Двоє дітей зі Сновщини - взірець для тих, хто «втомився донатити»
2025-05-12 12:31:03


Максим Владимирец зі Сновська зараз у дев'ятому класі. Багато його ровесників ще не визначилися, що робитимуть після школи, а він вирішив: Піду воювати за Україну.
Коли мама каже, що він іще дитина і в ЗСУ таких не беруть, сердиться.
Хто його всіляко підтримує, так це молодша сестра Настя, яка в шостому класі. Вона теж хотіла б зробити, як брат, але знає, що це неможливо. І не тільки тому, що їй мало років (у березні виповнилося 13): у Насті — ДЦП. Може пересуватися тільки в інвалідному візку. Навчається — у міському ліцеї №1 — дистанційно. Відмінниця, одна з найкращих учениць закладу — бо велика розумниця з великою силою волі. Патологія позбавила її багатьох можливостей, але Настя навчилася знаходити нові, і — вона розуміє, що не може, як однокласники, наживо торгувати на шкільних ярмарках, виступати на концертах, щоб допомагати захисникам, тому почала придумувати свої способи, — говорить про дочку Оксана Владимирец.

Дві картини, які намалювала за номерами, Настя продала через соцмережі — отримала більш ніж 2 тис. грн. (хоча, якщо врахувати, яких зусиль це вартує дівчинці, справжня їхня ціна має бути в рази вищою). На картинах — київський монумент Незалежності і бойові гуси у вишиванках.
Не маючи змоги ходити колядувати, Настя заспівала різдвяну пісню в Інтернеті. Додалося ще 3,5 тисячі гривень.
— Гроші ми з мамою перерахували волонтерам. Вони пішли на дрон, — каже Настя не без гордості.
Її мама теж постійно допомагає ЗСУ, дарма що має тільки сезонні заробітки: весною продає вирощену розсаду, потім — овочі зі свого городу.
Зараз Настя захопилася алмазною мозаїкою — викладає малюнки дрібними камінчиками-стразами. Руки швидко стомлюються, але робота їй до душі: відпочине — і знову за діло. Цих картин поки що не продає. Вони йдуть на подарунки. Один із них готується для обласного центру «Відродження», де Настя проходить реабілітацію.
А свою подарункову, отриману на день народження, тисячу гривень Настя передала волонтерам. Раніше вона хотіла назбирати грошей, щоб поїхати на Рожеве озеро (цілющий курорт у Каховському районі на Херсонщині), та зараз, переконана, важливіше підтримати військових, бо понад усе хоче, щоб нарешті настав мир.
Ще одне її велике бажання — частіше виїжджати з дому в місто. Особливо весною та влітку. Але Настя старається зайвий раз не нагадувати про це. Бо на вулиці Івана Багряного (вона досить далеко від центру), де мешкає сім'я Владимирец, Грунтова дорога — колеса інвалідного візка постійно застрягають у піску: мамі його дуже важко штовхати.
А скоро буде ще складніше, бо заплановане грейдерування вулиці.
— Чи не можна якось допомогти цій патріотичній дівчинці? — звертаюся до голови міськради Олександра Медведьова.
— Я знаю про цю проблему, — каже він у відповідь. — Асфальту не обіцяю, але обов'язково щось придумаємо.
П'ятикласнику Андрієві Боброву (у нього теж ДЦП) із Рогізок Сновської громади з доїздом до школи пощастило більше: живе майже поряд. Хлопчик навчається в інклюзивному класі. На уроки та з уроків завжди їздить разом із мамою: Алла Вікторівна — завуч у школі. Навчання в закладі змішане. Коли онлайн і поряд немає друзів, Андрій знаходить віддушину в улюбленому занятті.

— Йому завжди подобалося працювати з деревом. Хоч це непросто, бо руки погано слухаються. Почне робити щось складне, а воно не виходить. Іноді засмучується до сліз, — каже Алла Вікторівна, згадуючи, скільки часу і зусиль син витратив, майструючи табуретку.
Пробували різні варіанти, як полегшити роботу Андрієві, і таки знайшли той, що треба: тепер він спеціальним приладом випалює малюнки на кухонних дошках. Перші були для мами і друзів — поки хтось не виставив його виріб в Інтернеті. Після цього почали надходити замовлення.
Дошки для нанесення зображень Андрій використовує стандартні (куповані), а малюнок — хто який захоче. Мама допомагає перевести його на дошку, далі він сам. Перерви доводиться робити часто, бо «сідає батарейка» — зморюються і руки, і очі.
Запитую, які зображення він найбільше любить випалювати. Каже: тризуб, військову символіку, карту України з Кримом у складі, слова про мир і Перемогу.
Із тризубом була дошка, над якою Андрій працював особливо старанно. Адже вона призначалася для танкової бригади, у складі якої воює його брат. Незважаючи на суттєву різницю у віці (Андрієві 11, Анатолію 30), хлопці легко знаходять спільну мову.
Звісно ж, менший в усьому хоче бути схожим на старшого — і теж захищати країну, як той робить ще із 2014-го. Бажання настільки сильне, що Андрій тренується з усіх сил, щоб навчитися ходити.
А зароблені гроші донатить на ЗСУ Назбирає тисячу — і передає волонтерам. Так було вже чотири рази. І зупинятись Андрій не збирається.
Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко
Фото з альбомів Насті Владимирец та Андрія Боброва
Коли мама каже, що він іще дитина і в ЗСУ таких не беруть, сердиться.
Хто його всіляко підтримує, так це молодша сестра Настя, яка в шостому класі. Вона теж хотіла б зробити, як брат, але знає, що це неможливо. І не тільки тому, що їй мало років (у березні виповнилося 13): у Насті — ДЦП. Може пересуватися тільки в інвалідному візку. Навчається — у міському ліцеї №1 — дистанційно. Відмінниця, одна з найкращих учениць закладу — бо велика розумниця з великою силою волі. Патологія позбавила її багатьох можливостей, але Настя навчилася знаходити нові, і — вона розуміє, що не може, як однокласники, наживо торгувати на шкільних ярмарках, виступати на концертах, щоб допомагати захисникам, тому почала придумувати свої способи, — говорить про дочку Оксана Владимирец.

Дві картини, які намалювала за номерами, Настя продала через соцмережі — отримала більш ніж 2 тис. грн. (хоча, якщо врахувати, яких зусиль це вартує дівчинці, справжня їхня ціна має бути в рази вищою). На картинах — київський монумент Незалежності і бойові гуси у вишиванках.
Не маючи змоги ходити колядувати, Настя заспівала різдвяну пісню в Інтернеті. Додалося ще 3,5 тисячі гривень.
— Гроші ми з мамою перерахували волонтерам. Вони пішли на дрон, — каже Настя не без гордості.
Її мама теж постійно допомагає ЗСУ, дарма що має тільки сезонні заробітки: весною продає вирощену розсаду, потім — овочі зі свого городу.
Зараз Настя захопилася алмазною мозаїкою — викладає малюнки дрібними камінчиками-стразами. Руки швидко стомлюються, але робота їй до душі: відпочине — і знову за діло. Цих картин поки що не продає. Вони йдуть на подарунки. Один із них готується для обласного центру «Відродження», де Настя проходить реабілітацію.
А свою подарункову, отриману на день народження, тисячу гривень Настя передала волонтерам. Раніше вона хотіла назбирати грошей, щоб поїхати на Рожеве озеро (цілющий курорт у Каховському районі на Херсонщині), та зараз, переконана, важливіше підтримати військових, бо понад усе хоче, щоб нарешті настав мир.
Ще одне її велике бажання — частіше виїжджати з дому в місто. Особливо весною та влітку. Але Настя старається зайвий раз не нагадувати про це. Бо на вулиці Івана Багряного (вона досить далеко від центру), де мешкає сім'я Владимирец, Грунтова дорога — колеса інвалідного візка постійно застрягають у піску: мамі його дуже важко штовхати.
А скоро буде ще складніше, бо заплановане грейдерування вулиці.
— Чи не можна якось допомогти цій патріотичній дівчинці? — звертаюся до голови міськради Олександра Медведьова.
— Я знаю про цю проблему, — каже він у відповідь. — Асфальту не обіцяю, але обов'язково щось придумаємо.
П'ятикласнику Андрієві Боброву (у нього теж ДЦП) із Рогізок Сновської громади з доїздом до школи пощастило більше: живе майже поряд. Хлопчик навчається в інклюзивному класі. На уроки та з уроків завжди їздить разом із мамою: Алла Вікторівна — завуч у школі. Навчання в закладі змішане. Коли онлайн і поряд немає друзів, Андрій знаходить віддушину в улюбленому занятті.

— Йому завжди подобалося працювати з деревом. Хоч це непросто, бо руки погано слухаються. Почне робити щось складне, а воно не виходить. Іноді засмучується до сліз, — каже Алла Вікторівна, згадуючи, скільки часу і зусиль син витратив, майструючи табуретку.
Пробували різні варіанти, як полегшити роботу Андрієві, і таки знайшли той, що треба: тепер він спеціальним приладом випалює малюнки на кухонних дошках. Перші були для мами і друзів — поки хтось не виставив його виріб в Інтернеті. Після цього почали надходити замовлення.
Дошки для нанесення зображень Андрій використовує стандартні (куповані), а малюнок — хто який захоче. Мама допомагає перевести його на дошку, далі він сам. Перерви доводиться робити часто, бо «сідає батарейка» — зморюються і руки, і очі.
Запитую, які зображення він найбільше любить випалювати. Каже: тризуб, військову символіку, карту України з Кримом у складі, слова про мир і Перемогу.
Із тризубом була дошка, над якою Андрій працював особливо старанно. Адже вона призначалася для танкової бригади, у складі якої воює його брат. Незважаючи на суттєву різницю у віці (Андрієві 11, Анатолію 30), хлопці легко знаходять спільну мову.
Звісно ж, менший в усьому хоче бути схожим на старшого — і теж захищати країну, як той робить ще із 2014-го. Бажання настільки сильне, що Андрій тренується з усіх сил, щоб навчитися ходити.
А зароблені гроші донатить на ЗСУ Назбирає тисячу — і передає волонтерам. Так було вже чотири рази. І зупинятись Андрій не збирається.
Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко
Фото з альбомів Насті Владимирец та Андрія Боброва
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
Залишити коментар
інші новини
Гранітна майстерня «GRANITE» – якість, перевірена часом
2025-07-01 14:17:51
У Троїцькому соборі будуть богослужіння? І новий настоятель?
2025-07-01 14:06:50
Прилуки зустріли військовослужбовця, звільненого з ворожого полону
2025-07-01 12:37:19
На Чернігівщині попрощалися з чотирма захисниками
2025-07-01 12:10:51
На Чернігівщині холодильник спричинив пожежу в будинку
2025-07-01 11:56:54
Впіймати величезного сома на Київському морі - рибальська мрія ніжинця...
2025-07-01 11:49:56
Три мільйони на протез для захисника
2025-07-01 11:09:58
9 непотрібних батькам діточок живуть у лікарні в Корюківці
2025-07-01 10:30:40
На Чернігівщині виявили банду наркоторговців, які щомісяця продавали п...
2025-07-01 10:00:45
У Чернігові 24-річний чоловік пограбував ломбард
2025-06-30 14:28:55
А на какой черт донатить если держава деньги сливает на всякую втростепенную ерунду ?Тем более деньги взятые в кредит ? Не вижу смысла . тем более что новые олигархи становятся богаче и богаче . Вы фото автомобиля "волонтерствующего " Стерненка видели--?? какие вопросы ?
Дівчинка віддала свою тисячу , а мер злодій краде міліонами, його банда теж, а на асфальт грошей немає, бо все розкрадено в місті