Очільник старостату Олександр Кравець вже 8 років на пенсії, але його енергії і завзят­тю може позаздрити і молодь

«Сьогодні мрія у всіх одна - перемога та мир. Нехай люди повертаються додому, відбудовують міста і села, щоб вони не зникали, а розвивалися». Так говорить Олександр Кравець, очільник Бережківського старостинського округу.

Олександр Васильович Кравець у самоврядуванні понад 30 років, довгий час очо­лював Бережівську сільську раду, тепер керує Бережівським старостатом. Він уже 8 років на пенсії, але його компетентність, енергія, завзят­тя, відповідальність, бажання постійно допома­гати людям - приклад для наслідування, - роз­повідає голова Парафіївської територіальної громади Галина Петруша. - Він неймовірний староста. Коли в час окупації ворожі колони їхали через Бережівку, Олександр Васильович сідав у автівку і їхав тією ж трасою у Парафіївку, де ми почали випікати хліб. Староста брав свіжі паля­ниці й намагався дістатися різними шляхами до села і розвезти хліб бережівцям.

За день Олександр Васильович встигає зроби­ти дуже багато справ, навіть побувати в багатьох населених пунктах, у районі, області. Він чітко знає всі потреби свого старостинського округу. Переймається проблемами сільчан і досить до­бре їх вирішує.

Я щаслива, що всі чотири старости громади дуже завзяті, фахові, відповідальні, дружні між собою, як і вся команда нашої громади. Взаємо- підтримка та взаєморозуміння - це стиль нашої роботи, що дуже багато значить».
- Почати хочу здалеку, - говорить очільник Бе- режівського старостинського округу Олек­сандр Васильович КРАВЕЦЬ. - Адже розвива­тися наша Бережівка почала ще до незалежної України. Я тоді працював і добре пам’ятаю тих, хто багато зробив для села. Тому хочу принагід­но цих людей згадати.

Отож Бережівська сільська рада спільно з госпо­дарством ПОСП «Бережівка» організовували га­зифікацію нашого населеного пункту. Це почало­ся ще десь у 1989-му році завдяки голові колгоспу Петру Михайловичу Клименку. Микола Григоро­вич Круш, Григорій Андрійович Круш, Тарас Ми­хайлович Круш, Михайло Михайлович Антоненко, водії Павло Іванович Молібог, Михайло Миколай­ович Кебенко, Володимир Григорович Гріхно до­ставляли матеріали для проведення газифікації: труби, котли, плити, власне, все обладнання.
За допомогою очільників ПОСП була побудо­вана 1993 року двоповерхова школа, зробле­на котельня. Але спочатку, завдяки очільникам району - Борису Івановичу Горі, Володимиру Олексійовичу Рогу, Галині Іванівні Іщенко було вирішено питання будівництва школи.

Завдяки обленерго, районній раді було прове­дено реконструкцію 22 км електромережі в на­селеному пункті й замінено дерев’яні опори на бетонні. За сприяння СТОВ «Дружба-Нова» па­ралельно було зроблено вуличне освітлення. У вирішенні цих питань велику роль відіграв Михай­ло Максимович Міненко, директор Чернігівської мехколони № 2 міста Чернігова. Завдяки йому та помічникам вуличне освітлення було зроблено й там, де раніше не було, та проведено мережу. Хочу подякувати й нашим електрикам: Олегу Ва­димовичу Лаптиренку, Павлу Миколайовичу Бу­блику, Миколі Миколайовичу Нестеренку, Віктору Миколайовичу Молібогу, які завжди надають до­помогу і слушні поради з електро­господарства старостату.

- Завдяки СТОВ «Дружба-Нова» проведено ре­монт Бережівського сільського будинку культури, надавалася практична і грошова підтримка для ремонту школи, дитячого садка, церкви. Також допомагала й районна влада.
Коли Бережівська сільська рада увійшла до складу Парафіївської ТГ, серед останніх у районі, громаду очолила Галина Леонідівна Петруша. За цей період завдяки їй для всіх старостинських округів були закуплені трактори, косарки, приче­пи і лущильники, а старостам надані автомобілі. Також у Бережівці було відкрито місцеву пожежну охорону, де працюють 11 людей, а утримання від­бувається повністю із бюджету громади.
Під час повномасштабного вторгнення, коли ро­сійські війська йшли через територію нашої гро­мади, завдяки очільниці ТГ було організовано ви­пікання хліба, який ми щодня привозили людям.
Велика вдячність керівнику та працівникам КП «Добробут» Парафіївської селищної ради, які завжди допомагають у вирішенні багатьох госпо­дарських питань. Зокрема, у Бережівці працює четверо комунальників від КП «Добробут».
Завдяки СТОВ «Дружба-Нова» мешканці Бе- режівки забезпечені безперебійним водопоста­чанням, адже п’ять свердловин це підприємство обслуговує. Також воно допомагає за потреби з ремонтом закладів соціальної сфери старостату.

Практичну і грошову допомогу надають приватні підприємці: Сергій Володимирович Петенко, Вік­тор Миколайович Молібог, Віктор Іванович та Іван Миколайович Пащенки, Олександр Васильович і Олександр Олександрович Сенчики.

- Олександре Васильовичу, яке питання ста- ростинського округу сьогодні вас найбільше турбує?
- Проблемою наразі є закриття ліцею. Виїхало близько 30 учнів разом із батьками, наразі освіту здобувають 40 дітей.

- Як ви прийшли в самоврядування? До речі, Олександре Васильовичу, ви працюєте у цій сфері довго.
- У сільську раду я потрапив випадково. Чотири роки працював трактористом, 5 років - брига­диром, потім 15 років - бригадиром тракторної бригади, 5 років був парторгом. А з 1990-го по 2000 рік працював головою сільської ради. Потім вступив до Чернігівського педагогічного інституту на факультет фізичного виховання, а до цього за­кінчив Ніжинський технікум механізації. Загалом, очолював сільську раду близько 30 років. Мене підтримувала більшість людей, працювали всі разом, тому вдалося зробити дуже багато.

До територіальної громади Бережівка, як і Тростянець, приєдналася у 2020 році.

- Скільки сіл у вашому старостаті?
- Шість. Окрім Бережівки - Петрушівка, Власівка, Качанівка, Проліски, Шевченка. Найбільше село старостинського округу - Бережівка, тут є ліцей (директор - Наталія Миколаївна Молібог), заклад дошкільної освіти (директор - Аліна Мико­лаївна Кондратьєва), медичний пункт тимчасово­го базування, будинок культури, бібліотека-філія, місцева пожежна охорона.

У Качанівці національний історико-культурний заповідник очолює Володимир Борисович Бу- ренко. У Петрушівці - відомий «Соколиний хутір», створений Миколою Миколайовичем Черепом.

- Чи далеко села від Бережівки?
- На відстані від 12 до 16 км.

- У багатьох старостатах найбільш проблем­ним питанням є благоустрій, випилювання аварійних дерев, особливо на кладовищах. Як у вас із цим?
- Потроху всі проблеми вирішуємо, навіть на кладовищах із аварійними деревами. У нас є комунальні працівники, трактор, інвентар. Усе ро­бимо своїми силами. Але роботи багато.

- Як пережили російське вторгнення?
- Через Бережівку їхало п’ять ворожих колон: уперед і у зворотному напрямку. Було по 152 оди­ниці техніки. Пройшли вони не зупиняючись. Роз­стріляли з танка одну хату, де ніхто не жив. Біль­ше, дякувати Богу, руйнувань не завдали. Дорогу втоптали, каміння повидавлювали - та й по тому...

- Розкажіть про волонтерський рух. Скільки односельців служать у ЗСУ, чи є серед них за­гиблі або зниклі безвісти?
- Двоє загиблих: Юрій Тарасович Круш і Павло Валерійович Василенко. Понад 30 воїнів у лавах ЗСУ - це зі старостинського округу. Люди беруть активну участь у допомозі нашим Збройним си­лам, збирають кошти і продукти, плетуть сітки, роблять окопні свічки. Допомагаємо, чим тільки можемо, усіма силами.

- Чи є у Бережівці переселенці?
- Ні, немає. Але ми всіх запрошуємо до нас, до­поможемо і житлом, і всім, чим зможемо.

- Ваша родина з вами на одній хвилі? Адже ви присвячуєте роботі дуже багато часу.
- Сім’я мене підтримує, розуміє. У нас із дру­жиною Світланою Іванівною чимала родина. Син Олег займається тренерською роботою з боксу. Донька Тетяна працювала на освітянській ниві у Києві. Вся наша родина - педагоги та вихова­телі. Я, отримавши педагогічну освіту, організ­ував у Бережівці футбольну команду й сам у ній грав понад 30 років. Поки не травмував ногу. Тоді й сказав: «Досить». Рідний брат живе в Чернігові, працює водієм автобуса. Завжди мені допомагає - словом і ділом.

- Ваша найбільша мрія, мабуть, така ж, як і у всіх українців...
- Так, щоби швидше закінчилася війна і настав мир. Нехай люди повертаються додому, відбудо­вують міста і села, щоб вони не зникали, а роз­вивалися. Я особисто завжди жив і працював для людей, а мені вже 68 років. Дякую всім, хто мене розуміє і підтримує.

Джерело: “Трудова слава”, Людмила ЗАБАРОВСЬКА, Віра СОЛОДКА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)