Талановитий коваль Микола Шерстюк, щоб узяли добровольцем, позбувся алкогольної залежності
2024-02-09 15:15:35


Добру славу треба заслужити — іноді на це йдуть роки. А погана накриває за мить — варто людині оступитися. У коваля Миколи Шерстюка з Коропа вийшло інакше — його талант визнали одразу. І не відвернулися, коли все втратив.
— Він не місцевий. Із Шостки Сумської області Сюди переїхав більш ніж 10 років тому, — розповіли в селищі. Подробиці про попереднє життя Миколи нікому не відомі. Усі знають його як майстра, що вже відбувся.

Микола Шерстюк (справа) перед відправленням на фронт
Не лише замовити потрібну річ, а просто поспілкуватися, подивитися, як він працює у своїй кузні, приходило чимало людей. Коваль робив усе ніби граючись, здавалося, що й не дуже ретельно, а виходило не тільки добротно і якісно, а ще й красиво. Метал підкорявся Миколі беззастережно. Особливо це було помітно у виробах, над якими він чаклував годинами. Перетворював залізні уламки на тонке мереживо, а квіти виходили як щойно зрізані. За них можна було виручити немалі гроші, та Микола — добра душа — здебільшого їх просто дарував. Весь Короп називав його Коля-коваль.
Чорна смуга в житті Миколи, розказують, почалася близько трьох років тому, коли розпалася сім'я (колишня дружина із сином живуть у Коропі). Тоді йому не було й сорока, а син ще тільки готувався йти до школи. Микола почав пити. Через це в нього з часом не стало ні кузні, ні житла. Іншої роботи не мав, ночував де прийдеться.
Одні засуджували: «Має золоті руки, а опустився до рівня алкаша». Більшість — жаліла. Давали їжу, гроші. У магазині приватного підприємця Василя Перепаді завжди пригощали кавою і смаколиками.
— Микола — професіонал. Я поважаю таких. Цікавий співрозмовник. І дуже порядна людина. Ніколи не жебракував і не крав. Навпаки — ділився усім, що мав. Дадуть йому ласощів - несе хлопцям на блокпости. Може, тільки занадто чуттєвий - як для сьогодення, — каже Василь Олексійович.
- У Колі - художнє мислення. Він багато читав. Такі люди дуже вразливі. Втратив родину - втратив стимул до життя, відчув себе непотрібним - і все пішло шкереберть, — додає очільниця коропського відокремленого підрозділу Товариства Червоного Хреста Таїсія Онопко. Вона найбільше опікувалася долею Миколи. Не лише тому, що це її місія, — просто по-людськи.

- У ньому доброти, співчуття, бажання допомогти — неміряно. Жалів бездомних собак - сам не з'їсть, а їх нагодує. Завжди казав: “Це - тварина, вона не попросить”. Вони — може з пів десятка — завжди ходили за ним услід.
Грошей, які йому давали, на себе не витрачав — передавав нашій волонтерці Аллі Шаповал. Не так важливо, скільки їх було, головне - сам вчинок, — продовжує Таїсія Михайлівна.
Згадує, як Микола за кілька кілометрів пішки ходив проводжати в останню путь загиблого воїна, який йому допомагав, як сам рвався на фронт добровольцем:
— Переживав:«Діти воюють, а я тут лавочки в парку просиджую». Кілька разів ходив у військкомат, але його - з відомих причин — не брали. Тоді Коля вирішив позбутися своєї залежності. Сам - ніхто його не переконував. Прийшов у лікарню і попросив допомогти.
Ні нових сучасних методик, ні гіпнозу, ні квантової терапії (коли на організм впливають спеціальними електромагнітними хвилями), ні особистісно орієнтованих методів, мета яких — допомогти переосмислити власні життєві цінності, не знадобилося: пацієнт прийняв рішення і був готовий іти до кінця. Тож застосовувалася тільки медикаментозна терапія — для позбавлення організму від шкоди, спричиненої вживанням алкоголю. Необхідні препарати придбав Червоний Хрест.
— Госпіталізація тривала кілька тижнів. Протягом цього часу від Миколи не було навіть натяку на те, щоб припинити лікування. Тільки бажання якомога швидше подолати залежність. Такої наполегливості і рішучості від нього ніхто не чекав, — каже Таїсія Михайлівна. — Після закінчення курсу лікування Микола радів, що відчув себе іншою людиною.
І зразу пішов у військкомат. Цього разу добровольцю не відмовили. Похвалили, що дуже грамотно заповнив анкету.
У жовтні Микола став військовим. Пройшов підготовку в навчальному батальйоні, а зараз його підрозділ уже на Сході.
Немало жінок, які дізналися, що Коля-коваль іде на фронт, обіцяли молитися за нього, бажали йому повернутися живим і просили “накувати Перемогу”.
— Молодець, — із повагою говорили чоловіки.
Хто був не в курсі перемін у житті Миколи, непокоїлися: куди це він подівся, чому вже давно не видно — чи не сталося чого.
— За когось із начальства, мабуть, переживали б у рази менше, — жартують коропчани.
На згадку Микола подарував Таїсії Михайлівні чашку в червоно-білих (як у Червоного Хреста) кольорах із зображенням спанієля і просив не залишати без догляду собак, якими він опікувався. З першої ж зарплати прислав грошей їм на корм. Був дуже радий, дізнавшись, що всі вони нагодовані, а калічку Пальму, про яку він запитував у кожній телефонній розмові, стерилізували і вона почувається добре...
Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко
— Він не місцевий. Із Шостки Сумської області Сюди переїхав більш ніж 10 років тому, — розповіли в селищі. Подробиці про попереднє життя Миколи нікому не відомі. Усі знають його як майстра, що вже відбувся.
Микола Шерстюк (справа) перед відправленням на фронт
Не лише замовити потрібну річ, а просто поспілкуватися, подивитися, як він працює у своїй кузні, приходило чимало людей. Коваль робив усе ніби граючись, здавалося, що й не дуже ретельно, а виходило не тільки добротно і якісно, а ще й красиво. Метал підкорявся Миколі беззастережно. Особливо це було помітно у виробах, над якими він чаклував годинами. Перетворював залізні уламки на тонке мереживо, а квіти виходили як щойно зрізані. За них можна було виручити немалі гроші, та Микола — добра душа — здебільшого їх просто дарував. Весь Короп називав його Коля-коваль.
Чорна смуга в житті Миколи, розказують, почалася близько трьох років тому, коли розпалася сім'я (колишня дружина із сином живуть у Коропі). Тоді йому не було й сорока, а син ще тільки готувався йти до школи. Микола почав пити. Через це в нього з часом не стало ні кузні, ні житла. Іншої роботи не мав, ночував де прийдеться.
Одні засуджували: «Має золоті руки, а опустився до рівня алкаша». Більшість — жаліла. Давали їжу, гроші. У магазині приватного підприємця Василя Перепаді завжди пригощали кавою і смаколиками.
— Микола — професіонал. Я поважаю таких. Цікавий співрозмовник. І дуже порядна людина. Ніколи не жебракував і не крав. Навпаки — ділився усім, що мав. Дадуть йому ласощів - несе хлопцям на блокпости. Може, тільки занадто чуттєвий - як для сьогодення, — каже Василь Олексійович.
- У Колі - художнє мислення. Він багато читав. Такі люди дуже вразливі. Втратив родину - втратив стимул до життя, відчув себе непотрібним - і все пішло шкереберть, — додає очільниця коропського відокремленого підрозділу Товариства Червоного Хреста Таїсія Онопко. Вона найбільше опікувалася долею Миколи. Не лише тому, що це її місія, — просто по-людськи.
- У ньому доброти, співчуття, бажання допомогти — неміряно. Жалів бездомних собак - сам не з'їсть, а їх нагодує. Завжди казав: “Це - тварина, вона не попросить”. Вони — може з пів десятка — завжди ходили за ним услід.
Грошей, які йому давали, на себе не витрачав — передавав нашій волонтерці Аллі Шаповал. Не так важливо, скільки їх було, головне - сам вчинок, — продовжує Таїсія Михайлівна.
Згадує, як Микола за кілька кілометрів пішки ходив проводжати в останню путь загиблого воїна, який йому допомагав, як сам рвався на фронт добровольцем:
— Переживав:«Діти воюють, а я тут лавочки в парку просиджую». Кілька разів ходив у військкомат, але його - з відомих причин — не брали. Тоді Коля вирішив позбутися своєї залежності. Сам - ніхто його не переконував. Прийшов у лікарню і попросив допомогти.
Ні нових сучасних методик, ні гіпнозу, ні квантової терапії (коли на організм впливають спеціальними електромагнітними хвилями), ні особистісно орієнтованих методів, мета яких — допомогти переосмислити власні життєві цінності, не знадобилося: пацієнт прийняв рішення і був готовий іти до кінця. Тож застосовувалася тільки медикаментозна терапія — для позбавлення організму від шкоди, спричиненої вживанням алкоголю. Необхідні препарати придбав Червоний Хрест.
— Госпіталізація тривала кілька тижнів. Протягом цього часу від Миколи не було навіть натяку на те, щоб припинити лікування. Тільки бажання якомога швидше подолати залежність. Такої наполегливості і рішучості від нього ніхто не чекав, — каже Таїсія Михайлівна. — Після закінчення курсу лікування Микола радів, що відчув себе іншою людиною.
І зразу пішов у військкомат. Цього разу добровольцю не відмовили. Похвалили, що дуже грамотно заповнив анкету.
У жовтні Микола став військовим. Пройшов підготовку в навчальному батальйоні, а зараз його підрозділ уже на Сході.
Немало жінок, які дізналися, що Коля-коваль іде на фронт, обіцяли молитися за нього, бажали йому повернутися живим і просили “накувати Перемогу”.
— Молодець, — із повагою говорили чоловіки.
Хто був не в курсі перемін у житті Миколи, непокоїлися: куди це він подівся, чому вже давно не видно — чи не сталося чого.
— За когось із начальства, мабуть, переживали б у рази менше, — жартують коропчани.
На згадку Микола подарував Таїсії Михайлівні чашку в червоно-білих (як у Червоного Хреста) кольорах із зображенням спанієля і просив не залишати без догляду собак, якими він опікувався. З першої ж зарплати прислав грошей їм на корм. Був дуже радий, дізнавшись, що всі вони нагодовані, а калічку Пальму, про яку він запитував у кожній телефонній розмові, стерилізували і вона почувається добре...
Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
Залишити коментар
інші новини
Нетверезий військовий порізав колеса автівки в центрі Чернігова
2025-04-22 14:19:00
Скориставшись підтримкою держави, прилучанка започаткувала власну спра...
2025-04-22 13:37:52
СБУ затримала зрадницю, яка встановлювала «відеопастки», щоб коригуват...
2025-04-22 13:19:50
До Чернігова приїде знаменита письменниця Тамара Горіха Зерня
2025-04-22 13:04:09
Добрянська громада: як вистояти та розвиватися?
2025-04-22 12:45:46
Стало відомо, які три міста на Чернігівщині найменші
2025-04-22 12:02:59
В Іллінській церкві в Чернігові після реставрації відкрили 250-річний ...
2025-04-22 11:47:36
Олексія Шиша вранці нагородили «Золотим хрестом», а ввечері загинув
2025-04-22 11:28:47
Алергія в усіх проявах: як лікується алергія на первинному рівні
2025-04-22 11:21:05
«Хряк»: друге життя. Власники перекрили дах, замінили вікна
2025-04-22 10:56:13
Торпедой "Тетурам " зашился и в вперед .Какой молодец .
Однако