Анжела Малоїд, поранена під час прильоту, повернулася під обстріли

Анжела Малоїд в обласній лікарні перед випискою. Грудень-2023

33-річна Анжела Малоїд з сином, шестирічним Назарчиком, поранена під час російського обстрілу у грудні 2023 року, повернулася в семенівське прикордоння. У Газопровідне, що поблизу Олександрівки Семенівської громади. У Семенівці та селах небезпечно, прилітає щодня.

— Але ж у вас там обстріли… — вражено перепитую Аллу Полюшко, матір Анжели.

— Ми чуємо їх. Поки що далеко, — непевно відповідає жінка.

— Може б, краще було Анжелі та малому в Чернігові залишатися?

— А що там їм робити? Дочці потрібно ще кілька операцій — на руці, на обличчі. Хто ж візьме її на роботу? За що їй жити? Хай спершу верхню щелепу лікарі відновлять.

Анжела Малоїд ледь не загинула. Просто в батьківський двір у Газопровідному прилетів уламок шахеда. Пройшов крізь обличчя Анжели. Шматок металу проштрикнув підборіддя, пронизав ротову порожнину, зруйнувавши обидві щелепи. Зуби. І вийшов через ніс.

З нею у дворі був чоловік Григорій і синок Назар. Поранену рятували в обласній лікарні.

Ледь додзвонилася Аллі Полюшко розпитати про дочку зараз. Телефонний зв’язок з прикордонням дуже поганий.

— Знизу щелепу зробили, а зверху ще ні, — розказує Алла Полюшко. Вона вдома, у Газопровідному. — Анжела їздила до Києва. Поставили в чергу на операцію.

З чоловіком не контактує, — зітхає Алла Василівна. — У садочок Назара так і не оформили.

Наприкінці 2023-го, коли Анжела готувалася до виписки з обласної лікарні, розказувала нам, що Григорій живе в Чернігові на квартирі, з Назарчиком. Шукає для нього дитячий садок.

— Коли Анжела поїхала на другу операцію в Чернігів — це коли в нижню щелепу ставили імплант — Гриша вже тоді відмовився від них, — зітхає мати. — Де він, що з ним — ми нічого не знаємо. Але аліменти надсилає регулярно. Три тисячі гривень на місяць.

Ми не знаємо, чи досі служить, чи його звільнили. Лікував же спину. Платить суму, на яку домовилися. Раніше п’ять платив, тепер — три.

Та й тоді в лікарню він не дуже ходив, — згадує. — Ходила моя двоюрідна сестра, вона зараз у Чернігові. Вони переїхали з Янжулівки Семенівської громади. Будинок постраждав від обстрілів, тепер у Чернігові житло винаймають. Коли Анжелі в лікарню треба — то на рентгени, то на комісію, — у тітки ночує.

Шукають спонсора на операцію

— Анжела ще вдома, — розказала Алла Полюшко в середу зранку. Додзвонилася жінці, коли вона їздила в Новгород-Сіверський за продуктами.

— У нас у Газопровідному світла зараз нема, тому зв’язок пропав.

Лікарям у Київ телефонуємо самі.

Сказали почекати. Вони шукають спонсора на операцію. Реконструкція буде складна. Кістку для відновлення верхньої щелепи і пошкоджених кісток братимуть з доччиної ноги.

Потім зуби треба буде робити.

Тільки одна поїздка з Газопровідного в Київ у лікарню обходиться десь півтори-дві тисячі, туди й назад. І це без ночівлі.

Назарчик до школи цієї осені не піде.

Рік почекаємо.

Анжела зараз сама. Роботи нема, дитина на руках.

На відновлення обличчя ще піде немало коштів, навіть якщо частково допоможуть спонсори.

Приєднаймося до їх числа.

Картка матері Анжели:
«ПриватБанк», 5168 7451 2283 0174,
Полюшко Алла Василівна.

Джерело: сайт газети "Вість", Олена Гобванова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)