Євген Коробкін свій перший барбершоп у Сосниці назвав на честь козаків

У Сосниці — вперше за всю історію селища — від­крився барбершоп. В ідеалі — це перукарня для чо­ловіків («barber» у перекладі з англійської означає «борода»), де можна не лише зробити модну зачіску, оформити бороду та вуса, а й відпочити, поспілкува­тися, обговорити політичні, спортивні новини і — як же без цього — попліткувати про жінок.

— Купив сучасне обладнання, інструменти, меблі. Шам­пуні, олійки, бальзами, різні косметичні засоби — усе висо­кої якості, — говорить 38-річний барбер Євген Коробкін. — Приміщення орендую.

— Мабуть, виграли грант?
— Ні, виключно на власні заощадження. До цього працю­вав у київських барбершопах, а також за кордоном. Там була нормальна зарплатня — назбирав потроху.

На запитання, чому повернувся додому, першою відпові­дає дружина Євгена — Раїса:
— Бо тут живе його сім’я. А навіть вахтовий метод — це розлука, переживання. Таке ми вже проходили. Більше не хочеться.

Приміщення Євген орендує в доволі людному місці — по­близу відділення «Нової пошти».

— Та якби воно було навіть десь на задвірках, відвідувачі до Жені все одно б ішли, — переконані постійні клієнти. — Бо вже давно оцінили його роботу.

Давно — це починаючи з 2009-го, коли Євген відкрив у селищі свою першу перукарню. «По красу і стиль» до нього ходили і чоловіки, і жінки.

— Тоді я більше любив робити жіночі зачіски, — каже Євген, згадуючи, як під час навчання в Донецьку здобував за них на конкурсах перші місця.

Цікавлюсь, що вплинуло на вибір професії:

— На кому практикувався в дитинстві?
— Ні на кому, — сміється. — Тоді такого й на думці не бу­ло. Та в мене з дитинства — інвалідність зі слуху, тож фах довелося обирати з огляду на це. Вивчився на кухаря-кондитера в Сосницькому ліцеї. На жаль, це було не моє. Зате з цією професією не помилився. Працював — і хотілося. Тепер маю ще й неабиякий досвід. Справи йдуть непогано.

— У Сосниці є ж й інші перукарні?
— Моя, мабуть, восьма. Ціни на послуги вищі, ніж у ре­шти. Але нижчі, ніж у Чернігові. Так що вибір є в кожного.

— Жінки й зараз приходять?
— Так. Особливо коли хочеться чогось креативного. Або відволіктися від негативу чи щось змінити в зовнішності.
Клієнти сильної статі — починаючи з дошкільнят. Чолові­ки, розказує, хочуть мати стильні зачіски. Бороданів небага­то — переважно військові.
До них у Євгена особливе ставлення. Навіть барбершоп назвав «Чорний козак». «Козак» — на честь українців, які бо­ронили батьківщину впродовж віків. До того ж козаки, ствер­джує, були неабиякими барберами — майстерно вибривали голову, залишаючи кругле пасмо довгого волосся. За нього, згідно з легендою, після загибелі в бою янголи несли їх на не­бо. А вуса які мали!

«Чорний», посміхається, — на свою честь. Він — брюнет із розкішною бородою.

— Був і з довгим волоссям, і з поголеною головою. Тепер такий, — пояснює.

— Бороду, мабуть, слід неабияк «няньчити», щоб бу­ла на вигляд як Ваша?
— Звичайно, потрібен постійний догляд. Бо волосся на бороді більш неслухняне. Я свою «привчаю до порядку» за допомогою різних процедур і косметичних препаратів.

Запитую Раїсу, який образ чоловіка їй більше до вподоби.
— Кожен. Я люблю його різним.

— Крім особливої атмосфери, широкого спектра по­слуг, професіонального обслуговування, релаксу, в барбершопах зазвичай пропонують різні пригощання — у тому числі трохи алкоголю. Як із цим у Вас? — цікавлюсь у Євгена наостанок.
— Поки що пропоную клієнтам тільки безкоштовну каву (є кавовий апарат). Після війни, можливо, буде і щось міцніше.


Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (1)