У Мені чоловік ледве не забив дружину до смерті за те, що попросила зробити музику тихіше

Фото ілюстративне

Навіть коли жінка впала і втратила свідомість, чо­ловік продовжував кату­вання — бив її ногами по закривавленому нерухо­мому тілу, поки сусіди не зупинили. Вона — у свої 30 з лишком — маленька, тендітна, не мала сил опи­ратися. Втекти теж було неможливо. Закрила ру­ками голову — ото й увесь захист.

Отямилася в реанімаційному відділенні лікарні — і не могла зрозуміти, де вона. Обличчя на­брякло так, що не мала змоги розплющити очей. Пізніше лікарі діагностують у постражда­лої відкриту черепно-мозкову травму, набряки та забої м’яких тканин голови, головного мозку, крововиливи з обох очей, пере­ломи кісток склепіння та основи черепа, стінок правого і лівого верхньощелепних синусів, кісток носа зі зміщенням уламків, пневмоцефалію (внутрішньочереп­не проникнення повітря та його скупчення в порожнині черепа). Це — не рахуючи численних ге­матом і саден.

Так 39-річний мешканець Мени поквитався зі своєю за­конною дружиною за те, що вона попросила зробити музику тихіше. Всe відбувалося на очах неповнолітніх дітей (їх у подруж­жя троє — два сини і дочка) і су­сідки, що саме була в них удома.

Про деталі вона розпові­ла під час недавнього слухання справи в Менському районному суді.

— Хазяїн був п’яний. Забрав телефони у дружини і дітей. По­водився агресивно. Ламав ме­блі, бив посуд.
Я знала, що він буває не в собі, коли розходиться. Б’ється. Діти його бояться. Навряд чи я змогла б напоумити його й цього разу. Та я думала, що при сто­ронній людині він буде хоч трохи стримуватися. Тому залишилася в них, а не пішла від гріха подалі.

Вона була на кухні. Почувши крик із кімнати, кинулася туди.

— Сусідка знаходилася між тумбочками. Закривала долоня­ми обличчя. Між пальцями текла кров. Потім упала. Але чоловік не зупинився. Я намагалася його вгамувати, та дарма. Коли вона вже почала хрипіти, я побігла по сусідів. Боялася, що він її вб’є.

Це було цьогорічного 18 лю­того близько дев’ятої вечора. За словами обвинуваченого, свар­ка почалася через те, що він гуч­но ввімкнув музику. А жінка була проти.

— Штовхнула мене - я у від­повідь ударив. Вона ухилилася. Я розсердився, ударив іще раз. Кулаком. В обличчя.

Усього пригадує 9 ударів. Вочевидь, їх було більше.

— Був певен, що вона при­кидається, — пояснив, чому бив уже знепритомнілу.
— Коли зро­зумів, що все серйозно, почав надавати допомогу.

Він — громадянин Респу­бліки Молдова. Там живе його мати. Перший злочин скоїв у 25 років. В Україні, як свідчать матеріали справи, не раз притягувався до кримінальної від­повідальності — за вчинення особливо тяжкого злочину проти волі, честі та гідності особи, а також злочинів проти власнос­ті. Має незняту та непогашену судимість. Притягувався до ад­міністративної відповідальності за вчинення домашнього на­сильства. За нього — згідно зі ст. 173-2 КУпАП — передбачене покарання у вигляді штрафу (від 340 до 680 грн), громадських ро­біт (30-40 годин) або адміністра­тивного арешту до 10 діб. У разі
повторних правопорушень або за наявності інших обтяжуючих обставин можливе застосування додаткових заходів — таких як обмежувальний припис (заборона наближатися до постраждалого). Минулорічного березня такий припис було застосовано і до цього правопорушника. Але минув час і знову все йшло по колу.

Кримінальне провадження за останнім фактом було відкри­те за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (умисне завдан­ня тяжких тілесних ушкоджень). Стаття передбачає позбавлення волі на термін від 5 до 8 років.

Прокурор на судовому за­сіданні просила максимального покарання. А дружина, яку він мало не забив до смерті, — призначити більш м’яке: із застосуванням положень ст. 69 Кри­мінального кодексу. Мовляв, чоловік покаявся і вона проба­чила. Претензій морального чи майнового характеру не має.

Вважає, що він не є небезпечною людиною. На суді зловмисник теж каявся і визнавав свою про­вину — «заробляв» пом’якшуючі обставини.

У результаті отримав не 8, а 6 років в’язниці. До набран­ня вироком законної сили йому продовжили запобіжний західну вигляді тримання під вартою.

«Нарешті нормальний тер­мін за домашнє насильство, а то тільки протоколи складають»,«Шість років на нарах - це ще й і мало», — говорять містяни.

А про жінку кажуть: не виключено, що буде возити чоловікові в тюрму передачі.
Настільки залякана і пригноблена? Настільки сповідує християнську мораль всепрощення? Чи настільки кохає? Хтозна.

Джерело: газета "Гарт", Ганна ЮХИМЕНКО

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)