Флористка Ірина Сердюченко розповіла про квіти, букети і кохання, які виживають попри війну

Жінка - окрема планета у Всесвіті. Вона невидимими струнами пов’язана з іншими жителями своєї власної планети, у неї стільки справ і турбот, обов ’язків щодо тих, хто поруч! У жінки так багато місій на Землі - бо­жественних і буденних, піднесених і простих, зовсім не помітних, але таких важливих... І вона чудово справля­ється з ними, інакше вона не була б Жінкою...

«НЕЙМОВІРНО ЗДОРОВО ДАРУВАТИ КРАСУ»

Прилучанка Ірина Сердюченко навчалася на перукара-модельєра, деякий час працювала в Києві - стригла, фарбувала, робила макіяж клієнткам. Потім освоїла у Чернігівському професійному училищі спеціальність фотохудожника, вчи­лася на флориста...

Пошуки себе і своєї справи повернули її на батьківщину - з маленьким сином вона оселилася у Прилуках, поближче до Линовиці, де народилася, де мешкають її батьки.
Якось, напередодні дня народження подруги, вона довго думала - що ж їй подарувати? Хотілось щось незвичайне, не банальне. Побачила у Мережі букет з живих квітів, ман­даринів, горіхів і зробила схожий. Автоматично виклала на своїй Фейсбучній сторінці і отримала масу позитивних відгуків і, неочікувано, замовлення.

Вона з дитинства любила квіти - і звичайні польові волош­ки, і півонії з маминого палісадника, і білі й жовті лілії з Удаю
- дідусь катав її на човні посеред цієї дивовижної краси.

З першої створеної нею композиції минуло більше п'яти років. Тепер у неї багато постійних і нових клієнтів, замов­лень, є навіть свій невеличкий офіс «Майстерня подарунків».
Це, скажу вам я, справжня крамниця чи майстерня чудес з красивими дивовижними речами для створення різних неочі- куваних подарункових букетів (наприклад, з мисливськими ковбасками для гурманів чи памперсами - для мами, яка щойно народила). Є все для створення класичних флорис­тичних композицій, а також безліч витончених предметів для декору домівки, в якій живеш.
І чого тут тільки не побачиш - неймовірної краси скриньки, свічки, оригінальні колби під них, статуетки зворушливих ян­голів, органайзери для зберігання косметики чи ліків,кошики з лози, різдвяні віночки на двері, вази, курчатка і оригінальні яйця-мальованки для пасхальних композицій, різнокольоро­вий папір, клітка з пташками, що, здається, весело щебечуть, метелики, кожному з яких знайдеться місце у будь-якій оселі
- було б бажання. Є клей, пінопласт, шпажки, декоративні скріпки для виготовлення її оригінальних виробів.

Пані Ірина пропонує безліч цікавих подарункових букетів (звісно, що їх основу майже завжди складають квіти), які робить швидко, якісно, бездоганно. В них вона вкладає свої вміння і новаторські ідеї, свою фантазію, бездоганне почуття смаку і елегантності.

На ваш смак і вибір - букети з живих квітів; з атласних троянд і тюльпанів; «мильних», цукерочних квітів, із свіжими фруктами та ягодами. «М'ясні» букети з козацькою ковбас­кою для суворих чоловіків, «дитячі» букети з улюбленими супер-героями, з акварельними фарбами та іграшками. До кожного свята, кожної родинної дати, події.

Флорист детально обговорює зміст майбутньої композиції із замовником, враховує всі індивідуальні, вікові особливості того, кому призначено букет, обговорює, чим він захоплюєть­ся, що йому до вподоби.
Ірина зізнається, що «це неймовірно здорово - дарувати красу», особливо, якщо люди потім дуже задоволені. Вони дякують, висилають їй відео чи світлини з бурхливою реак­цією на отримані подарунки, зроблені її руками і душею.
Майстрині замовляють букети навіть з інших країн Європи через Інтернет (так, на прохання зовсім незнайомої жінки, яка мешкає в Румунії, вона поздоровляла її брата-прилучанина), з інших регіонів України - створені нею композиції (ті, що довго живуть) вона відправляла Новою Поштою до Києва, Чернівців, Вінниці, Чернігова, Львова.Хтось отримував їх там і був щасливим.







Вона радіє, що люди під час війни не розучилися раду­вати своїх близьких - якось до неї в майстерню прийшов хлопчик і замовив букет для бабусі з. халвою, бо вона її дуже полюбляє.
- Кожна жінка, незважаючи на вік, - квітка, - говорить Ірина. - Неочікувана, примхлива, ніжна. І кожна заслуговує на свого лицаря, і кожна очікує подарунків на свята і в буденні дні.

« Я - щаслива жінка...»

Скільки б ця молода, красива жінка не вкладала власного серця у свою творчу професію, в свою щоденну кропітку роботу, його вдосталь залишається і для родини. Родина займає, все ж таки, найголовніше місце в її долі та житті.
Так склалося, що нинішній її чоловік, Дмитро, це її другий чоловік. Але вона жодного дня не пошкодувала про те, що вийшла за нього. Бо він - справжній, вона за ним, як за сті­ною. Він прийняв її сина Романа і турбується про нього, як про власного. Руки у нього майстрові - вміє відремонтувати будь-яку техніку, скласти меблі, вирішити всі домашні про­блеми. Ірина говорить, що з ним надійно і спокійно. Це той лицар, про якого вона мріяла з дитинства, який і турбується, і захищає, і навіть виконує всі її примхи, бо справжня жінка, на думку Ірини, повинна капризувати.

Все у них дружно та злагоджено - не забувають батьків, частенько навідують їх у Линовиці та Богданівці (там меш­кають батьки Дмитра), допомагають їм.
Люблять подорожі, частенько влітку виїжджали з Романом на річку. До війни побували в багатьох музеях України, музеї медуз та інших морських тваринок, їздили в океанаріум... Ро­ману цікаво все - він хлопчик енергійний, рухливий, полюбляє їздити на самокаті та велосипеді.

Дитинство у Ірини було заповнене щоденною працею - саджали та пололи городи, сіно складали, корів випасали, у її сина воно інше, і вона радіє з того. При цьому, Рома не лінивий, слухняний хлопчик, у нього є хатні обов'язки, він теж вже починає займатися творчістю - ліпить з глини, малює, допомагає мамі у майстерні.

До початку широкомасштабного вторгнення були в їх до­мівці спокій і щастя. А з початком війни все змінилося - з її перших днів Дмитро пішов воювати.

І тоді життя її повністю змінилося, бо бути дружиною воїна ЗСУ - це зовсім інші турботи і справи. Дружини військово­службовців української армії теж воюють, але не на фронті, а в тилу. Тепер всі її думки були про Дмитра, вона була переповнена хвилюванням за його життя, була постійно зану­рена у новини з фронту, робила композиції для благодійних акцій на допомогу ЗСУ, «донатила», виготовляла печальні композиції для міської Алеї героїв.
Жінки, чиї чоловіки перебувають «на нулі», - особливі жінки. Дивовижні, сильні, наполегливі і енергійні - вони пере­вернуть світ навколо себе заради своїх чоловіків і перемоги. А вночі вони плачуть у подушку і моляться Богові, щоб Він послав їх половинкам янголів-охоронців.

Біда не обійшла їх родину - Дмитро був сильно поране­ний, майже втратив зір. У 2023-2024 роках він декілька разів подовгу лікувався у госпіталях, у реабілітаційних центрах.
Досвідчені британський та канадський хірурги зробили йому найскладнішу операцію на обличчі, намагалися врятувати зір хоч одного ока. Чернігівські лікарі обстежили і визнали його інвалідом 2 групи. Йому потрібна ще одна операція, і, якщо все складеться, він знову ляже на операційний стіл.

Весь цей час вона була зі своїм чоловіком, витягала його зі зневіри, розділяла всі його біди, турбувалася і підтримувала. Чого це їй коштувало - знає лише вона одна.
Кажуть, Г осподь надає випробування тим, хто їх витримає. її тримала любов, вона надавала їй силу, терпіння, якусь особливу жіночу хоробрість.
Я бачилась і розмовляла з Дмитром - він тримається мужньо, він виважений, спокійний, високий привабливий мужчина. Відчуваєш, що він сильний, мудрий, впевнений чоловік, який не втратив на війні своєї доброти і мужності, не озлобився, не зламався. Виховує сина, допомагає, у міру своїх можливостей, дружині.

А на питання - якщо повернути час назад, чи пішов би на війну, відповів - так. Пішов би знову воювати за свою рідну землю, за сина і улюблену дружину. Хіба можна інакше?
- Я - щаслива жінка, мати і дружина, - зізнається Ірина. - У мене гарний синочок. Чоловік повернувся живим зі страшної війни. Ось скоро в'їжджаємо в свій невеличкий власний дім, скоро у нас новосілля. Ми сповнені надій на краще, на швидку перемогу, на те, що люди перестануть гинути, що всі будуть здорові і благополучні.

Джерело: "Прилуччина + Прилучаночка", Лілія ЧЕРНЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)