Роман Саченко: «Домашнє насильство - це не норма. Вихід є»

Два з половиною роки тому у Чернігові було створено денний центр соціально-психологічної допомоги особам, котрі постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, який став справжнім місточком від безпорадності до впевненості. Там надають допомогу людям – переважно жінкам з дітьми, які потерпіли від кривдника і змушені шукати підтримки. На жаль, не всі знають про існування Центру і що там дійсно готові простягнути руку допомоги і навіть прихистити на певний час. Про роботу Денного центру розповів психолог Денного центру Роман Саченко, який працює з постраждалими від насильства з першого дня

Місце, де можна відчути безпеку і захист

— Наш Центр є спеціалізованою службою підтримки постраждалих від насильства та структурним підрозділом Чернігівського обласного центру соціально-психологічної допомоги. Він створений у травні 2023 року за ініціативи Чернігівської ОДА. Відкриття стало можливим завдяки підтримці Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA). І вже у серпні при Денному центрі запрацювала кризова кімната, яка розрахована на 10 ліжко-місць, – каже Роман.
У центрі надатють постраждалим від насильства не лише тимчасовий притулок чи можливість сховатися, а й комплексну професійну допомогу. Це і психологічна підтримка, і соціальний супровід, і юридичні консультації. Це місце, де людина може відчути безпеку, отримати захист і знайти сили для відновлення свого життя.

Кризова кімната – це послуга безпечного простору, де постраждалі можуть перебувати цілодобово. Це місце, де людина відчуває захист, спокій і може оговтатися від пережитого. У центрі також надають психологічні консультації та юридичну підтримку — консультації юрисконсульта щодо захисту прав, оформлення документів, можливості звернення до суду чи правоохоронних органів. І ще людина тут може отримати соціальний супровід – допомогу з отриманням виплат, пільг, пошуку подальшого житла, відновлення звичних умов життя. Важливо, що всі послуги безоплатні, а допомога дотримується принципів конфіденційності.

— Від моменту відкриття й до сьогодні ми вже надали понад 1818 різних послуг (від консультацій психолога чи юриста до тимчасового перебування у кризовій кімнаті та перенаправлення до інших закладів по всій країні) постраждалим від домашнього насильства, – каже Роман. – Серед тих, хто звертався, були не тільки жінки, а й чоловіки та діти. Це ще раз підтверджує: насильство не має вікових чи гендерних меж.
Хоча до центру найчастіше звертаються все ж жінки з дітьми, його фахівці зазначають, що останнім часом зростає кількість звернень за допомогою від літніх людей. На жаль, ця категорія часто залишається уразливою через економічну залежність від кривдника або фізичні обмеження.

Страждають і жінки, і діти, і чоловіки, і люди похилого віку

Кризова кімната — це особливий простір безпеки, який створено для тих, хто опинився у критичній ситуації. Тут можна перебувати цілодобово від одної до 10-20 діб. За цей час людина має змогу відпочити, заспокоїтись і спланувати свої подальші кроки, користуючись психологічною підтримкою, юридичними консультаціями та допомогою соціальних фахівців.

— За кожним зі 186 людей, які вже скористались послугами кризової палати, стоїть конкретна історія, біль і водночас надія на зміни, – каже Роман САЧЕНКО. – Серед відвідувачів було 76 жінок, із яких п’ятеро – старші за 60 років. Це вразлива категорія, яка часто стикається з насильством і при цьому не завжди має сили чи ресурси боротися з ним самостійно. Також кризовою кімнатою скористались двоє чоловіків. І сумно показовою є цифра — 108 дітей. Діти є найбільш чутливою групою ризику, тому для нас принципово важливо, щоб вони мали простір, де відчувають себе у безпеці.

А 82 людини, каже психолог, звернулися до центру повторно. Це свідчить, що інколи люди стикаються із системними проблемами: затяжним насильством, економічними труднощами, відсутністю житла. У таких випадках однієї екстреної допомоги замало: потрібна довготривала робота з партнерами – юристами, соціальними службами. Деякі сім’ї потребують постійного супроводу психологів, адже вони стикаються із системними проблемами: тривалим насильством, економічною нестабільністю, відсутністю власного житла, психологічними травмами.

Мабуть, найбільшим викликом у роботі центру сьогодні є стереотипи та мовчання навколо домашнього насильства. Але люди повинні розуміти: насильство не є нормою і про нього потрібно говорити, тільки так можна запобігти біді.
– Домашнє насильство — це не норма, і про нього не варто мовчати, – каже Роман Саченко.– Звернення по допомогу — це не сором, а крок до безпеки та відновлення власного життя. Ніхто не повинен залишатися наодинці зі своєю проблемою. Кожен має право на безпеку, захист і шанс на нове життя.



«Я нарешті перестала жити у страху...»
Марина (ім‘я змінено) жила у шлюбі понад десять років. Її сім’я здавалася благополучною: чоловік працював, у них була донька-школярка, власний будинок. Проте за дверима дому панувала зовсім інша реальність. Чоловік принижував Марину, обмежував її контакти з друзями, контролював витрати, а згодом почав піднімати руку. Понад 10 років вона мовчала, переконуючи себе, що «терпіти треба заради дитини» та що «винна сама, бо не так відповіла».
Але з часом ситуація ставала все гіршою: після чергової сварки з побиттям Марина зрозуміла, що це вже небезпечно для життя. У розпачі вона зателефонувала до Денного центру. Тут жінці спершу надали можливість відпочити у безпечному просторі (кризовій кімнаті) та отримати психологічну допомогу.

Під час індивідуальних консультацій вона вперше відверто про свій досвід, почула, що вона не винна у тому, що відбувається, та що насильство ніколи не є нормою. Юрист Центру роз’яснив жінці її права, допоміг підготувати заяву до поліції та звернення до суду щодо обмежувального припису. Соціальний працівник допоміг із побутовими питаннями — зібрати необхідні документи, організувати допомогу для дитини.
Марина знайшла тимчасове житло, почала відвідувати групи психологічної підтримки у центрі та навіть отримала допомогу у працевлаштуванні. Сьогодні Марина говорить: «Я нарешті перестала жити у страху. У Центрі мене не лише вислухали, а й допомогли зробити кроки, які я сама боялася зробити. Тепер я знаю, що ми з донькою можемо жити інакше».

«Я зрозумів, що не можна мовчати»

В історії Олександра (ім’я змінено) на перший погляд у сім’ї теж все виглядало благополучно: робота, дім, діти. Але за зачиненими дверима все було по-іншому. Дружина часто підвищувала голос, критикувала кожен його вчинок, порівнювала з іншими чоловіками: «Інші заробляють більше», «Ти ні на що не здатен».
Спершу це виглядало як емоційні спалахи, але з часом стало системою. Будь-яке рішення Олександра знецінювалося: від того, що купити в магазині, до вибору школи для дитини. Дружина контролювала його контакти, перевіряла телефон, звинувачувала у зрадах, яких не було. Вона могла тижнями ігнорувати його, не розмовляти, караючи мовчанням. Потім — навпаки, влаштовувала скандали через дрібниці

Чоловік почав уникати друзів і родичів, бо йому було соромно визнавати, що він потерпає від такого ставлення. З часом у нього з’явилися симптоми: безсоння, втрата апетиту, відчуття постійної провини. Він відчував, що втрачає себе, а будь-які спроби пояснити дружині свої почуття лише провокували нові сварки. Одного разу він натрапив на інформацію про анонімну психологічну консультацію у Денному центрі соціально-психологічної допомоги. Анонімність дала йому можливість зробити перший крок, не боячись осуду.

Психолог допоміг Олександрові зрозуміти, що проблема не в ньому, а в деструктивних стосунках. Протягом кількох сесій фахівець навчав його відновлювати внутрішні ресурси: працювати з тривожністю, відновлювати сон, вчитися ставити особисті межі. Олександр навчився визначати, коли йому чинять психологічний тиск і як правильно реагувати, не піддаючись на провокації. Завдяки підтримці центру він поступово почав відновлювати самооцінку, повертатися до спілкування з друзями, займатися справами, які приносили йому радість. Найголовніше — з’явилося відчуття, що він має право на повагу і може жити без страху. «Я зрозумів, що не можна мовчати, — говорить Олександр. — Те, що відбувалося зі мною, було насильством, хоч і без фізичних ударів. Допомога психолога дала мені шанс змінити своє життя».

Центр став рятівним колом

Маргарита (ім’я змінено) приїхала до України з іншої держави кілька років тому. Вона створила сім’ю, але з часом її життя перетворилося на справжнє випробування. Чоловік поступово почав виявляти агресію, спершу у словах: приниження, крики, звинувачення.
Згодом до цього додалися фізичні побої та економічний контроль: чоловік забороняв працювати, відбирав документи та гроші, не дозволяв розпоряджатися навіть дрібними витратами. Жінка залишалася повністю залежною й відчувала безвихідь.

Додатковою складністю стало те, що вона була іноземкою: без власного житла, з обмеженим колом знайомих, без стабільної роботи. Після чергового випадку насильства сусіди викликали поліцію. Саме тоді Маргариту перенаправили до кризової кімнати Денного центру. Це стало для неї рятівним кроком: вона отримала простір, де змогла відпочити від постійного страху та подумати про своє майбутнє.
Психолог допоміг жінці відновити внутрішні сили та впевненість. Юрист роз’яснив її права як іноземної громадянки. Соціальний працівник допомогла відновити документи та надала необхідний супровід у кризовий період. Поступово

Маргарита почала робити маленькі, але впевнені кроки до самостійності.
За сприяння центру вона пройшла співбесіду й влаштувалася на роботу. Працівники допомогли знайти тимчасове житло, а згодом вона змогла орендувати квартиру.

«Мені було дуже страшно, адже я залишилася без грошей і підтримки у чужій країні. Але в кризовій кімнаті я вперше відчула, що мене не засуджують, а готові допомогти. Завдяки цьому я знайшла сили рухатися далі», — ділиться Маргарита. Сьогодні вона поступово будує нове життя, навчається керувати власними фінансами та планує майбутнє разом із дитиною. Її приклад показує: навіть у найскладніших умовах можна вийти з кола насильства, якщо поряд є люди, готові надати професійну та людську підтримку.

Адреса центру: м. Чернігів, вул. Василя Тарновського, 34-В. Працюємо з понеділка по п’ятницю з з 9 до 17 години. Телефон для звернень: +380 50 456 05 94 - черговий адміністратор (цілодобово), +380 63 719 24 69 - психолог. 

Джерело: "Новини Городнянщини", Світлана Томаш

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)