Вовча зграя блукає довкола села на Городнянщині

Перша тривожна звістка з’явилась на початку листопада – одна з жительок села, повертаючись рано вранці з роботи у психоневрологічному інтернаті додому в село велосипедом, побачила згарю з семи вовків, яка переходила дорогу з ліску, що біля озера Циганського.



Можна було б подумати, що це випадковість, але незабаром сіроманці знову нагадали про себе.

– Я вночі прокинулась від незрозумілих звуків, які чулись на вулиці, – каже жителька Альошинського Тетяна Кислухо. – на годиннику було десь пів третього. Я вийшла на веранду, прислухаючись, потім у коридор. Затим включила надворі світло й стала на порозі. Звуки доносились від першої хати над дорогою, яка повертає на нашу вулицю. То пусте обійстя, з якого господарі виїхали. Там залишалось дві собаки, яких я підгодовувала. Чулось гарчання, скавуління.

Спочатку подумала – собаки між собою зчепилися. Виходити з двору побоялася. Через деякий час все стихло. А вранці, коли я пішла до того двору, щоб погодувати песиків, побачила, що маленький Жорик зник, а у більшої собаки був вирваний якийсь шмат з ноги біля хвоста. Жорик так і не знайшовся. А згодом, співставивши розповідь Свєти, яка велосипедом їхала і бачила вовків, і те. що побачив мій син на іншому краю села, стало зрозуміло – це вовки.

Син Тетяни Олексіївни Олександр незабаром, пішовши по гриби, побачив біля «точки» руду пляму. «Точкою» селяни звуть місцевість на краю вулиці, де колись була якась чи то вишка, чи то радар, а зараз вона вже заросла ліском. Підійшовши ближче, чоловік побачив розтерзану лисицю. Від тварини залишились лише хвіст і голова та хутро – нутрощі були з’їдені.

Появу зграї хижаків біля села можна пояснити. Полювання нині вже майже два роки як заборонене, відстріл сіроманців теж не проводиться. Скоріш за все, їх розвелося чимало й дичини в лісі не вистачає, тому й біжать до сіл. За ніч вовк може пробігти до 50 кілометрів. Мисливці знають, що вовки полюють на собак, бо багато мисливських псів не повертається з облав на вовків. А домашні собаки, які бігають не прив’язані, можуть стати для них легкою здобиччю.
Вовк – розумний, хитрий і мстивий звір. “Якщо провезти у машині убитого вовка, то слідом прийде друга половина вовчої сім’ї до самого двору. І помститься жорстоко — «виріже» всю домашню живність, аж до корови. Почнуть з одного двору, а потім і до інших дворів доберуться”, – доводилось чути від мисливців. Вовкам нема за що мститися жителям Альошинського – на вовків тут ніхто не полював і виводків вовчат не забирав. Тож, вочевидь, сіроманці «прибилися» до людських осель чи то від голоду, чи то обстріли прикордоння вижили їх з глибокого лісу.

Варто відзначити, що вовк вважається одним із найнебезпечніших хижаків, особливо у випадку зараження його вірусом сказу. А оскільки ця тварина сильна, швидка й витривала, вчені відзначають, що вона може покусати велику кількість людей, завдаючи жертвам глибоких рваних ран. Скажений вовк може й загризти людину до смерті.

Яким чином і чи можна в сьогоднішній ситуації відвадити хижаків від населених пунктів – треба замислитись фахівцям. А жителям сіл, в тому числі й близького до Городні Альошинського, треба бути обережними самим і зачиняти та пильнувати домашню худобу й птицю, поки не знайдеться вирішення проблеми.

Джерело: "Новини Городнянщини"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)