Від Лісової до «Стріли»‎ били підряд по об'єктах інфраструктури та житлових будинках

До війни в Чернігові кожен мікрорайон мав комунальні об'єкти, які забезпечували мешканцям затишок та зручності. Вони й стали метою агресора в перші дні нападу. Але оскільки російські вояки не відрізняються особливою влучністю, то попадали не так по спорудах, як по житлових будинках. Хоча, можливо, житлові будинки також були їх обраною метою.

У  мікрорайоні, який розташований від вулиці Лісової до Комунального провулка ворожою артилерією було пошкоджені десятки житлових будинків. Більш щільно снаряди лягали біля двох комунальних об'єктів (приналежність і функції яких ми зі зрозумілих причин не називаємо — авт.), це можна простежити за кількістю зруйнованих будинків навколо них.





- Так, 15-17 березня вони стріляли цілеспрямовано, - упевнений господар одного з розбитих будинків на вулиці Фікселя Олександр. - Вони шукали саме об'єкти критичної інфраструктури, бо нижче вулицями таких ударів не було. Розбомбили підстанцію, за тиждень повторили напад. Стріляли з мінометів та артилерії з боку Терехівки та Новоселівки. Приблизно на початку червня вулицею ходила комісія, мабуть, із міськради, підраховували збитки потерпілих домоволодінь, але поки що результатів не видно.

 Стару п'ятиповерхівку на вулиці Фікселя, 52 обстріляли у березні. З того часу минуло сім місяців, затяглися рани на деревах поряд з будинком, які приймали удари на себе, мешканці прибрали сліди руйнувань довкола та відремонтували самотужки те, що могли. Хоча на деяких розбитих вікнах натягнутий, як і раніше, целофан. Повністю зруйновані квартири на четвертому та п'ятому поверхах, куди “прилетіло” точно, ЖЕК-10 почав ремонтувати лише два тижні тому.








- Того дня на наш дім прилетіли десятки снарядів, – тепер згадує Віктор, пенсіонер. – Вони летіли, як мені здалося, з двох сторін. Біля колишнього «ПМК-59» стояла наша військова техніка, вони, мабуть, по ній цілилися. Зачепили новобуд «Житлобудсервісу», який тепер розташований на територіях колишнього «ПМК-59», є пробоїни в стінах їхнього будинку і «влетіло» в торець. Зараз вони ремонтують його на висоті та підфарбовують іншою фарбою, буде пам'ятна мітка про війну.







- У моїй квартирі на першому поверсі вибуховою хвилею вибило всі шибки, якби не цегляний балкон, снаряд влетів би до кухні. Згодом заварили пробоїну в газовій трубі, ми за свої кошти вставили шибки, але більше місяця жили без газу, води, світла та тепла.

Нас тоді рятувала Ялівщина, коли почалися вибухи, ми з дружиною втекли в ліс, лежали в ямі на животі і молилися богу, ми обидва віруючі. А потім поставили на подвір'ї між деревами “буржуйку”, мешканці будинку познайомилися між собою, подружилися, варили на пічці їжу і разом їли. З чоловіків у під'їзді я був один, решта відвозили дітей. Зараз багато хто повернувся, крім мешканців сильно пошкоджених квартир на верхніх поверхах.

Мешканці будинку, які мають якісь фінанси та можливість відремонтувати пошкодження самотужки, роблять це, розуміючи скільки руйнувань завдано місту. Важче це робити незаможним пенсіонерам.



Валентина Володимирівна Тагакова розповіла, що всі її спроби отримати від міськради кошти на відновлення вікон не увінчалися успіхом, а ще є пошкоджені двері та труби всередині квартири. Зараз вона з сином та невісткою повернулись в будинок на Фікселя, бо все-таки встановили вікна за власний кошт, заплатили фірмі за два вікна 12 тисяч гривень.

 - Куди я тільки не ходила – і до міськради, і до поліції, скрізь кажуть, що вирішуватимуть, коли війна закінчиться. Та ще з "Укртелекому" прийшов рахунок на 593 гривні, хоча телефон не працює з квітня, - дивується Валентина Володимирівна.



Марія Миколаївна та Тетяна пережили напад, не йдучи з дому – або у підвалі, або перебуваючи у квартирі між двома стінами.

 - Нас "кошмарили" масованим перехресним вогнем один день 14 березня, з 9 години ранку до 11 вечора, вибило всі вікна та посікло труби, навколо будинку все було переорано, - розповіла Тетяна. - Потім вони спалили підстанцію, і ми довго сиділи без світла та газу. Ми спробували відновити вікна за допомогою міста, але зрозуміли, що це довга історія і відновили їх власним коштом.

Будинки, розташовані далі по вулиці Гончій, побиті не так інтенсивно, як на Фікселя. Окрім деяких, в тому числі господарства, в якому мешкають сестри Надточій. Ще до війни вони страждали від підтоплень, які їм влаштовував Чарторийський яр, що проходить їхньою вулицею. По ньому зливові та каналізаційні води, випущені за течією підприємствами зверху, потрапляли до Стрижня. Наразі русло Чарторийського яру закуто в бетонну оболонку, і підтоплення будинків у цьому місці припинилися.  

Але для сестер цього року – знову біда. Паркан  їхнього господарства розділяє  їхнє подвір'я  з територією кондитерської фабрики “Стріла”. Людмила Борисівна показала розбиті вікна та дах, дві воронки, що залишилися після бомбардування фабрики, та уламки снаряда, які прилетіли на їхній двір.



На фото  Людмила Борисівна 



На фото - уламки снаряда, який прилетів у двір сестер Надточій

 - Летіло цілеспрямовано у напрямку фабрики над нашим дахом, а до нас упали уламки від снаряда. Хоча підприємство не працює близько року, на його території розташовані численні офіси.

Зараз ворота фабрики широко відкриті, на її території видно обгорілі офісні будівлі, скрізь стоять згорілі кістяки автомобілів. У фірмовому магазині "Стріли", розташованому тут же, немає жодної цукерки під цим брендом.







Далі за фабрикою знаходиться територія школи № 19, на яку потрапив снаряд та викликав пожежу. І це все лише в одному районі.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (5)