74-річний Дмитро Овдієнко з третього класу плете по корзині за вечір

«Щоб сплести корзину, треба велике терпіння», - каже 74-річний Дмитро Якович Овдієнко, який опанував сільське ремесло ще в третьому класі. Щоб не нудитися довгими осінньо-зимовими вечорами, плете корзини і його сусід 76-річний Микола Кузьмич Чигрин. Каже майстер, що торік понад вісімдесят штук сплів.

Корзина... У господарстві без неї ніяк. Здається, проста собі річ, але. Не кожен сьогодні вміє сплести корзину, а дехто і знається на цьому ремеслі, та не хоче морочитися з лозою. І ніде правди діти, що нині майстрів, котрі плетуть корзини чи верейки, по селах небагато.

На пальцях однієї руки таких майстрів можна порахувати і в Риботині. Це Дмитро Якович Овдієнко та Микола Кузьмич Чи­грин. Нещодавно чоловіки презентували-продавали свої вироби на благодійному ярмарку в Риботині. Оминути увагою і їхні вироби, і самих майстрів не змогли. Роз­говорилися з ними і за їхні корзини, і за їхнє захоплення.

Дмитро Якович плете корзини все життя. Перша корзина була сплетена ще в третьому класі. Батько навчив цьому ремеслу. Отож з самого дитинства знав усі секрети лозоплетіння. Скільки тих корзин за все життя сплетено - і не порахуєш. Мабуть, уже відлік на тисячі йде.

- Сплести корзину - діло нехитре, - каже Дмитро Якович. - Та не в кожного на це вистачає терпіння. Там тріснуло, там поламалося. Хтось нервує. Ногами потоп­тав, та і закинув ту корзину. А я навпаки, заспокоююся, коли сідаю за плетіння.

- А як швидко можете сплести корзину? - цікавлюся.

- Якщо матеріал уже є, то один вечір - і корзина з нуля готова, - відповів майстер, який свої знання передав і молодшому сину.

- Василь, бува, як пасе корів на лузі, додому ввечері вже з корзиною йде. Уміє. Навчився, - каже батько.

Довгими осінніми та зимовими вечора без діла не сидить і його сусід - Микола Кузьмич Чигрин, який корзинами займається років десять.

- Телевізор уже набрид, та і новини останнім часом такі сумні, погані. Ото щоб згаяти час, сідаю за корзини, - роз­повідає чоловік. - Торік понад вісімдесят корзин сплів.

- Багато. І куди поділи їх? - питаю.

- Щось продав, щось роздав, щось ли­шилося. Мої корзини у багатьох дворах, і не тільки Риботина. У вас, знаю, теж мої корзини є, - відповів, посміхаючись.



Риботинські майстри Микола Кузьмич ЧИГРИН та Дмитро Якович ОВДІЄНКО

Та щоб сплести корзину чи верейку, треба матеріал своєчасно заготовити. Бідкалися майстри, що з лозою нині проблемно, її майже нема.

Про свої корзини майстри розповідали б, мабуть, цілісінький день. Один поперед одного щось говорили, говорили. І з таким захопленням! Ви б бачили, які вони були раді, як діти малі, що їх не оминули увагою, зацікавилися і ними, і їхніми робо­тами. Буду відвертою, і мені було добре на душі від того, що звичайнісінька роз­мова подарувала настрій цим простим, але таким щирим, відкритим і роботящим чоловікам.

Ну, а коротеньку розмову завершили невеличкою фотосесією. Даю Миколі Кузь­мичу в руки ще одну корзину. А він: «А я її не бути брати».

- Чому? - здивувалася

- А це не моя корзина, - відповів, по­сміхаючись. - Я візьму своє. А то люди знають мої корзини, скажуть, з чужими фотографується...

Джерело: газета "Нові горизонти", Людмила ВЛАСКО. Фото авторки

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)