Прокурор виїхав на зустрічну смугу, вдарив «ВАЗ», двоє людей загинуло

2 листопада о 9 годині 20 хвилин поблизу селища Березна Менського району сталася жахлива аварія. В напрямку Мени на автомобілі ACURA TLX їхав керівник Менської місцевої прокуратури 29-річний Дмитро Столярчук (у його підпорядкуванні були прокуратури Менського, Городнянського, Корюківського, Семенівського, Сосницького та Новгород-Сіверського районів). Призначили на посаду торік у лютому.


Дмитро Столярчук

«Акуру» 2015 року випуску він купив 30 травня цього року за 149 тисяч гривень, так вказано у декларації. Підозрюють, що Столярчук виїхав на смугу зустрічного руху і вдарив автомобіль «ВАЗ», за кермом якого був 73-річний чернігівець Юрій Перепуст.

Удар був такої сили, що перед «ВАЗу» зім’яло, як консервну бляшанку. Водій «ВАЗу» загинув на місці аварії. Не вижила і його пасажирка 31-річна Євгенія Лазаренко зі Стольного Менського району. Жінку затисло в автівці. Водій «Акури» госпіталізації не потребував. З машини прокурора швиденько зняли номери. А сам він сів у автомобіль до поліцейських. Рідні загиблих, які з’їхалися на місце аварії, не стримували емоцій.

Євгенія Лазаренко з багатодітної родини. І сама була мамою. Тепер сиротою залишився її дев’ятимісячний синок.

— Женя, наскільки я знаю, їздила до Чернігова за сумішшю для малого, бо у селі такої не було. Того дня сіла на попутку, щоб швидше з’їздити і повернутися додому, — розповідає 64-річна Валентина Оліфіренко, завідувачка Стольненської бібліотеки.

— А батько хлопчика?

— Чула, що у Березні живе.


Євгенія Лазаренко

Таке горе у людей. Живеш і не знаєш, що на тебе очікує завтра. Мені дуже подобається реклама по телевізору, де кажуть: «Живіть сьогодні, купуйте, що хочете, носіть, що хочете, не відкладайте на потім». Бо отак прокидаєшся вранці і не знаєш, що тебе далі жде.

— Стільки було планів, стільки планів, — ридає 58-річна Тамара Фесюн, директор школи з села Бірківка Мінського району. — Ми з Борисовичем (Юрієм Перепустом) познайомились у Чернігові на поминках моєї хрещеної п’ять з половиною років тому. Він був удівець. Дружини немає вже 23 роки. Так і зійшлися. Він з Чернігова до мене в Бровку їздив. Все пропонував: «Давай розпишемося, раптом щось, перейдеш на мою пенсію«. Він служив у Єгипті, потім працював у ДАІ в Сосниці, Чернігівському районі. Доріс до заступника начальника обласного управління ДАІ. Вже років двадцять, як вийшов на пенсію. Не дивлячись на діабет, ще кріпенький був. Ми планували разом прожити щонайменше років п’ятнадцять. «Купимо тобі квартиру у Чернігові. Її здаватимеш, а у моїй житимемо», — говорив. У мене мама дуже слаба, не покинеш. Отож їздив чоловік до мене. Останній рік фактично жив у Бірківці. І час від часу наполягав: «Ну, давай розпишемося». А я кажу: «Нехай потім. Навіщо поспішати? Нікуди ми один від одного не дінемося. Мені не до одруження, мама зовсім немічна».

У нього стільки друзів було. На вівторок (3 листопада) збирався з товаришами з Березни їхати по гриби у Новгород-Сіверський район. А у понеділок налаштувався на Чернігів, у свою відомчу лікарню. Збирався їхати у Трускавець по безкоштовній путівці. Він щороку їздив.

Вранці зібрався, як завжди мене поцілував, сказав: «Подзвоню». Він завжди, як приїде до Чернігова, звітував: «Добрався, все добре». У мене поганого передчуття не було. Правда, страшні сни вже кілька днів снилися. Я думала, з мамою непоправне станеться, лежача ж. Поїхав. Зазвичай гроші з попутників він не брав. Ото хто покладе, на тому і все. А подивиться, що людина бідна, то міг і назад гроші віддати.

Характер у нього був їжакуватий, а душа добра. Він так любив сина і онука. Один з його синів помер два роки тому.

Поїхав і не телефонує. Я вже переживати стала. Та сама себе заспокоюю. Час минає, мовчить. Взяла телефон, а тут мені дзвінок від його сина: «Тетя Тамара, Борисович с какой-то женщиной погиб». У мене все, як у тумані. Беру машину, їду на місце аварії. Серце ледь не розірвалося, — заходиться ще дужчим плачем Тамара Степанівна. — Добу була на заспокійливих, заснути не могла. Перед ранком заплющила очі, чую його тихий голос: «Тамара». Я підскакую, роззираюся — нікого.

Ховати його будемо у Чернігові. Він ще колись після смерті дружини забронював собі місце. Тільки документи ті десь загубилися. Нині шукають. Було щастя — і враз немає.

* * *

Слідчі територіального управління Державного, бюро розслідувань, розташованого у Києві, розслідують обставини смертельної ДТП. Прокурора затримали. Наразі вирішується питання щодо Повідомлення затриманому про підозру у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що спричинила загибель кількох осіб (частина 3 стаття 286 КК України).

Також готується клопотання про обрання затриманому запобіжного заходу тримання під вартою.

У разі доведення вини Столярчуку загрожує покарання позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до З років.

За іронією долі, ймовірно, відбувати покарання Столярчуку доведеться в колонії для правоохоронців у Макошино, за якою він наглядав.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №45 (1799), 5 листопада 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (8)