Впіймати величезного сома на Київському морі - рибальська мрія ніжинця Романа Холоденка

Там, де димок з казана, сміх з берега й кожен другий розказує, як «ось така щука зірвалася», народжується справжнє рибальське свято з ароматом традицій. Нашим любителям тихого полювання пощастило, бо у них є привід відзначати його не один раз на рік. Наприклад, ось вже тридцять років поспіль українські рибалки відзначають його у другу неділю липня. Утім, не цураються й сьогоднішнього, 27 червня – Міжнародного дня рибальства, ось вже сорок років відзначаючи його разом з усією світовою спільнотою.

Для справжніх любителів це додатковий привід втекти від буденності й, насадивши на гачок власний душевний спокій, виловити справжню гармонію єднання людини й природи.

Роман Холоденко любительською риболовлею займається вже більше десяти років. Повернувшись зі строкової армійської служби, яку він проходив у лавах морської охорони України, якось взяв вудку й пішов порибалити на ставок газового господарства. Оскільки перший улов виявився непоганим, тож як тільки траплялася вільна хвилина, брав вудки й вирушав до будь-якої водойми – на берег цього ставка, до Остра, на озеро, що в графському парку тощо.
Часто дружини рибалок не надто радіють їхньому захопленню – адже затяті рибалки проводять зазвичай присвячують йому чи не весь свій вільний час. І коштують риболовні снасті недешево, а впіймаєш щось чи ні – це вже спірне питання. У Холоденків зовсім не так – дружина Аліна хобі Романа підтримує й поділяє, вони часто рибалять удвох, змалечку брали на річку й сина Артемчика. Їх і зараз можна часто бачити на їхньому улюбленому плесі у графському парку. Перевагу зазвичай надають літньому методу лову – традиційному поплавковому або фідерному ( це якщо вирушають порибалити на широке плесо).

«Це наше улюблене місце відпочинку з вудкою, - розповідає Роман. – Раніше ми часто рибалили на ставку біля газового господарства. Та після появи у ньому ротанів іншої риби там вже практично немає, тому частіше рибалимо у графському парку. Однак маю підозри, що скоро риболовля закінчиться й там. Останнім часом клює тільки дрібна риба, а нещодавно ротана піймав і тут…»

«Що ж воно за риба така хижа, що поїдає собі подібних? І як вона потрапила у закриту водойму?»  - запитую.

«Зазвичай у природи свої секрети. Можливо, хтось випадково запустив їх разом з мальками звичайної промислової риби – карася, товстолоба чи амура. Або перелітні водоплавні птахи перенесли на своїх лапках чи пір’ї ікринки ротана. Ось на перший погляд харчовий ланцюжок риб може видатися дуже дивним – хижа риба обов’язково має бути присутньою в будь-якій водоймі, особливо закритій. Харчуючись безхребетними та іншою рибою – дрібними карасями, линами, краснопірками тощо – щуки та, наприклад, окуні регулюють якісний склад, очищають водойми від бруду й хворої риби, білий амур та товстолоб, короп поїдають рослинні рештки, що містяться у воді. Словом, природа сама може створювати собі сприятливі умови перебування в екосистемі…»

«Тобто, якщо у ставку буде достатня кількість щук, окунів чи, наприклад, сомів, то на ротанів, власне, можна й не зважати…»

«Приблизно так. Але наразі маємо іншу біду – у нас взагалі залишилося небагато водойм для любительської риболовлі. У зв’язку з війною проблеми екології відсунулися на задній план, але ж може так статися, що загине всі екосистема. Ось зараз в Острі вже практично немає риби, у природніх ставках та озерах також. До кінця літа пересохнуть практично всі місцеві малі ставки та річечки, що живлять талими водами наш Остер й далі – Десну. Хотілося, щоб питанням подальшого виживання і моєї улюбленої водойми у парку теж зацікавилися екологи, а ми, рибалки-любителі, їм би в цьому допомогли – вийшли на толоку по прибиранню, зібралися б коштами на зариблення ставка корисними породами риби…»

Наприкінці розмови – експрес-опитування:

«Яке Ваше ставлення до рибалок, котрі навіть за таких несприятливих умов ухитряються браконьєрити?»

«Як до ротанів – глибоко негативне. Особливо суворо радив би карати тих, хто браконєрить електровудками»

«Ваш найбільший вилов?»

«Поки що кілограмовий короп на одному з платних лосинівських ставків»

«Які знаєте рибальські забобони?»

« Не бажати хорошої рибалки. Не брати з собою на рибалку рибних консервів чи смаженої риби. Принагідно кілька з усталених забобонів хочу спростувати – не брати на рибалку жінку. Коли ми рибалимо з дружиною, то завжди з трофеєм. Нехай це дріб’язок, для котика, але з уловом. А ще кажуть, що рибалки зазвичай риби не їдять. Так ось я люблю рибу вудити, люблю її їсти.»

«Чи маєте якусь рибальську мрію?»

«Нарешті вирушити на рибалку на Київське море і спіймати велетенського сома».

«Тоді ні ока Вам, ні луски».

Після реконструкції частини руслового ставка у центрі міста річка Носівочка стала улюбленим місцем риболовлі та відпочинку для містян
У сусідній, Носівській громаді теж небагато місць, де б можна спокійно порелаксувати, посидіти з вудкою. Більщшість природніх, та, власне, і штучних та технічних водойм зміліли, а то й взагалі повисохали. Здається, така ж невесела доля очікувала й на Носівочку. Ця багатостраждальна рівнинна річечка, що протікає практично через все місто, вже практично перетворилася на звичайнісінький рівчак. Якусь пободу водойми становив хіба що русловий ставок у центрі, де ще трималася вода та водилася хоч якась живність.

Тринадцять років тому небайдужі містяни з числа любителів порибалити тут об'єдналися у Товариство рибалки на Носівочці. Очолив Товариство Валерій Риндя. У різні роки кількість членів Товариства складала від сімдесяти до ста п'ятидесяти осіб. За зібрані внески рибалки запустили у ставок мальків толстолоба, білого амура та карася. Паралельно взялися активно шукати тих, хто б допоміг розчистити цю замулену, захаращену усіляким сміттям водойму, а заодно й облаштувати по обидві сторони водного плеса відпочинкову зону для містян.

П'ять років тому за підтримки тодішнього народного депутата-земляка Валерія Давиденка, активної участі міської влади й переважно за «екологічні» кошти обласного бюджету масштабний проект з реконструкції руслового ставка площею понад два гектари на річці Носівочка вдалося реалізувати.

Щовесни на зібрані внески рибалки купують та запускають у ставок мальків, за потреби підгодовують рибу, проводять на березі екологічні толоки, слідкують, щоб взимку не було для риби задухи тощо. Ось і цієї весни знову придбали півтонни малька коропа та сто кілограмів карася. Міська влада теж долучилася «екологічними» коштами на придбання рибного молодняка.

Ми поговорили з кількома затятими любителями порибалити на Носівочці, розпитали, який улов їх здивував найбільше. Виявилося, що за сприятливих обставин і неймовірного рибальського щастя тут на вудку можна впіймати навіть 11-кілограмового товстолоба. Не рідкість 5-7 кілограмові коропці, не кажучи про 1-3 кілограмові карасики, яких тут ловлять навіть діти…

Джерело: Газета Ніжинщини "Вісті", Катерина Гавриш

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)