Блискавка влучила в будинок Іваницьких з Ніжина, тепер він не придатний до життя

9,10 й 11 липня на Чернігівщині виру­вала негода — гро­за, шквальний ві­тер до 15-20 м/с, злива, а подекуди і град. Багато де попадали дерева, постраждали ав- тівки, були обірва­ні дроти і повалені електроопори. Без світла залишили­ся понад 71 тисяча абонентів у близь­ко 400 населе­них пунктах облас­ті. А в селі Світа­нок Парафіївської ТГ Прилуцького району шкваль­ний вітер і взага­лі спричинив руй­нування конструк­тивних елементів покрівель 35 жит­лових будинків і 10 будівель госпо­дарських споруд на ПСП «Фортуна». Та всі ці проблеми — ніщо в порівнян­ні з тим, що дове­лось пережити ро­дині Іваницьких із Ніжина: 10 липня о 18.50 у дах їхньо­го будинку влучила блискавка.

— Того дня ми по­ралися на городі всією сім'єю. Можливо, якби хтось сидів у телефо­ні, то знали б, що в об­ласті вже з 18-ї лютує гроза. А так... У Ніжи­ні в цей час навіть дощ іще не накрапав. Поба­чили, що небо потемні­ло, то й почали збира­тися, — розказує Олена Іваницька.

— Син Діма (йому 23 роки. — Авт.) ще залишався на горо­ді, ми ж із чоловіком Ігорем і дочкою Анею (17 років. — Авт.) уже зайшли в дім. Я чисти­ла яблука, щоб спек­ти пиріг, аж тут рап­том той страшний звук. Бахнуло так, що аж ву­ха позакладало. Ніхто не зрозумів, що стало­ся, але всі разом ми ви­бігли на вулицю. Оббі­гли будинок з усіх боків — спочатку нічого не бу­ло видно, а потім із да­ху пішов дим. Ми кину­лися всередину, на дру­гий поверх. Виявило­ся, блискавка вдарила прямо в центр даху, там і був осередок займан­ня. Ми викликали по­жежників, а самі тим ча­сом підключили до кра­на шланг і почали свої­ми силами гасити во­гонь.

Але марно... Оче­видно, температура бу­ла дуже високою, бо за лічені хвилини стала ка­пати смола з руберой­ду, у нас навіть опіки позалишалися. Муси­ли кинути гасіння і че­кати на рятувальників. Приїхали вони швид­ко, але й вогонь поширювався дуже стрімко. Будинок у нас старий, дерев'яний, обкладе­ний цеглою. Так ось за­горілися ці внутрішні дерев'яні стіни, та й це­гла практично спекла­ся, зараз вона букваль­но розсипається в ру­ках.

Тепер дім Іваниць­ких у непридатному для проживання стані, та й відбудові він навряд чи підлягає. Фактично всі речі, які були всередині, зіпсовані.

— Якийсь мокрий одяг ми забрали, побу­тову техніку, що не бу­ла ввімкнена в мережу, витягли, але не знаємо, чи вона працюватиме. Поки що все це стоїть у дворі, — зітхає Олена Іваницька.

А ще під час поже­жі Іваницьким довело­ся рятувати маму Оле­ни Іванівни — 88-річну Галину Оврамівну, ін­валіда І групи, яка дав­но не ходить.

— Винесли її на рядні просто на город, під дощ, - не мо­же втримати сліз Олена Іваницька. — Спасибі «швидкій», приїхала во­на дійсно швидко й од­разу ж забрала маму до лікарні. Ну і велика дяка медикам Ніжинської міської лікарні, які за­раз турбуються про ма­му, а особливо лікаре­ві-терапевту Людми­лі Рекаєвій! Взагалі ж я хочу подякували всім-всім, хто нам допома­гав і допомагає! Ни­ні такий складний час, чи не в кожної родини свої проблеми — вій­на, стрес, хтось втра­тив рідних, хтось тяжко хворіє, хтось залишив­ся без житла, але при цьому стільки людей — і знайомих, і незнайо­мих — кинулися нам на допомогу.

Міська вла­да надала машину для вивезення сміття, на­вантажувати яку при­йшли і друзі, і , сусіди, 7 містян, які зовсім нас не знають. Із «Тавер­на de Nino» привезли мінеральну воду і піцу, якою ми змогли всіх на­ших помічників нагодувати. Це була така вчас­на допомога! Дуже до­помогли нам організа­ція Червоного Хрес­та (Наталія Саєнко), ГО «Час для нас» (Ган­на Б’янка), охорон­на фірма «Інтергард», де працює Ігор, Ніжин­ський державний уні­верситет Імені Миколи Гоголя. Заздалегідь перепрошую, якщо ко­гось не згадала, бо в го­лові зараз справжня ка­ша, але знайте: ми ду­же вдячні кожному, хто не пройшов повз наше горе.
На жаль, таке горе в родині Іваницьких ста­лося не вперше. Ця по­жежа в їхньому будинку вже друга.

— Перші пологи в мене були дуже склад­ними. Діма народився з важкою пологовою че­репно-мозковою трав­мою, він — інвалід з ди­тинства. Перший рік його життя ми провели у лікарнях — спочатку в Чернігові, потім у Киє­ві. Коли ж я повернула­ся додому, до цих про­блем додалися побуто­ві і через мій недогляд у цьому ж будинку ста­лася пожежа. Це було у 2002 році- Тоді всередині вигоріло дві кім­нати і повилітало скло з вікон, та стіни і дах за­лишилися цілими. Пів року ми жили в роди­чів і потроху ремонтува­ли дім. За 22 роки по­вністю його оновили — сучасні вікна, ламінат, нові меблі, техніка. Жи­ти б у комфорті і спокої, а тут...

Давайте вкотре до­ведемо, що українці — це сила і єдність, і до­поможемо родині іва­ницьких відновити їх­ню оселю! Вони будуть вдячні за кожну копій­ку. Свої посильні вне­ски ви можете перера­хувати на картку ПриватБанку — №4149 6090 5322 6025 (Іва­ницька Олена Іванівна), «конверт» у Приват-Банку - №5168 7521 4606 6801 (Іваницька Олена Іванівна) або ж на «банку» — https://send.monobank.ua/jar/9ESDYQnHNY. По­переджаємо заздале­гідь, що карткові ра­хунки можуть періодич­но не приймати плате­жів. У такому разі кра­ще спробувати повто­рити платіж пізніше або ж скористатися «бан­кою». Віримо: разом у нас усе вийде!

Джерело: газета "Гарт", Катерина ДРОЗДОВА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)