Борис Сташук міжнародний майстер спорту з пауерліфтингу: «Мрії мають здійснюватися!»

— Без цього не відчуєш щастя, — каже 39-річний чернігівець Борис Сташук.
— Як Ви здійснюєте свої? Загадуєте бажання, коли падає зірка, чи у но­ворічну ніч? І чекаєте, ко­ли вони збудуться?
Він сміється:

— Не чекаю. Чарам тре­ба допомагати.
Розказує: копи був під­літком, просто марив мото­циклом «Ява». Наприкінці 90-х років минулого століт­тя цей легендарний байк усе ще залишався мрією сіль­ських хлопців. Більш-менш доступним мотоциклам до потужного чеського красеня, оснащеного системою змішування оливи й автома­тичним зчепленням, було як куцому до зайця. Але й ціна на нього була захмарною.

— Їздив батьковим «Восходом», а потім «Іжєм» по траву за село, а ввечері - на танці. У моєму рідному Седневі (Чернігівський район. — Авт.) і вони були далеко не в кожного. Уві сні ж бачив «Яву», — згадує.

Не здійснена у дитинстві мрія не відпускала Бориса і в дорослому житті — коли вже був одруженим, жив у Чер­нігові, мав власну автівку, а «Ява» вважалася морально застарілою. Тому, якось на­трапивши в Інтернеті на ого­лошення про продаж мото­цикла, навіть не роздумував. Зразу поїхав по нього в При­луки.

— Це був раритет — 1985 року випуску. Я при­віз у причепі купу мотлоху. Відновлював «Яву» в бать­ковому гаражі у Се дневі — майже 4 роки їздив туди чи не щовихідних. Розібрав мо­тоцикла до останнього гвин­тика. Капітально відремон­тував мотор, поставив но­ву гуму. Деталі, що були по­вністю зношені, замінив на нові.

Робота просувалася не­швидко, але її не зупинила навіть війна.

— Циліндри виточува­ли в Чернігові. Під час одно­го з обстрілів снаряд влучив у майстерню. Усе було зни­щено. Довелося починати спочатку.

Тож моя мрія здійснила­ся лише минулого року. У га­ражі стояла новенька — ніби щойно з конвеєра — «Ява», і попервах мені хотілося по­стійно торкатися її — щоб переконатися, що це не сон.

А коли завів і поїхав, зро­зумів, як це — бути на сьомо­му небі.



Ще одна його велика шкільна мрія — стати чем­піоном із пауерліфтингу (си­ловий вид спорту, у якому спортсмен долає вагу). Ка­же: обрав його, аби стати сильнішим, витривалішим, наполегливішим.

— Рішення про чемпіон­ство з'явилось у дев'ятому класі, коли я на змаганнях не зміг підняти 16-кілограмову гирю. Це мене так за­смутило, що ладен був поча­ти тренування того ж дня. Та спочатку не було де.

Невдовзі Борис облаштував спортивний куточок у гаражі. Гантелі були з під­ручних матеріалів. Лавку для жиму штанги лежачи зробив власноручно. «Бліни» для штанги змайстрував місце­вий коваль. Борис тренував­ся за книжками, старші дру­зі, що займалися пауерліф- тингом, теж багато чого ра­дили.

Тож в армію він ішов ма­ючи неабияку фізичну підго­товку. Служив у прикордон­них військах. Після демобі­лізації вступив до Чернігів­ського педінституту на фа­культет фізичного вихован­ня. Навчався (заочно) і пра­цював у Седневі в пожежній частині. Зароблені гроші ви­трачав в основному на спортінвентар — нарешті купив справжню штангу, гантелі, лаву. Крім домашніх трену­вань, тричі на тиждень їздив — за 30 км — у спортзалу до Чернігова.

Участь у змаганнях Бо­рис уперше взяв у 2009 ро­ці. Із Кривого Рогу, де во­ни проходили, він повернув­ся майстром спорту (се­ред аматорів) із жиму штан­ги лежачи. Відтоді почав їз­дити на змагання по кілька разів на рік — у тому числі на чемпіонати Європи і світу, які проходили в Україні.

Вони проводяться у трьох вправах: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизон­тальній лаві і станова тяга (спортсмен відриває штангу від підлоги, випрямляєть­ся, а потім кладе і назад). На сьогодні Борис Сташук — міжнародний майстер спорту з пауерліфтингу, кілька разів був абсолютним чемпіоном України і навіть чемпіоном світу у своїй ва­говій категорії (до 90 кг).

Запитую, якою була най­більша вага піднятої ним штанги.
- У мріях було 300 кг. Я взяв цю вагу, але, на жаль, тільки один раз і під час тре­нування, а на змаганнях — 290 кг.

Зараз він працює тре­нером. Будувати плани що­до вищих спортивних досягнень поки що не доводить­ся: минулого року Борис пе­реніс складну операцію на серці. Робили її в столичній клініці.

- Лікар Олександр Бабляк з медичної мережі «Добробут» подарував мені ще один день народження.
Тож нині Борис допома­гає здійснювати мрії іншим.

— Треную, консультую, мотивую. Допомагаю людям змінювати зовнішній вигляд, — каже коротко.
Найчастіше до нього на тренування приходять, щоб «набрати» м'язів чи скинути зайві кілограми. Регулярні силові та кардіотренування, дотримання режиму харчу­вання (без солодкого, жир­ного, смаженого тощо) — і в результаті за 90 днів учас­ники проекту не лише дося­гають бажаного (дехто ски­дає до 30 кг. ваги), а й не­рідко виконують нормативи майстрів спорту з пауерліф­тингу.



На фото одна з учениць Бориса Сташука, 49-річна жінка змінилась на краще, завдяки тренуванням

Частину заробленого Борис докатить на ЗСУ. Бу­ває, розігрує свої тренуван­ня в лотерею (щасливчик отримує 10 безкоштовних).

— Мріяти не переста­ли? — запитую.
— Мріяти треба в будь-якій ситуації, а коли це під силу - починати щось робити для здійснення мрій. Як­що опускаються руки, по­трібно відпочити, переза- вантажитись і продовжува­ти з новими силами. Мене дуже добре перезавантажує риболовля. На щастя, дру­жина це розуміє. Навіть спі­нінг подарувала на день на­родження.

— Яку мрію Ви втілює­те зараз?
— Будую в Седне­ві дім для своєї родини (у них із дружиною Аліною — 13-річний син Максим і 7-річна дочка Вероніка. — Авт.). Такий, який давно хо­тів.

— Святкувати Новоріч­чя в ньому ще зарано?
— Дах уже є, але святку­вати ще рано. Останніх років шість збираємося сім’ями в мого брата (він мені ще й кум) у Седневі.

Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)