Дев'ятирічна Маргарита Косолап - лідер хлопчачої футбольної команди

У турнірі «Кубок Незалежності», що проводився в Мені напередодні головного свята країни, взяли участь 5 юних команди (2017 року народження) футболістів - «Мена», «Кудрівка. Юніор. 2017», «Сновськ», «Корюківка і Борзна». Перше місце за результатами матчів здобула Кудрівка. А найкращим гравцем у ній, точніше гравчинею, стала 9-річна Маргарита Косолап. Найкращі визначалися в кожній команді. Маргарита серед них - єдина дівчинка. Як і єдина дівчинка у своїй команді.
І це визнання в неї далеко не перше: маленька футболістка була і найкращою серед захисників (вона - крайній правий) і найкращою гравчинею на інших турнірах.



— Маргоша - супер! - не приховують захвату уболівальники.

— Це - талант, помножений на щоденну працю, - говорить 43-річний Ігор Міщенко, тренер дитячої школи «Кудрівка. Юніор» (вона в Сосниці, Маргарита відвідує її понад 2 роки).
Він вирізняє перспективних спортсменів мало не з пер­ших занять Адже тільки на тренерській роботі - понад 8 про­вів. Починав у Сосницькиі ДЮСШ. Коли її закрили, був ке­рівником спортивних гуртків у місцевій гімназії.
У футбольну школу перейшов, щойно вона відкрила­ся. Це було у 2019-му. Засновник школи - відомий укра­їнський бізнесмен, президент і власник футбольного клубу «Кудрівка» - Роман Солодаренко. Назва клубу - на честь невеличкого села на Сосниччині, малої батьківщини Рома­на Васильовича.

— Маргариту відкрили з першого погляду? - запи­тую тренера.
— Тут - особливий випадок. Спочатку треба було вирі­шити, у якій групі їй займатися. У дівчачій усі були старші мі­німум на 6 років. У хлопчачій, що підходила за віком, - жодної дівчинки. Інших варіантів на було. Маргошка погодила­ся тренуватися разом із ровесниками. Батьки її підтримали: Хоче - нехай займається. Для себе.

— З усіх хлопців (їх було більш ніж 30. - Авт.), я зна­ла тільки кількох. На пер­ших порах трохи соромила­ся. Але так кортіло грати, що це швидко минуло, — згадує Маргарита. Каже: на футбол її підсадив на 5 років стар­ший брат Женя. — Він тре­нувався в команді «Кудрівка. Юніор». І мені туди хотілося. Понад усе.

— Вона дуже старала­ся. Рвалася на тренуван­ня навіть з температурою. Надворі — спека, мороз, а Маргошка працює. Крім тренувань, у неї були ще й індивідуальні заняття. Тепер вона не просто не поступа­ється хлопцям. Маргоша - лідер, - продовжує тренер. — У цієї дитини надзвичайна самоорганізація. Вона дуже стримана. Коли щось не ви­ходить, не нервує, не рюм­сає. Мовчки продовжує до­биватися результату.

— Невже справді ніко­ли не плачеш? — дивуюся.
— Намагаюся Але щоб ніколи, то ні, — каже чес­но. - Під час гри в Чернігові був такий удар по коліну, що сльози самі бризнули.

— А від невдач чи образ?
— Невдачі - це ж тимча­сово. Чого від них плакати? А образ немає. У школі (на­вчається в четвертому кла­сі Сосницької ЗОШ І-II ст. — Авт.) у мене багато друзів. Із хлопцями з команди теж дружимо.
— Та коли хтось порушує правила гри чи поводиться грубо, Маргошка може й за шкірку взяти, - усміхається Ігор Міщенко.

А на вигляд вона — дуже мила панянка з довгим во­лоссям. Мама - Віра Василівна - робить їй краси­ві зачіски, які, проте, не за­важають спортивним занят­тям. Тож на кожен матч Маргарита йде як на свято. Хоча з моменту, коли він почина­ється, забуває про все, крім футболу.
— Грали в Бахмачі, у Славутичі, в Борзні, Мені, Корюківці, — починає пе­рераховувати і зупиняєть­ся: всіх виїздів не згадати. Так само не пам'ятає точно, скільки має нагород. Мов­ляв, головне — покращува­ти результати.

— Футбол тобі, мабуть, і сниться.
— Часто. У снах теж за­вжди граю на захист.

— Як до твого захо­плення тепер ставляться мама з татом?
— І вони, і Женя мене ду­же підтримують.
— Для Юри (батька Маргарити. — Авт.) успіхи дочки — це ще й найкраща реабілітація після пережи­того на війні, — перекона­ний тренер. — Він, як і інші батьки, приходить не тільки на матчі, а й на тренування. Я дозволяю. Але за умови, що дорослі не будуть втру­чатися і давати поради, як краще грати.
Для юних спортсме­нів дуже важлива така зацікавленість і увага. А щоб іще більше здружити їх, ми влаштовуємо футбольні по­єдинки між батьками і ді­тьми. Після кожного з них - спільний обід, потім вони купаються в озері, грають у волейбол.
Обід — за рахунок закла­ду. Як і форма та спортив­ний інвентар. Але навчання в школі футболу платне — 450 гри за місяць за одно­го учня.

— Як часто в тебе тре­нування? — далі розпитую Маргошу.
— Тричі на тиждень. Три­вають годину. А потім іще сама займаюся. Ніхто не наполягає. Просто я так хочу.

— Мрієш про професі­ональний спорт?
— У школі мені подоба­ються уроки мистецтва, ма­тематики, англійської, та ду­маю, що моя майбутня про­фесія обов'язково буде повязана з футболом.

— Інші випускни­ці «Кудрівки. Юніор» теж приймають такі рішення? — запитую в тренера наостанок.
— Не всі, але приймають. Скажімо, Настя Федосенко і Марина Супрун, наскільки мені відомо, недавно підписали контракти із жіночими футбольними командами.

Джерело: газета «Гарт», Марія Ісаченко, с. Кудрівка на Сосниччині. Фото із Facebook сторінки Сосницької громади

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)