великої кількості хімікатів, а є такі культури, де необхідно на гектар внести 50літрів рідини. Апарат же бере до 100 літрів. Отож використовуємо дельтаплани там, де на гектар розприскується 2-3 літри. Коли в 2003році у нас вперше з'явилися мотодельтапланеристи, для срібнянців це було якимось дивом. Люди приходили, дивилися, дітлахи просилися покататися, але дельтаплани цієї моделі—одномісні, до того ж польоти з пасажирами заборонені правилами безпеки. Бували випадки, коли під час польоту в дельтаплані закінчувався бензин. Телефонує мені пілот: „Я за вісім кілометрів від райцентру приземлився. Привезіть пальне”. Інколи в небі відмовляв двигун, але для дельтапланеристів це не страшно, адже апарат може планувати в повітрі.



Пілот дельтаплана Олександр Кокорін колись працював на Стаханівському вагонобудівному заводі, що в Луганській області. Там у 1978 році запрацювала секція дельтапланеризму.

— Спочатку прийшов туди з цікавості, потім втягнувся. Зараз маю перший спортивний розряд з дельтапланеризму. Був період, коли шість років зовсім не літав. Але завод зупинився, тому став заробляти на хліб польотами. Влаштувався в київську авіакомпанію. Робота у нас сезонна, — говорить Олександр Миколайович, — але цікава і до душі. Починаємо працювати, якщо погода не підводить, з о пів на четверту ранку і літаємо до восьмої вечора. Мотодельтаплан може піднятися на висоту до трьох з половиною кілометрів. Але, за правилами льотної експлуатації, висота підйому має бути не більш ніж 200 метрів. Нам доводиться літати на висоті 2-3 метрів. Це — наднизька висота, тому небезпечна. Я не знаю такого дельтапланериста, який би жодного разу не падав. Наші апарати обладнані американською навігаційною системою GPS — глобальна система навігації. Це обладнання розроблялося для наведення крилатих ракет і знайшло застосування у сільськогосподарській авіації. Прилад записує, де оброблена площа, і вказує пілоту потрібний курс. Уся інформація в масштабі тридцять метрів на один сантиметр виводиться на дисплей.

Олександр Безручко перший рік працює на київських бізнесменів. У дельтапланерний спорт Олександр прийшов у 1987 році. Ось уже четвертий рік заробляє собі на життя польотами.

— Українська техніка — надійна, — стверджує Олександр. — Бувало, що машину нівечило при падінні, а людина залишалася не-ушкодженою. Це все завдяки конструкції наших дельтапланів.

Я по-доброму позаздрив Олександрові Кокоріну та Олександрові Безручку, адже у них є слухняні крила, які можуть підняти пілотів високо в небо, якнайдалі від мирських проблем і суєти.

Андрій Димич, «Гарт» №21 (2305) від 25 травня 2007

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)