У Чернігові судять офіцера Артема Панчика

Артем Панчик

У ніч на 22 травня 2025 року до Чернігівського районного управління поліції надійшло повідомлення про те, що екіпаж патрульних поліцейських зупинив автомобіль порушення Правил дорожнього руху. Патрульні з'ясували, що водій легковика перебуває в розшуку за порушення мобілізаційного. Намагаючись уникнути відповідальності, чоловік зателефонував своєму 27-річному товаришу, який прибув на місце події власним автомобілем і скоїв наїзд на патрульного, завдавши йому тілесних ушкоджень. Поліцейські затримали зловмисника в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України і помістили його до ізолятора тимчасового тримання. За цим фактом слідчий поліції під процесуальним керівництвом прокуратури відкрив кримінальне провадження за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (умисне завдання працівнику правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків). Зловмиснику загрожує до п'яти років обмеження або позбавлення волі. Досудове розслідування триває.

Це повідомлення з'явилось на офіційних ресурсах ГУНП в Чернігівській області того ж 22 травня. Постраждалим виявився поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Андрій Шванський, а зловмисником — колишній заступник командира стрілецького батальйону 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, кавалер ордена «За мужність» III та II ступенів майор Артем Панчик. Не дивно, що ця справа ще до початку розгляду в суді набула величезного резонансу. Хоч громадськість і не виправдовує дій майора, її не може не обурювати той факт, що за ґрати хочуть запроторити людину, яка не один рік боронила Україну на передовій, а в цей час зрадники (та ж сама секретар судових засідань Деснянського районного суду міста Чернігова Наталія Чернобай, котра раділа смертям наших захисників) спокійнісінько розгулюють на волі. Та про все по порядку.

Бути військовим Артем Панчик хотів з дитинства. А тому, коли прийшов час обирати фах, спочатку зупинився на навчанні в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою в Тульчині Вінницької області, а потім і в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після закінчення академії Артем потрапив до лав 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Ішов 2019 рік. Навчання у самому підрозділі тривало недовго — вже за кілька місяців Артема з побратимами відправили в зону бойових дій на Схід. Спочатку він служив у піхоті, а потім був призначений командиром розвідувальної роти. Зрозуміло, що на цій посаді Артем пройшов багато чого, про що не завжди розповіси.

Повномасштабне ж вторгнення застало його в Чернігові — незадовго до лютого 2022-го підрозділ повернули додому. Оборона Чернігівщини, потім знову ротація на Схід, нова посада, заслужені нагороди — роками Артем Панчик був прикладом справжнього бойового офіцера, розумного, висококваліфікованого, сміливого, відданого. Та в січні 2024 року він несподівано звільнився з армії. За сімейними обставинами. Точної причини звільнення Артем не озвучує, але запевняє, що це рішення тимчасове і на бойові позиції він ще повернеться. А поки що в строю залишається його дружина Катерина — бойовий медик, яка призвалася на військову службу на рік раніше за Артема. Недавно Катя вийшла з декретної відпустки.

То що ж сталося 22 травня?

— Близько 23-ї мені зателефонував брат дружини і попросив привезти йому технічний паспорт на автомобіль, — розповідає Артем. — Його зупинила поліція через те, що в машині не працювала підсвітка номерів. Я буквально розривався: мав встигнути в аптеку по ліки (у донечки була температура), а тут ще проблеми у свояка, і до початку комендантської години — всього нічого. Коли я під’їхав на місце, то побачив, як свояк раптом почав бігти, поліцейські ж побігли за ним. Я взагалі не розумів, що там відбувається. Це був стресовий стан, як на війні. Я поїхав за свояком, наздогнав його, зупинився. Він сказав, що потім усе пояснить, а зараз треба тікати, бо його хочуть побити і кудись забрати. Якщо чесно, на той момент я не знав, що він — ухилянт, і не розумів, чому його хочуть затримати. Ми поїхали в якісь двори. За нами їхало поліцейське авто, але спочатку навіть без проблискових маячків. У дворі був глухий кут. Свояк попросив мене зупинитись, вискочив із машини і почав тікати. Я вирішив розвернутись, але було дуже темно, ліхтарі не світили, фари поліцейської машини сліпили, у дзеркалах — просто темрява. Хотів зробити більшу дугу і раптом почув, як хтось кричить. Виявилось, один поліцейський забіг між автомобілем та стіною і я його трохи до неї притиснув. Я зразу ж здав назад, а він у цей момент розбив мені лобове скло — ударив по ньому ліктем лівої руки.

Потім була купа поліцейських, затримання і 72 години під вартою. Артем приніс особисті вибачення потерпілому Андрієві Шванському й запропонував йому компенсувати витрати на лікування, але той вибачення відкинув і вирішив позиватися до суду. Причому зараз мова в судовій справі йде не лише про реальний термін ув’язнення. Поліцейський подав ще й цивільний позов про відшкодування йому моральної компенсації, яку він оцінив у 500 тисяч гривень, і 30 тисяч гривень витрат на правничу допомогу.

Спочатку як запобіжний захід суд обрав Артемові Панчику домашній арешт, мотивуючи це тим, що офіцер є суспільно небезпечним і може сховатися від правосуддя. Та згодом запобіжний захід пом’якшили — до нічного домашнього арешту. На останньому судовому засіданні, яке відбулося 15 вересня, його продовжили до 15 листопада, хоч адвокат Артема Катерина Полянська і просила замінити нічний домашній арешт особистим зобов’язанням.

— Будь-яких доказів, що є ризики, надано не було. З урахуванням того запобіжного заходу, який є на сьогодні, переховування від суду та вплив на свідків є досить примарними і жодним чином не підтверджені. У клопотанні мають бути наведені докази того, що більш м’який запобіжний захід є недоцільним, проте у змісті ми бачимо тільки репліку про те, що більш м’який запобіжний захід (а саме особисте зобов’язання) буде недоречним і не зможе виконати повною мірою свою функцію.

У той же час прокурор Людмила Івашко наголосила:
— Є достатньо підстав вважати, що Артем Панчик, розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, з метою його уникнення може переховуватись від прокурора та суду. Безпосереднім об’єктом посягання є авторитет органів державної влади, додатковим об’єктом посягання є здоров’я працівника правоохоронного органу, який від імені держави виконує правозастосовні функції. Працівники поліції перебувають під захистом держави.

Останнє дуже обурило людей, які прийшли підтримати Артема в суді.
— Це просто якийсь сюр! Значить, поліцейського держава захищає, а військового — ні? — не стрималися жінки із зали, які виявилися мамами військовослужбовців, що зараз перебувають на передовій. — Соромно бути тут, соромно дивитись на це судилище, соромно, що так поводяться з нашими захисниками поліцейські, які мають усіх нас захищати (і родину цього військового в тому числі!). Якщо хлопців немає кому захистити, то це робитимемо ми!

Вони пообіцяли приходити на кожне засідання у справі Артема Панчика — так само, як і його побратими. До речі, наступне відбудеться 20 жовтня. Сподіваємось, тоді справа нарешті зрушить з мертвої точки.

— Дуже на це чекаємо, — каже Катерина Панчик. — Гроші, яких від нас хоче поліцейський, для нашої родини — сума непідйомна, навіть не уявляємо, де її можна взяти. І дуже хотілося б, щоб Артемові змінили запобіжний захід на більш м’який, бо зараз життя нашої сім’ї паралізоване.

А тим часом Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за фактом перевищення службових повноважень Андрієм Шванським. Мова йде про розбите скло автівки Артема Панчика, яку поліція конфіскувала на штрафмайданчик.

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.