Нацгвардієць Олександр Сич, який пробув у полоні 3.5 років зустрівся з донькою, якої до цього ніколи не бачив

Доньці Валерії зараз три роки і чотири місяці. Аліна Сич була вагітна на сьомому місяці, коли почалося вторгнення, і її чоловік, 31-річний Олександр Сич, нацгвардієць, потрапив у полон на ЧАЕС.

— 29 серпня 2024 року мені прийшов перший лист від дружини. Другий лист був датований 12.12.24. Отримав у лютому 2025 року. Дозволялося писати лише російською мовою, — показує Олександр аркуш з зошита в клітинку. 24 серпня, у День Незалежності, він повернувся з полону. Цитує: «Привет, любимый! 27 апреля у нас родилась Валерия. Она очень похожа на тебя и внешне, и характером. Любит петь и танцевать. Очень ждем твоего обмена. Целуем, любим и ждем! Твои Алина и Лерка».

— Написала цей лист у квітні 2024 року. Чотири місяці йшов до адресата, — додає 28-річна Аліна Сич. — А я отримала кілька листів.

— Нам дозволяли писати листи раз на чотири-п’ять місяців, — продовжує чоловік.

Вони не бачилися три з половиною роки. Щойно зустрілися. Аліна тримає на руках Валерію. Мала закутана в синьо-жовтий прапор з емблемою нацгвардійців. Обережно передає в руки чоловікові. Дівчинка починає пручатися.



Олександр Сич повернувся з полону. Уперше обнімає донечку Валерію. Поряд дружина Аліна

— Ти ж його знаєш. Ти ж знаєш його по фото. Це твій татко, — звертається до малої жінка.

Олександр розгублено бере донечку. Пригортає. Помалу ставить на землю.

— Та вона ж уже велика, може ходити. Не бійся, — посміється Аліна. — А на велосипеді як ганяє!

— Яка ж ти в мене красуня! Боженька гарно її намалював, — любується Олександр. — Як же шкода, що ми зустрілися лише через три з половиною рочки. Я тебе зроблю найщасливішою дівчинкою. Ти вмієш розмовляти?

— Та-а-а-ак, звісно! Просто багато людей навкруги, і вона соромиться, — пояснює Аліна.

Олександр вибритий майже налисо. Верхня частина обличчя червона.

— Коли на обмін везли, на голову накидали мішки і щільно-щільно замотували скотчем очі, — пояснює. — Забрали нас з камери 21 серпня. Привезли на аеродром. Тримали там майже три дні. Не били. Три з половиною роки не курив, мабуть, і не буду починати.

До полону важив 82 кілограми. Схуд кілограмів на 20. Але останні пів року нам стали давати трохи більше їжі. Тож зараз важу десь під 70 кілограмів.

— Народжувала донечку в Ніжині. Ім’я встигли обрати з чоловіком. Він дуже хотів доню, — каже Аліна. — Живу в мікрорайоні Масани. Коли поряд з нашим домом 5 березня 2022 року збили літак російського льотчика Олександра Красноярцева, рідні сказали, щоб я виїжджала. Перебралася в Куликівку, до тітки.

Востаннє розмовляли з коханим 31 березня 2022 року. Він спитав, чи все гаразд, чи все є на пологи. А потім уже в кацапському інтерв’ю казав, що сумує за нами і чекає зустрічі. Називав донечку на ім’я.

Через три дні після обміну Олександр Сич поділився планами:

— Службу не кидатиму. До вторгнення вчився на другому курсі ніжинського університету. Планував стати перекладачем. Хочу працювати в цьому напрямку. Добре знаю англійську мову. Наздоганятиму втрачене, — не падає духом Сашко. — Щоб не зійти з розуму від катувань, навчав хлопців у полоні англійській мові. Чоловік 50 точно завдяки мені її підучили:). Як і побратими з ЧАЕС, так й інші. Були з нами там і цивільні, яких просто забрали ледь не з дому.

Чув, що російські військові казали, нібито Путін платив за одного полоненого 10 тисяч рублів (близько п’яти тисяч гривень), тому хапали всіх підряд.

А ще хочу написати книгу про полон англійською мовою. Щоб весь світ дізнався про той жах. Що там відбувається.

Про події в Україні нам нічого не казали, тримали в інформаційному вакуумі. Дізнавалися від полонених, які з’являлися в колонії пізніше.

— Зараз мала постійно з татком на відеозв’язку. Показала йому улюблену сукню з «Щенячим патрулем» (герої мультфільму. — Авт.), — посміхається Аліна.

* * *

Також у День Незалежності додому повернулися нацгвардійці з ЧАЕС: 49-річний Сергій Гаркуша з села Ведильці Михайло-Коцюбинської громади.

З Чернігова: 34-річний Микола Кушнарьов (колишній волейболіст чернігівського «Буревісника»), 46-річний Максим Кушнеренко, 44-річний Олексій Силенок, 33-річний Артем Туряниця (представник федерації з пауерліфтингу в Чернігівській області та один з найтитулованіших атлетів України), 41-річний Олександр Щербаченко.

Зі Славутича: 49-річний Валентин Власков, 45-річний Андрій Клінтухов, 47-річний Володимир Котков, 40-річний Ігор Мацияко, 48-річний Сергій Орел, 42-річний Сергій Савчук, 40-річний Андрій Супік.

У полоні досі лишаються 33 захисники ЧАЕС.

Джерело сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)