У Чернігові лишається більшість депутатів міськради. Вони розповіли, чим допомагають містянам під час війни

28 липня, у день, коли в Україні вперше святкують День української державності, а також з 2008-го року День хрещення Київської Русі-України, у сесійній залі були відсутні п'ятнадцять з сорока двох депутатів восьмого скликання.

Мер міста Владислав Атрошенко так охарактеризував свято української державності: “Воно має сприяти утвердженню української державності, увіковіченню понад тисячолітньої історії української держави, формуванню патріотизму в суспільстві, популяризації української історії та культури.”

Між тим, на депутатських місцях було видно прогалини. Не зареєструвалися на сесії: Віктор Бережний, Віктор Бистров, Віталій Гриць, Сергій Кирієнко, Лариса Лесун, Юлія Лобачова, Олександр Луценко, Ігор Мандровний, Наталія Рашина, Роман Резнік, Марина Рейко, Марія Родікова, Віктор Сєхін, Віталій Хрустицький Павло Гармаш. Останні два подали добровільні заяви на припинення депутатських повноважень, але колеги на сесії ці заяви не підтримали і фактично Хрустицький та Гармаш продовжують бути депутатами.






Хтось із них перебуває у місті, хтось має серйозні проблеми зі здоров'ям, інші за кордоном України – всього 24% депутатського складу.

Сесія цього разу все ж таки була повноважною, але Владислав Атрошенко, обвівши депутатські ряди очима, запропонував юристам і депутатам, які працюють над регламентом, переглянути статус відсутніх:

- Якщо депутати у такий час перебувають за межами свого округу або, перебуваючи у місті, кілька разів пропускають сесію, то треба поміняти їх на інших представників, які мають можливість представляти інтереси своїх виборців, – запропонував він.

Як все ж таки поєднують депутатську діяльність та свої життєві проблеми решта депутатів, які перебувають у Чернігові?



– На час обстрілів Чернігова я виїжджала з доньками до Чернівців, – розповіла депутатка, директорка КП «Міський Палац культури імені В.Радченка» Ірина Должикова.

- Зараз старша з онукою залишилася там, а я з молодшою повернулася.

- Було важко морально та накладно фінансово – за номер на добу на сім'ю у готелі вимагали 1200 гривень, довелося також купити мінімум, необхідний для побуту. Оренда квартири за місяць коштувала 30-35 тисяч гривень. І знаєте, мені здавалося, що бомбардування було у Чернівцях, настільки там усе обшарпано, порівняно з нашим гарним навіть у воєнний час містом. Сьогодні після звуків сирени я залишила доньку дома, наказала їй ховатися у ванній, якщо щось почнеться, а сама пішла на сесію.

- Зараз до мене звертаються багато городян зі своїми проблемами по розбитому житлу та вибитими вікнами. Допомагаємо їм розбиратися в прийнятих міськрадою програмах, адже у кожного свої особливості, надаємо гуманітарну допомогу нужденним.



Депутат, начальник управління у справах сім'ї, молоді та спорту Чернігівської міської ради Андрій Дериземля у березні пережив неприємний період свого життя, після того, як Валентина Цербе-Несіна (перша призерка Олімпіади у незалежній Україні) почала критикувати його за те, що він покинув Батьківщину. При цьому вона не вказувала на точні причини, чому він це зробив. Але, як і інші чернігівці, у перші дні обстрілів він із сім'єю ховався у підвалах, потім як і багато чернігівців, вивіз сім'ю на західну Україну і повернувся до міста.

- Зараз вирішуємо все, що так чи інакше пов'язане з агресією Росії, - каже він. – Розтлумачуємо тим, хто втратив житло, механізм надання допомоги міськрадою. До речі, людей, які звертаються за цим, дедалі менше. Було велике звернення щодо гуманітарної допомоги, точково розвозили її, і дивно, що досі є чернігівці, які отримували її вперше. Нещодавно звернулася людина з проханням про сприяння в установці парковки, але в ході нашого спілкування він зрозумів, що його побажання дуже недоречне.

-Андрію Васильовичу, на якій стадії знаходиться будівництво модульного містечка в районі лижної бази?
-Днями його змонтували, йде підключення комунікацій. Крім території лижної бази, буде зайнята сусідня територія, всього буде збудовано житло для 700 осіб.

- Ви не образилися на неоднозначну реакцію деяких людей на ваш від'їзд із Чернігова у березні?
- Мене батьки вчили:"Не заздри і не суди нікого". Люди можуть образити, не знаючи конкретної ситуації. Якби я знав, що події розвинуться таким чином, я нікуди не поїхав би, я взагалі не збирався виїжджати. Але після цих подій дружина досі проходить реабілітацію, приймає таблетки. Донька здала ЗНО, хоче вступати до Києва на журналістику. Якщо все буде гаразд, наприкінці серпня вони повернуться до Чернігова.


Депутат, голова правління ЧМГО "Сила громади" Віталій Голець, спілкуючись із городянами, часто чує від них побоювання, що окупанти знову з'являться на Чернігівщині. Ще одна їхня проблема – невпевненість у тому, що "спрацює" допомога держави для відновлення приватного житла, хоча вони оформили заявку належним чином. Своїми засобами підтримувати людей, які потребують допомоги, не може, допомагає депутатськими запитами та консультаціями, тим більше, що він знає, як усе тут відбувалося. З міста у війну нікуди не їхав, ховався від снарядів, як усі городяни.



Депутат, директор ЗНЗ №20 Чернігівської міської ради Наталія Малець каже, що вона зараз сердита через ранкові обстріли (зранку 28-го липня росіяни обстріляли Гончарівську громаду, це було чути навіть в обласному центрі):

- Я розумію, що це росіяни так “привітали” нас із Днем державності. Але ми продовжуємо вирішувати проблеми городян.
Виявилося, що у березні Наталія Іванівна не виїжджала із міста взагалі:
- Старша донька одразу ж з початком війни виїхала з Харкова та жила у зовсім сторонніх людей під Полтавою. Молодша спочатку була зі мною, а потім у передмісті. Ще я їздила на роботу машиною, об'їжджала великі снаряди. І до речі, не боялася, навпаки, у мене в душі таке зло на них, що ми маємо руйнувати свої плани, наше життя, а ми вдома, в Україні.



Депутат, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування НУ "Чернігівська політехніка" Артем Тарасенко наприкінці березня вивозив дружину та двох синів до Західної України. Там вони винаймали будинок, українською мовою говорити ніхто не змушував, Артем сказав із цього приводу: “У нас вільна країна, якою мовою хочемо, так і говоримо”. Зараз вся родина знаходиться у Чернігові:
– Своїми фінансами я допомагати не можу, консультую, як правильно оформити документи на відновлення житла. Але головна проблема для містян – розбиті приватні будинки. Місто виділило кошти на ремонт багатоповерхових будинків і поки що робить все, щоб їх відремонтувати та запустити опалювальний сезон у багатоповерхівках. Але на ремонт приватного сектору у міському бюджеті поки що грошей немає, до вирішення цієї проблеми має підключитися держава.

-Артеме, які ваші плани як депутата комісії з питань житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку та енергозбереження?
- Ми виконали майже все задумане за попередньою програмою. Електронний квиток працює у всьому міському транспорті, прибрали старі "Рути", зараз ходять середні та великі автобуси, низькопідлогові для маломобільного населення тролейбуси. Як на мене, транспорт у Чернігові став кращим, ніж до 24 лютого, хоч це звучить нескромно.

- Але треба пам'ятати, що населення міста значно поменшало...
- Так, і ми цим скористалися та прибрали те, що треба було прибрати, залишилося те, що має залишитись. Зараз навіть із Масанів, мого округу, можна доїхати у будь-якому напрямку, зокрема до обласної лікарні. З Подусівки тролейбуси поки що не ходять – пошкоджено контактну лінію.

-А коли у нас з'являться анонсовані електробуси?
-На мою думку, це фантастичний план. Але нам потрібно користуватись тим, що у нас є і що реально може бути.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (18)