Дмитро Суярко: «Успіх біатлоніста лише на 10 відсотків залежить від таланту, решта – від посиленої роботи над собою»

Так вважає сам спортсмен, член паралімпійської збірної з біатлону, учасник Паралімпійських ігор у Пхьончхані – 2018. Дмитро Суярко народився у селі Вертіївка Ніжинського району. Займався легкою атлетикою, брав участь у районних та обласних змаганнях. А з лижним спортом познайомився у досить незвичному місці.

«Так склалось, що я мав можливість поїхати на реабілітацію від Чернігівської області в Західний центр. Це було взимку, і спробував на той момент ще покататися на лижах. І так мені сподобався цей вид спорту, через свою атмосферу, динаміку, велику кількість різних зусиль треба прикладати, щоби в тебе щось виходило – це дуже зацікавило. Я отримав дуже велике задоволення від цієї реабілітації, і я розумів, що певним чином потрібно пов’язувати своє життя зі спортом. Саме з лижним».

Після 9 класу Дмитро Суярко вмовив своїх батьків та переїхав до Чернігова, де продовжив навчання у школі для слабозрячих.

«Було складно умовити батьків. Їм було дуже незвично, тому що дитина, яка із вадами, десь не завжди уважна, не завжди все може побачити, тому їм було складно відпускати свою дитину від себе далеко, невідомо куди і невідомо для чого. Хоче займатися спортом. Як мені тоді казали (не батьки, а інші люди): «Спорт тебе не прогодує». Але не знаю – їм нормально».
Дмитрові хотілось довести, що спорт таки може прогодувати. Каже, і зараз хочеться.

«Навіть на той момент, коли я став чемпіоном світу, хоч і в естафеті я мав особисті три медалі – в мене не закінчувалось бажання щось довести. Тому що чемпіон світу – «ну, молодець». А от олімпійська медаль – це вже круто.



Учасник Паралімпіади та Чемпіон світу. Біатлоніст та лижник Дмитро Суярко

Саме у Чернігові на лижній базі разом із тренером Володимиром Сторожком розпочався шлях Дмитра Суярка до його Олімпу. Як вважає сам спортсмен, він не був фізично обдарованим та психологічно стійким до різних перепон. Але щоденна робота над собою та вміло побудована робота тренера дали свої результати. Уже в 2014-му році Дмитро Суярко потрапив до складу збірної України. Через півроку пройшов міжнародну класифікацію, яка класифікує спортсменів за важкістю ураження, що дало змогу брати участь у міжнародних змаганнях. За рік, на чемпіонаті України, Дмитро здобуває чотири медалі, отримує контракт зі збірною України. У цьому ж сезоні 19-річний спортсмен на етапі кубка світу долає 20-кілометрову гонку класичним стилем, де виборює першу міжнародну нагороду – бронзову медаль.


У 2017-му році Дмитро Суярко відправляється на чемпіонат світу, який передував Паралімпійським іграм.

«Тоді була одна бронзова нагорода, в перший день змагань. І був налаштований на подальші вдалі змагання, але не вистачало одного якогось невеликого пазла: там щось не склалось, там – і так 5-й, 6-й далі був. Після ЧС за декілька тижнів є передолімпійський тиждень за рік до Паралімпіади – змагання в тому місці, щоби спортсмени мали змогу подивитися трасу і відчути її. Тож ми поїхали в Корею. Це був один із заключних етапів Кубка світу. Там я ще взяв найвищу нагороду. І коли розпочався цей самий олімпійський рік – я розумів, що від мене будуть чекати хорошого результату, бо за рік до цього я себе зарекомендував, тож відповідальність була колосальна. Але, як я згодом сам зрозумів, я сам поклав на себе цю відповідальність. Насправді від мене ніхто нічого не очікував, бо це була перша Паралімпіада. Але я людина з таким характером – максимально вимогливий до себе».

Дмитро Суярко знав, що може показати себе на цій Паралімпіаді, тож був налаштований саме на результативні виступи. І Паралімпійські ігри Пхьончхані сприймав скоріше не як дійство, незрівнянне ні з чим, а змагання, у яких потрібно вибороти медаль. Тому був більше сконцентрований на перебігу змагань. Але потрапити на олімпійський п’єдестал так і не вдалося: у змаганнях Дмитро Суярко посів 5 та 6 місця.

«Можу сказати, що складна була атмосфера, тому що за рік до паралімпійських ігор команда була поділена на частини, головний тренер вважав себе головним у всьому світі і робив те, що йому потрібно було, що його спортсмени найкращі, а решта – це не спортсмени. Тому, ще не починаючи Паралімпіаду, протягом року підготовки була дуже складна атмосфера, яка, мабуть, зіграла велику роль. І, будучи ще молодим, людина, яка пропускала через себе цю атмосферу – воно в кінцевому результаті так і вийшло, можливо. Можливо, в певній мірі ще сам не був готовий до такого».



Спортивна кар’єра Дмитра Суярка продовжується. Наразі він в основному складі збірної України. На запитання щодо планів біатлоніста, зокрема, його участі у запланованих зимових Паралімпійських іграх 2022-го року, Дмитро Суярко відповідає так: «Плани – вони тут, в голові. І вони особисті. Для того, щоб вони здійснилися, навіть вголос їх не потрібно говорити».

Джерело: Суспільне Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)