Поліцейська врятувала шестикласника

День 18 квітня, мабуть, ніколи не зможуть забу­ти в Старобілоуському ліцеї (Чернігівський ра­йон), а особливо шести­класник Артем Жданов та інспекторка служби освітньої безпеки Ангеліна Остапенко. Якби не вона, 12-річного хлопчи­ка могло б спіткати не­поправне...

24-річна лейтенантка поліції Ангеліна Остапенко живе в Чернігові, а в Старобіло­уському ліцеї працює із 27 січня цього року.
— Забезпечення безпечного освітнього се­редовища: щоб до ліцею не потрапили сторонні особи, щоб ніхто не проніс виробів/речей, які за своїми фізичними чи хімічними властивостями можуть зашкодити життю та здоровю учасників освітнього процесу; проведення просвітниць­ких і превентивних заходів, — чітко відповідає на запитання про свої обов’язки поліцейська.

Тієї п'ятниці сталося її, так би мовити, бойо­ве хрещення на цій посаді.

— О 16.45 я була на обході території ліцею і почула всередині дитячі крики. Кинулась туди. На першому поверсі біля кабінету 1-Б класу ле­жав Артем... у калюжі крові. Виявилося, що він біг коридором і правою рукою наскочив на две­рі, поранився об ручку. Дуже злякався, лежав і кричав. Я зразу ж почала надавати йому домедичну допомогу — наклала турнікет, який у мене завжди із собою в аптечці.

Одночасно з Ангеліною крики хлопчика по­чула соціальний педагог Анна Корбаш, яка була неподалік.

— Ми підбігли до Артема разом з Ангеліною Ігорівною. Поки вона зупиняла йому кровотечу, я викликала «швидку» і зателефонувала Артемовому татові.

— Я приїхав, коли поліцейська вже наклала турнікет, причому зробила все правильно, записала час накладен­ня і на самому турнікеті, і ще й на сино­вій руці (турнікет може бути накладе­ний певний період), - говорить зі зна­нням справи, як колишній військовос­лужбовець, батько Артема Станіслав Жданов. — Також уже прибула швид­ка допомога. Синові перебинтували ру­ку, витерли його (бо він був весь у кро­ві) й повезли в Обласну лікарню. Я пої­хав із ним.

Мама Артема — Оксана Вікторів­на — військова, тому не могла покинути служби, щоб також бути поряд із сином.

— Іще там, на місці, мені було важ­ливо з'ясувати обставини — як саме все сталося. Син розказав: він біг, а двері в коридорі від протягу почали причиня­тися. І на бігу Артем наткнувся на ручку дверей, вона вштрикнулась йому в руку в ділянці ліктя із внутрішнього боку й ро­зірвала її до кості (аж частину кістки ви­дно було), ушкодила судини.

Була глибока рвана рана. Лікар сказав, що поранення складне, потрібна госпіталізація. Артем втратив багато крові, але, за словами лікаря, доливати її не знадобило­ся — юний організм сам впорається, відно­виться. Сина прооперували, рану зашили. Він і досі в лікарні. Сьогодні (22 квітня. — , Авт.) ми були в нього, ще до п’ятниці лікар хоче поспостерігати за ним.

Відвідала свого врятованого в лікарні і поліцейська.

— Артем Вам дякував?
— Обняв, усміхається Ангеліна. — Дякував іще тоді, коли ми чекали на «швид­ку». Взагалі він був молодцем: швидко за­спокоївся і, коли я накладала йому турні­кет, терпів, і сльозинки не проронив. А ось його старша на два роки сестричка Софійка, примчавши й побачивши, що сталося, дуже злякалася за брата, розплакалась, мені довелося її заспокоювати.

— Так, Артем тримався, відповідав на всі запитання, — додає Анна Корбаш. — сказав: «Я більше ніколи бігати не буду!»

— Син уже нормально почувається, ні на що не скаржиться, каже, що рука вже менше болить, пальці почали працювати.
І він, і вся наша родина дуже вдячні полі­цейській! Якби не вона, могло б статися, не дай Боже, найгірше... Наша Софійка теж хвалила поліцейську: мовляв, вона дуже добра людина, пояснює, навчає їх, школярів, що треба робити в різних ситуаціях.

— Працівники «швидкої» зазначили, що саме умілі дії Ангеліни Ігорівни врятували ди­тині життя, адже в Артема відкрилась веноз­на кровотеча, — говорить директор Старобілоуського ліцею Сергій Пархоменко. і додає:

- Програма зі створення Служби освіт­ньої безпеки дуже потрібна і корисна, бо в лі­цеї бувають різні ситуації, коли втручання по­ліцейського необхідне. Працюючи з дітьми, всього не передбачиш. Сам цей випадок стався в другій половині дня (на перерві під час другої навчальної зміни), коли в нашого медичного працівника робочий день уже за­вершився. У шестикласників закінчився урок української літератури, наступний у них мав бути в цього ж учителя, вона відпустила ді­тей на перерву і піднялась на третій поверх в учительську, аж тут таке сталося...

У нас всі учні хороші, але ж це діти... Як­що хтось із них інколи трішки порушує дис­ципліну, Ангеліна Ігорівна допомагає нам їх виховувати. Ця робота не обмежується ли­ше превентивно-виховними бесідами, але й вони часто проводяться. Коли таку бесіду проводить не вчитель, а людина у формі, це більш ефективно.

Джерело: газета "Гарт", Аліна КОВАЛЬОВА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)