Ковбасний бунт: як м'ясні вироби пришвидшили українську незалежність

Ковбаса та м’ясо як символ не лише Різдва, а й несправедливості. Саме на Святвечір 1990 року в радянському Чернігові спалахнув стихійний ковбасний бунт, який змінив перебіг історії і пришвидшив українську незалежність. Валентина Доброта розповість, на що здатні люди, коли бачать несправедливість.



Те, що трапилося на цьому перехресті на Святвечір, тоді сколихнуло на той час вже і так неспокійну 1/6 земної суші. Так тоді називали Радянський Союз через його безмежні простори.

Чоловік, котрий мимоволі 31 рік тому змінив хід історії, живе у цьому будинку. Анатолій Цибулько тоді звичайний прапорщик льотного училища навіть не міг уявити, чим закінчиться здавалося б банальне ДТП за його участі.

Анатолій Цибулько, житель Чернігова: «Я їхав. Він мене вдаряє, в цей момент під’їжджає тролейбус, і заважає йому далі їхати».

У його «Жигулі» на цьому перехресті врізалася обкомівська «Волга». Водій та пасажир, партійний пенсіонер були на підпитку. Це відразу помітили пасажири тролейбуси.

Анатолій Цибулько, житель Чернігова: «Ага, їм можна пити і їздити. Почався сир-бор. Почали ту машину качати».

Багажник «Волги» від поштовхів відкрився. А там, небачені та недоступні для простих людей м’ясо, ковбаси і алкоголь.

«Порожні полиці, черги, суцільний дефіцит», – це відео кінця 80-х та початку 90-х. І воно досить промовисте. Народженим пізніше і розбалуваним асортиментом у магазинах не зрозуміти, як це, коли полиці магазинів порожні. Гострий дефіцит продуктів харчування, одягу, взуття, побутової техніки. Щоб купити славнозвісну ковбасу по 2,20, за якою подекуди досі ностальгують, людям доводилося стояти у чергах по кілька годин від 5-ї ранку.

Максим Блакитний, учений секретар Чернігівського історичного музею імені Тарновського: «Більші черги були навіть за звичайним просто хлібом. Верхівка фактично мала змогу отримувати ті ж самі харчі і забезпечення зі спеціальних крамниць для партійних чиновників».

Ошелешені вмістом багажника обкомівської «Волги», чернігівці почали машину трощити. Ось номер з неї. 8 років тому до музею його передав водій «Жигулі».

Сергій Соломаха, громадський діяч: «Один молодик з окороком заліз на машину, махав окороком і кричав: «Дивіться, що вони їдять». Машину притягнули на Красну площу. Вона була настільки побита, що саму котити її було вже неможливо, тому її підчепили краном».

У центрі Чернігова на Красній площі, за кілометрів 4 від місця ДТП, тоді теж стояла ялинка, але містянам вже було не до Різдва. Різницю життя, про яку всі здогадувалися, вони побачили на власні очі. На площі вже ледь не о півночі почався стихійний протест. Хвилю народного гніву вміло підхопив чернігівський «Народний рух».

Сергій Соломаха, громадський діяч: «Люди не боялись виступати, що було дивно. Тобто пройшов страх».

Міліція спочатку намагалася зупинити натовп, але марно. Наступного дня на мітинг прийшли тисячі людей.

Лише уявіть, ця площа при тодішнім обкомом партії була вщент забита людьми. «Хто з’їв моє м’ясо» лунало з їхніх вуст і кричало з плакатів у їхніх руках.

Перше повідомлення про чернігівські протести центральне телебачення показало на 4-й день. Передивившись не одну хвилину тодішнього відео, перебравши масив архівних фотографій, але жодної фіксації тих подій не знайшли. Кажуть, що нібито всі відео та фотодокументи вивезено до Москви.

Владислав Савенок, журналіст: «Це була революція. Її потім охрестили ковбасною. Силових методів не було. В принципі, це був початок ствердження людської гідності, коли люди виступили за свої права».

Внаслідок ковбасної революції дешевої ковбаси у Чернігові так і не з’явилося. Але стихійний бунт перетворився на політичне явище, про яке всі заговорили. Люди зрозуміли, що зміни залежать і від них.

Після подій у Чернігові час від часу протести спалахували в інших містах. І восени переросли у революцію на граніті. Але це вже інша історія.

Сюжет телеканалу «1+1», «ТСН»

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (6)